Бухгалтерський облік та контроль браку та відходів у виробництві

 

 

Продовження табл.1.4 

озкриття  інформації про зобов’язання у звітності

Кредиторська  заборгованість відображається у пасиві балансу за сумою погашення

Зобов’язання  відображаються в  пасиві балансу як сальдо по рядку  “Рахунки до сплати” в розділі  “Кредиторська заборгованість”.  При цьому різниця відображення в балансі полягає лише у відмінності структури статей вітчизняної та міжнародної звітності

 

МСБО, спеціально присвяченого питанням обліку та відображення в звітності довгострокових зобов’язань, не існує. Стандарт 17 “Оренда” визначає зобов’язання, що виникають в результаті довгострокової оренди; зобов’язання по пенсійному забезпеченню зазначаються в стандарті 19 “Виплати працівникам”; фінансові зобов’язання регулюються стандартом 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання”.

Наступним етапом роботи є міжнародний досвід з обліку довгострокових зобов’язань, наведемо ряд країн та охарактеризуємо облік та пов’язані з цим питання.

В Польщі довгострокові зобов’язання поділяються  на боргові, кредитні та інші гарантії; кредити банків; інші довгострокові зобов’язання. Величина довгострокового періоду спеціально не обговорюється, але передбачається, що вона повинна перевищувати 12 місяців.

В Естонії  в балансі довгострокові зобов’язання подаються наступним чином (таб.1.5.)

Таблиця 1.5.

Складові довгострокових зобов’язань в Естонії [22]

Довгострокові боргові	− неконвертовані боргові зобов’язання − конвертовані боргові зобов’язання − банківські позики − інші позики від кредитних установ
Інша  довгострокова заборгованість	− неоплачені податки  постачальникам − заборгованість дочірнім та материнським підприємствам − заборгованість пов’язаним підприємствам
Довгострокові окремі виплати	− пенсійні зобов’язання − інші виплати

 

У Великобританії до довгострокової відносять заборгованість, яка повинна бути погашена протягом строку більше одного року з дати складання балансу. В звітності вона повинна бути представлена в тих же розділах, що й короткострокова. В примітках повинні бути відображені: заборгованість, яка підлягає погашенню протягом періоду більше п’яти років та підлягає нарахуванню в розстрочку; умови погашення та ставка відсотку; розподіл заборгованості за часом погашення (1-2 роки, 2-5 років, більше 5 років).

У США  визначення довгострокових зобов’язань  випливає із загального визначення зобов’язань  та принципу поділу на короткострокові та довгострокові, їх можна визначити як можливе майбутнє зменшення економічних вигод, які витікають із існуючих на даний момент зобов’язань даної економічної одиниці по передачі активів чи інших ресурсів контрагентам в майбутньому, які виникли як результат минулих подій, не повинні бути погашені протягом одного року чи операційного циклу (залежно від того, що триваліше).

В США  та інших зарубіжних країнах розміщення довгострокової заборгованості представляє  собою основне джерело фінансування капіталовкладень, що здійснюються компаніями. При залученні цінних паперів (боргових зобов’язань) кредитори не отримують право голосу на відміну від власників акцій, що дозволяє компаніям залучати інвестиції, зберігаючи при цьому контроль над прийняттям важливих господарських рішень в руках їх теперішнього керівництва. Крім того, на відміну від дивідендів виплати відсотків по довгостроковій заборгованості відносяться до витрат компанії і вираховуються із суми її доходу, що оподатковуються податком на прибуток.

