Баланс підприємства, методика його складання та використання в управлінні

У зв’язку з реформуванням вітчизняного бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації до балансу було внесені значні зміни. Однак необхідно зауважити, що баланс, незважаючи на суттєві зміни, все ще не повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності. Чинний бухгалтерський баланс ще не повною мірою відповідає потребам контролю за дотриманням прийнятого золотого правила ліквідності, згідно з яким активи підприємства мають фінансуватися пасивами такої самої терміновості. Це пов’язано з недостатньо чітким розмежуванням у балансах українських підприємств поточних і непоточних активів та зобов’язань. Справа в тому, що розділ ІІ пасиву балансу «Забезпечення наступних виплат і платежів» і розділ V «Доходи майбутніх періодів» є зобов’язаннями з невизначеним терміном погашення. Наприклад, забезпечення витрат персоналу переважно є поточними зобов’язаннями. Серед зобов’язань щодо цільового фінансування чи інших зобов’язань можуть бути як поточні, так і довгострокові зобов’язання. Це саме можна сказати і про розділ V пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів».

В розділі ІІІ активу балансу «Витрати майбутніх періодів» можуть відображатися як витрати, які стосуються наступного облікового періоду і визнаються оборотними активами, так і витрати, що будуть віднесені на більш пізні періоди, які визнаються оборотними активами. В примітках до річної фінансової звітності додаткова інформація про ці витрати не передбачена.

Відсутність у балансі чіткого поділу активів і зобов’язань на поточні та довгострокові створює труднощі користувачам фінансової звітності під час оцінки фінансового стану підприємства. На рис. 2.7 надана схема економічних взаємозв’язків активу і пасиву балансу згідно П(с)БО 2 «Баланс».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.7. Схема економічних взаємозв’язків активу і пасиву згідно П(с)БО 2

 

На рис. 2.7 суцільними лініями показані взаємозв’язки між активом і пасивом балансу, які відповідають вимогам золотого правила ліквідності і характерні для підприємств з нормальним фінансовим станом, а пунктиром – взаємозв’язок між необоротними та поточними (короткостроковими зобов’язаннями), властивий балансам підприємств, фінансовий стан яких є кризовим. Такі підприємства мають недостатній обсяг власного капіталу, що змушує навіть для покриття необоротних активів залучення короткострокових зобов’язань, призначених для фінансування оборотних активів. У них відсутній власний оборотний капітал, що свідчить про незадовільну структуру їхніх балансів.

Для підвищення точності фінансового аналізу Мовчаренко В. [7, с. 370-371] пропонує відображати в Примітках до річної фінансової звітності склад статті «Витрати майбутніх періодів» у розрізі необоротних та оборотних активів, а «Доходи майбутніх періодів» - у розрізі довгострокових і поточних зобов’язань. Реалізація цієї пропозиції не потребує внесення змін у баланс. Однак, вона стосується лише річної фінансової звітності і не торкається квартальної.

Задорожний З. і Крупка Я. впевнено довели, що віднесення доходів майбутніх періодів і статей забезпечення наступних витрат і платежів до зобов’язань є необґрунтованим та пропонують внести їх до складу власного капіталу підприємства [39, с. 186-187].

Ми також підтримуємо цю точку зору, так як реалізація цієї пропозиції дасть змогу скоротити кількість розділів пасиву балансу. Статті розділів ІІ і ІІІ будуть розміщуватися у розділі І «Власний капітал та забезпечення зобов’язань». У цьому контексті слід зауважити, що й Інструкція про застосування Плану рахунків № 291 [44], характеризуючи рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань», однозначно відносити усі види забезпечень до різновидів власного капіталу. Таким чином, пропонується статті пасиву балансу згрупувати у три розділи: власний капітал та забезпечення зобов’язань, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання.

