Фінансовий контроль в економіці

Ефективність – це відносна величина, яка характеризує відношення ефекту до напрямів його формування. В нашому випадку ефективністю можна  вважати частку прийнятих пропозицій відносно динаміки проведених аудитів (Модель 1).

Ефект – це абсолютний результат діяльності. В нашому випадку  це кількість прийнятих пропозицій. Результативність проведених аудитів (Рез.) – відношення прийнятих пропозицій до кількості проведених аудитів Ефективність проведених аудитів (Е) – це відношення суми прийнятих пропозицій до суми наданих пропозицій.

Результативність = Сума прийнятих пропозицій / Сума  наданих пропозицій

Ефективність  проведених аудитів = Сума прийнятих  пропозицій / Сума наданих пропозицій       

Умовою зростання ефективності є перевищення темпу приросту суми прийнятих пропозицій над темпом приросту суми наданих пропозицій.

Результативною ознакою  в моєму досліджені виступає кількість  прийнятих пропозицій, кількісною ознакою  – кількість наданих пропозицій, а ефективність державних аудитів – це якісна ознака.

В факторному аналізі  використовують такі формули:

Зміна показників у часі характеризує їх динаміку. За даними аудиторських перевірок у 2007 та 2008 роках розрахуємо такі показники за формулами:

Абсолютний розмір змін: ∆У=У1-У0

Темп зростання : Тз=У1/У0*100

Темп приросту: Тп=Тз-100

Абсолютне значення 1% приросту = ∆У/Тп

Коефіцієнт еластичності використовують для порівняльного  аналізу динаміки складових структур. Коефіцієнт еластичності розраховується за формулою:

 

 

 

 

2.2 Класифікація  видів державного аудиту

 

 

Нині повноваження здійснювати  державний фінансовий контроль у формі державного фінансового аудиту надає органам ДКРС Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». І хоча закон визначає державний фінансовий аудит як одну форму контролю і не розмежовує його види чи напрями, підзаконні нормативно-правові акти визначають порядок проведення уже чотирьох з них: аудит виконання бюджетних програм, аудит виконання місцевих бюджетів, аудит діяльності суб’єктів господарювання та аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Причому останній напрямок аудиту існує лише у вигляді нормативно-правового документу, але фактично органами ДКРС не здійснюється.

До речі, навіть якщо аудитом  охоплюється одна чи кілька бюджетних  програм, до розділу «Об’єкт аудиту», як правило включаються також кошти місцевих бюджетів та/або з інших не заборонених законодавством джерел. При цьому, не враховується, що місцеві бюджети затверджуються та виконуються не за програмами, а поки що за функціями, а діючі порядки дозволяють проводити аудит лише щодо програм державного бюджету або місцевого бюджету в цілому, а не його видатків за окремим функціями.

При цьому, загальні вимоги до організації  та методології проведення аудиторських досліджень не відрізняються в залежності від об’єкту дослідження: аудит  здійснюється в три етапи (підготовка до аудиту або попередній аудит, проведення аудиту та реалізація результатів аудиту), однакові вимоги до складання програм, оцінки результативних показників, формулювання проблеми, визначення набору методів для доказу гіпотез, надання пропозицій тощо.

Необхідно звернути увагу на те, що аудит діяльності суб’єктів господарювання переслідує дещо інші цілі і завдання на відміну від аудита у бюджетній сфері, він швидше тяжіє до фінансового аудиту.

Відповідно до статті 2 Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний фінансовий аудит – це різновид державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Прописане в Законі визначення найбільш повно відображає завдання аудиту незалежно від сфери його проведення: бюджетної чи госпрозрахункової.

Нині Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання  бюджетних програм, поняття державного фінансового аудиту ототожнюється  з поняттям «аудит ефективності»  і являє собою форму державного фінансового контролю, що спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають.