При успішному розміщенні довгострокової заборгованості і веденні господарської діяльності поточний прибуток перебільшує розмір виплат відсотків за такими ж зобов’язаннями. Але при зниженні доходності операцій фірми як наслідок дії кон’юнктурних, структурних, циклічних та інших факторів різниця між прибутком і виплатами за довгостроковими зобов’язаннями зменшується і може бути від’ємною величиною. В цьому випадку компанія повинна буде здійснювати ці виплати за рахунок зниження дивідендів власників або відмови від будь-яких активів. [15]

Зазвичай  оформлення будь-якого виду довгострокової заборгованості достатньо формалізовано  і вимагає дотримання різних умов і обмежень. Така практика обумовлена необхідністю захисту кредиторів від  несплати боргу. Ці умови і обмеження (наприклад, кількість дозволених до випуску облігацій, ставка відсотка, дата погашення, забезпечення тощо) обумовлюються або в контракті на випуск облігацій, або у вексельній угоді, або в іншому документі, який регулює випуск. Якщо вони суттєві, то повинні бути відображені у звітності (як правило, ця інформація розкривається в примітках).

В ряді випадків з метою безпеки кредиторів управління зобов’язанням ведеться третьою особою – довірителем – (банком, трастовою компанією тощо), що також зазвичай відображається у примітках до звітності.

Як  правило, довгострокова заборгованість розміщується і погашається відповідно до договору про її розміщення протягом всього терміну дії боргових зобов’язань. Відповідно на дату погашення боргу повністю амортизуються премії або знижки, що виникли при його розміщенні, а прибутки чи збитки при цьому не нараховуються.

Головними типами довгострокових зобов’язань  в зарубіжній практиці є облігації до виплати, векселі до сплати, закладні до сплати, лізингові зобов’язання, пенсійні зобов’язання. [22]

Розглянемо  кожний вид зобов’язань детальніше.

Облігації до виплати. Облігації – один із найбільш розповсюджених фінансових інструментів, які використовують корпорації для залучення грошових коштів, і, відповідно, тип довгострокового зобов’язання, який зустрічається доволі часто.

Випуск  облігацій оформлюється контрактом, який надає зобов’язання сплатити певну суму грошей (номінальну вартість) у визначений момент в майбутньому і, як правило, сплачувати відсотки, розраховані за певною ставкою. Процес випуску облігацій займає суттєвий проміжок часу. Етапи процесу випуску облігацій наведені в рисунку 1.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3. Етапи процесу випуску облігацій [15]

Класифікація  облігацій в США здійснюється залежно від цілей їх випуску, процедури виплати відсотку, умов погашення та забезпечення (таб.1.6.).

Таблиця 1.6.

 Різновиди облігацій в США [26]

Типи облігацій
Забезпечені	Можуть  бути забезпечені нерухомістю або  іншим майном чи цінними паперами інших корпорацій
Незабезпечені	Не  мають спеціального забезпечення, їх можуть випускати лише компанії з доброю репутацією
Джанк-облігації	Незабезпечені облігації, мають високий ризик, за ними відповідно виплачуються високі відсотки
Облігації, які погашаються одночасно	Всі облігації випуску погашаються одночасно
Облігації, які погашаються  серіями	Облігації погашаються серіями (частинами), тобто  дати погашення випуску розділені за часом. Для компанії випуск серійних облігацій аналогічний залученню грошей з подальшою оплатою боргу в розстрочку

 

Продовження табл.1.6 

Відзивні	Облігації, які можуть бути викуплені (погашені) компанією, яка їх випускає, достроково, до вказаної дати погашення
Конвертовані	Облігації, які можуть бути обмінені на інші цінні  папери корпорації, яка їх випустила. Обмін таких облігацій на акції проводиться за бажанням держателя облігації. Конвертованість облігацій є додатковим стимулом для інвестора, оскільки дозволяє йому здобути велику вигоду: якщо ціна акцій падає, то він може держати облігації до дати їх погашення
Облігації, які погашаються товарами	У якості товарів  виступають барелі нафти, тони вугілля, унції дорогоцінних металів. Іноді  власнику облігації надається вибір отримати певну суму грошей чи певну кількість товару
Відсоткові	Стандартний тип облігацій-з періодичною сплатою відсотків
Безвідсоткові	Безвідсоткові (сильнодисконтовані) облігації - це облігації, на які не виплачують періодичні відсотки. Такі облігації продаються за ціною значно нижче номіналу, тобто з великим дисконтом
Зареєстровані	Облігації, зареєстровані компанією, яка їх випускає, на ім’я певного власника
Купонні	Купонні облігації, або облігації «на  пред’явника», не реєструються компанією, а мають відривні купони, на яких позначені величина і дата виплати відсотків.
Облігації, відсотки за які виплачуються тільки тоді, коли компанія, яка їх випустила,має прибуток	Зазвичай  цей вид облігацій використовується при реорганізації збиткових компаній
Облігації, відсотки за які виплачуються із певного джерела  доходу	Наприклад, прибутку від будь-якого проекту