Що стосується розділу ІІІ активу «Витрати майбутніх періодів», то ці витрати, враховуючи їх суть, доречніше показувати окремими статтями у складі необоротних і оборотних активів. Тоді баланс охоплюватиме два розділи в активі і три в пасиві. На рис. 2.8 наведена схема економічних взаємозв’язків активу і пасиву запропонованого балансу, в якому міститься п’ять блоків: необоротні активи, оборотні активи, капітал і резерви, довгострокові зобов’язання, короткострокові зобов’язання.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.8. Запропонована схема економічних взаємозв’язків активу і пасиву балансу [20]

Порівняння взаємозв’язків, наведених на рис. 2.7 та 2.8 показує, що п’яти блочний баланс має очевидні переваги. Він дає змогу чітко відокремити довгострокові та короткострокові зобов’язання, а тому значно спрощуються економічні взаємозв’язки між активом і пасивом балансу, що поліпшує його як джерело аналізу та аудиту фінансового стану підприємства.

Таким чином, чинний дев’яти блочний баланс не сприяє якісному та оперативному проведенню аналізу і аудиту фінансового стану підприємства. Для усунення цього недоліку нами пропонується п’яти блочна схема балансу з чітким поділом активів і зобов’язань на довгострокові та поточні, що значно спрощує аналіз та аудит фінансового стану підприємства.

З прийняттям Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. було:

1. скорочено кількість розділів активу балансу – з чотирьох до трьох, пасив балансу – з п’яти до чотирьох;
2. заповнення окремих статей звітності на нетто-основі (інвестиційна нерухомість; довгострокові біологічні активи; дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги тощо);
3. витрат майбутніх періодів включені до складу оборотних активів, доходів майбутніх періодів – до поточних зобов’язань, цільового фінансування – до довгострокових зобов’язань;
4. розподіл забезпечень на довгострокові й поточні;
5. скороченна кількість статей фінансової звітності з метою їх укрупнення (запаси, інші оборотні активи, інші поточні зобов’язання тощо);
6. деталізація розрахунків з бюджетом та виокремлення заборгованості з податку на прибуток підприємства;
7. наведення переліку додаткових статей фінансової звітності.

Таким чином, з прийняттям НП(с)БО 1 підприємства отримали замість дев’яти блочного, сьоми блочний баланс, що у свою чергу покращило читання та розуміння користувачами інформації наведеної у балансі.

Найбільш складним в методиці складання балансу є відображення по статтям «Відстрочені податкові активи» і «Відстрочені податкові зобов’язання». У зв’язку з цим запропонуємо методику, що допоможе правильно визначити величину відстроченого податку на прибуток або відстроченого податкового активу, або відстроченого податкового зобов’язання за підсумками 2013 року.

При визначенні відстрочених податків на прибуток використовується метод зобов’язань за балансом. Характерними особливостями цього методу є такі:

- з усіх  можливих різниць у складі  витрат з податку на прибуток  визнаються лише тимчасові різниці. Постійні різниці виключаються  з розрахунків;

- тимчасові  різниці визначаються як різниця  між оцінкою активу чи зобов'язання  за даними балансу і податковою  базою цього активу чи зобов'язання;

- як податкова  база використовується оцінка  активу чи зобов'язання для  цілей податкового обліку. Як  «бухгалтерська» база використовуються  показники активів та пасивів  балансу без ПДВ.

Для того щоб правильно відобразити відстрочені податки у фінансовій звітності відповідно до правил, установлених П(С)БО 17, потрібно виконати певні дії в такій послідовності:

1. Визначити тимчасові податкові різниці на дату балансу шляхом порівняння балансової вартості активів та зобов'язань з їх податковою базою відповідно.

Для визначення тимчасових різниць для активів рекомендуємо використовувати формулу 2.1:

ТР = ОБ − ПБ                                                (2.1)

Де, ТР – тимчасова різниця;

ОБ – облікова «бухгалтерська» база;

ПБ – податкова база.

Для визначення тимчасових різниць для зобов’язань рекомендуємо використовувати формулу 2.2:

ТР = ПБ −ОБ                                              (2.2)

2. Класифікувати ці тимчасові податкові різниці залежно від виду на ті, що підлягають вирахуванню, і ті, що підлягають оподаткуванню.