Відповідно до порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів аудит проводиться з метою перевірки та аналізу фактичного виконання місцевого бюджету, ефективності використання комунальних коштів, майна та інших активів, достовірності фінансового звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Аудит може здійснюватись стосовно коштів та/або використання:

- державної чи державної  цільової програми;

- регіональної чи місцевої  програми;

- галузевої програми;

- міжгалузевої програми;

- управлінського рішення  чи сукупності управлінських  рішень;

- бюджетної програми;

- функціонування галузі  чи системи;

- місцевого бюджету (республіканський АР Крим, обласний, районний, бюджет місцевого самоврядування, зведений бюджет відповідної території);

- державного цільового  фонду;

- соціально-економічних  проектів із залученням коштів  міжнародних фінансових організацій  або позик під державні гарантії;

- державного чи комунального  майна. 

 

2.3 Загальний порядок здійснення  державного аудиту

 

Процес аудиту виконання  бюджету складається з таких  основних етапів:

1. Попередній аудит.

2. Проведення аудиту.

3. Реалізація результатів аудиту.

Попередній аудит (І  етап) включає в себе збір фонової  інформації, тобто інформації, що характеризує досліджуваний бюджет, оцінку виконання  бюджету, визначення ризиків у формуванні та виконанні бюджету, забезпеченні ефективного використання коштів бюджету та завершується складанням програми аудиту.    

Мета збору фонової  інформації - забезпечити формування загальної уяви щодо досліджуваного бюджету.

Зокрема, доцільно зібрати  дані про:

- основні соціально-економічні  показники території досліджуваного бюджету (кількість жителів, основна виробнича сфера, наявні природні ресурси  тощо);

- загальні обсяги доходів  та видатків бюджету (планові  та фактичні в розрізі років  досліджуваного періоду);

- основні джерела доходів  досліджуваного бюджету;

- структуру головних розпорядників бюджетних коштів досліджуваного бюджету, наявну мережу бюджетних установ, розподіл видатків бюджету між ними.

Джерелами фонової інформації є форми річних звітів про виконання  досліджуваного бюджету, програми соціально-економічного і культурного розвитку територій та звіти про їх виконання, статистична звітність, дані органів ДКРС щодо бази підконтрольних об'єктів, матеріали засобів масової інформації тощо.

На підставі зібраної інформації визначаються ризикові напрями  у формуванні та виконанні досліджуваного бюджету (в залежності від джерел доходів, напрямів використання бюджетних коштів, державного та комунального майна тощо), на підставі чого формулюються можливі (вірогідні) причини прорахунків у формуванні ресурсної бази самоврядної території та/або її неефективного використання, тобто гіпотези аудиту.

До того ж на підставі зібраної інформації готується доповідна  записка керівництву регіонального  КРУ (ГоловКРУ) щодо доцільності проведення ревізій фінансово-господарської  діяльності, перевірки державних закупівель головних розпорядників, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів досліджуваного бюджету, комунальних підприємств з наведенням визначених ризикових операцій, що можуть свідчити про незаконне, нецільове використання бюджетних коштів та комунального майна. Також може бути ініційовано проведення державних фінансових аудитів виконання окремих регіональних програм, державних фінансових аудитів діяльності суб'єктів господарювання комунальної форми власності.

За результатами проведеної роботи розробляється програма аудиту, у якій наводяться:

- фонова інформація;

- оцінка рівня виконання  досліджуваного бюджету;

- проблема аудиту;

- гіпотези аудиту або  орієнтовні питання для опрацювання  в ході аудиту виконання бюджету,  методи їх дослідження.

Проведення аудиту виконання  бюджетів (ІІ етап) складається з  таких стадій:

- збір даних, їх  узагальнення та аналіз з метою  доказу визначених гіпотез або  дослідження орієнтовних питань  програми аудиту;

- підготовка висновків  та пропозицій, реалізація яких підвищила б рівень  ефективності використання державних ресурсів;

- підготовка аудиторського  звіту та обговорення результатів  аудиту.

При виконанні 1 та 2 етапів аудиту доцільно направити запити до органів влади, підприємств, установ та організацій щодо отримання необхідних для доказу гіпотез даних.