Легко класифікувати одержувані тимчасові різниці дозволить дотримання запропонованих вище формул:

- додатні  тимчасові різниці (ТР) будуть тимчасовими  різницями, що підлягають оподаткуванню  та є базою для розрахунку  відстрочених податкових зобов'язань  – ВПЗ. Такі ТР збільшують податковий  прибуток / зменшують податковий  збиток у майбутніх періодах;

- від’ємні  ТР будуть тимчасовими різницями, що підлягають вирахуванню та  є базою для розрахунку відстрочених  податкових активів – ВПА. Такі  ТР зменшують оподатковуваний  прибуток / збільшують податковий  збиток у майбутніх періодах; обчислити відстрочені податки (ВПА  і ВПЗ) шляхом множення розрахованих  величин тимчасових податкових  різниць відповідно тих, що підлягають  вирахуванню, або тих, що підлягають  оподаткуванню на діючу ставку  податку на прибуток (19 %); отримати  згорнуту величину ВПА чи ВПЗ, тобто підсумок складання всіх  тимчасових різниць.

Отримані в розглянутому вище порядку суми ВПА чи ВПЗ є кінцевим сальдо по рахунках 17 або 54.

Згідно з П(С)БО 17, якщо сплата податку на прибуток контролюється тим самим податковим органом, а для платника податку на прибуток так воно і є, то величини ВПА і ВПЗ згортаються. Тому в балансі може бути відображено або ВПА по дебету рахунку 17 «Відстрочені податкові активи», або ВПЗ по кредиту рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов'язання».

Таким чином, з метою удосконалення змісту та методики складання балансу підприємства нами пропонується п’яти блочний баланс, зміст оборотного балансу, який відповідає вимогам П(С)БО 2 «Баланс», та методика визначення відстрочених податкових активів і зобов’язань.

 

РОЗДІЛ 3

ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА В УПРАВЛІННІ

 

3.1 Аналіз майна підприємства  та джерел його формування

 

Майновий стан підприємства характеризується використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (пасивів). Джерелом інформації для оцінки майнового стану є баланс підприємства. В процесі аналізу активу й пасиву балансу визначаються показники структури, динаміки балансу, структурної динаміки балансу, а саме:

1. абсолютні величини по статтям активу і пасиву балансу на початок і кінець періоду та зміни абсолютних величин;
2. питома вага окремих статей у валюті балансу на початок і кінець періоду та зміни у питомій вазі.

Розраховані показники порівнюються із аналогічними за попередні звітні періоди, на основі чого робляться висновки про динаміку показників.

Аналіз наявного майна та джерел його формування ТОВ «Ріком» нами проведено у табл. 1.1 та 1.2. У даному розділі дипломної роботи, розглянемо аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства ТОВ «Ріком».

Для аналізу ефективності використання основних засобів підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти, наведені у табл. 3.1.

Коефіцієнт зносу основних засобів - показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості.

Коефіцієнт придатності основних засобів показує, яку частку складає їх залишкова вартість від первісної вартості за певний період.

Коефіцієнт оновлення - показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

 

 

Таблиця 3.1

Методика розрахунку показників ефективності використання основних засобів

Показник	Алгоритм розрахунку
Коефіцієнт зносу основних засобів	Сума нарахованого зносу основних засобів (на початок / кінець періоду) : Первісну вартість основних засобів (на початок / кінець періоду)
Коефіцієнт придатності основних засобів	Залишкова вартість основних засобів : Первісна вартість основних засобів
Коефіцієнт оновлення	Вартість заново введених в дію нових основних засобів : Первісна вартість основних засобів на кінець року
Коефіцієнт вибуття	Вартість вибулих основних засобів : Первісна вартість основних засобів на початок року
Фондовіддача	Виручка від реалізації : Середньорічна вартість основних засобів
Фондомісткість	Середньорічна вартість основних засобів : Виручка від реалізації
Рентабельність основних засобів	Прибуток (збиток) : Середньорічна вартість основних засобів