Наприклад, доцільно отримати дані органів державної податкової служби щодо податкової заборгованості по досліджуваному бюджету (в розрізі  джерел надходжень та найбільших неплатників), кількості зареєстрованих договорів оренди землі, водоймищ (для порівняння з даними органів по земельних ресурсах), ставок місцевих податків та зборів, наданих пільг по сплаті податків та зборів до досліджуваного бюджету тощо. Доцільним також є отримання від органів місцевого самоврядування даних щодо наявної комунальної власності, стану виплати заробітної плати в регіоні тощо.

При дослідженні проблем  у виконанні доходної частини  місцевого бюджету та доведенні  причин їх існування доцільно:

- дослідити ступінь  відповідності затверджених та уточнених показників бюджету розрахунковим показникам Мінфіну, прогнозним показникам органів Державної податкової адміністрації (загалом, в розрізі видів надходжень), обґрунтованість таких відхилень та їх вплив на стан виконання надходжень бюджету;

- визначити можливі  причини невиконання (значного  перевиконання) затверджених та  уточнених обсягів окремих видів  надходжень (такими причинами можуть  бути: необґрунтоване завищення  показників, непроведення перегляду  затверджених показників, зміни  у законодавстві тощо);

- визначити чи правильно  визначено склад доходів місцевого  бюджету, тобто чи не включались  до доходів бюджету надходження,  що належать бюджетам інших  рівнів, без наявних підстав. Прикладом  неправильного планування доходів  може бути планування надходжень від адміністративних штрафів за відсутності адміністративної комісії. Необхідно обрахувати обсяг завищення доходів бюджету з цієї причини, дослідити чи фактично надходили до бюджету кошти за статтями доходів, що належать іншим бюджетам.

- оцінити вплив пільг,  наданих органом місцевого самоврядування  суб’єктам господарювання по  сплаті податків, зборів тощо, на  виконання доходної частини бюджету.  Необхідно дослідити чи визначалось  цільове спрямування коштів, що  вивільняються при наданні таких пільг, їх фактичне використання суб’єктами господарювання (див. Основні положення податкової політики в Україні, схвалені Постановою Верховної Ради України від 04.12.1996 № 561/96-ВР). Дослідити наявність фактів списання за рішеннями органу місцевого самоврядування недоїмок по податках та зборах в частині, що належить цьому бюджету, вплив цих рішень на стан доходів бюджету.

- визначитись щодо  наявності фактів списання позик,  які надавались з місцевого  бюджету, неврахування у складі  надходжень бюджету позик, що мають бути повернуті;

- провести порівняння  даних податкових органів щодо  зареєстрованих платників орендної  плати за землю та органів  землевпорядкування щодо укладених  договорів оренди землі для  надання висновку щодо повноти  охоплення контролем орендарів земельних ресурсів. При виявленні розбіжностей визначити їх причини та проаналізувати вплив цього на виконання доходної частини бюджету. За матеріалами раніше проведених контрольних заходів визначити втрати бюджетів через порушення у  визначенні розміру орендної плати, використанні земельних ділянок не за цільовим призначенням тощо. Аналогічно можливо провести аналіз використання водних ресурсів.

- проаналізувати стан  відчуження майна та земельних  ділянок несільськогосподарського  призначення, що належать до комунальної власності, стан розрахунків за цими операціями, застосування конкурсних засад при здійсненні відчуження;

- дослідити стан організації  обліку комунального майна, розрахунків  з оплати його використання, в  тому числі своєчасність розрахунків, нарахування штрафних санкцій за порушення умов договорів, відповідність встановлених ставок орендної плати комерційним розцінкам. Зробити порівняння доходних надходжень від оренди комунального майна з витратами на утримання цього майна, зокрема на проведення ремонтів, тощо.

- проаналізувати відповідність  та періодичність змін цін  (тарифів), встановлених на послуги,  що надаються бюджетними установами  та комунальними підприємствами, витратам на їх надання, обрахувати  втрати (недонадходження) до бюджету з цієї причини. За результатами проведених раніше ревізій з питань надання платних послуг визначити за фактами надання послуг за заниженими цінами (безкоштовно) обрахувати втрати бюджетних коштів.