 

Отже, з даних  таблиці слідує, що в США досить широка база типів облігацій. На відміну  від України, в якій облігації  представлені: іпотечні облігації, облігації під заставу фондових паперів, облігації під заставу обладнання, незабезпечені облігації, інші види облігацій. В США їх налічується близько двох десятків, частина з них наведена в таблиці. Отже можна сказати, що операції з облігаціями в США розповсюджені і популярні.

Для реєстрації розміщення довгострокового зобов’язання та нарахування відсотків по ньому компанії, як правило, ведуть спеціальний журнал довгострокового зобов’язання або журнал облігацій. Відображення довгострокового зобов’язання у обліку здійснюється за теперішньою вартістю і тому залежить від співвідношення оголошеної і ринкової ставки відсотка, та відповідно, від того, чи була облігація реалізована із знижкою, чи з премією, або без них.

Отже, облік зобов’язань в кожній країні ведеться по-своєму, відповідно до законодавчої бази. Детальний аналіз організації і ведення обліку зобов’язань в Естонії, США, Великобританії засвідчує, що дані країни мають особливості в обліку зобов’язань, які характерні для кожної країни, що склалися за період розвитку даних країн. В результаті проведення дослідження міжнародного досвіду організації обліку зобов’язань встановлено, що у Великобританії до довгострокової відносять заборгованість, яка повинна бути погашена протягом строку більше одного року з дати складання балансу. У звітності вона повинна бути представлена в тих же розділах, що й короткострокова, що є особливістю облікового відображення зобов’язань. А у США визначення довгострокових зобов’язань випливає із загального визначення зобов’язань та принципу поділу на короткострокові та довгострокові, їх можна визначити як можливе майбутнє зменшення економічних вигод, які випливають із існуючих на даний момент зобов’язань даної економічної одиниці з передачі активів чи інших ресурсів контрагентам в майбутньому, які виникли як результат минулих подій, не повинні бути погашені протягом одного року чи операційного циклу (залежно від того, що триваліше), тобто невстановлений період погашення є особливістю ведення зобов’язань в США.

 

 

 

Висновки до 1-го розділу

Дослідження теоретичних  аспектів бухгалтерського обліку кредиторської  заборгованості дає можливість сформулювати наступні висновки:

1. Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка. Також можна сказати, що в даний час кредит, це досить важлива економічна категорія особливо під час даної кризи. Багато хто з підприємців малого та середнього бізнесу використовують банківські позики у своїй діяльності що і зумовлює потребу підприємств у додатково залучених коштах, які в свою чергу є для підприємств своєрідною необхідністю, для здійснення своєї діяльності.

2. Юридичні та фізичні особи, які набувають статусу клієнтів банків, є безпосередніми суб’єктами банківських правовідносин. Вони ініціюють на підставі юридичних фактів, норм законів або адміністративних актів банківських правовідносин. Тому слід наголосити, що законодавча база, яка регламентує діяльність банківської системи України, має комплексний характер. Різноманітність джерел національного банківського права, до яких активно залучаються норми міжнародного банківського права за згодою Верховної Ради України, свідчить про широкі потреби використання регулятивного впливу джерел у банківській діяльності.

3. На сучасному етапі практично відсутні розробки у галузі формування стратегічного обліку за операціями при залученні капіталу. Для забезпечення повноти формування обліку підприємства в частині залученого капіталу виділено такі елементи облікової політики щодо операцій з залученим капіталом методи оцінки зобов'язань та порядок їх визнання, порядок відображення витрат, пов'язаних із залученням капіталу, склад, порядок формування та використання забезпечень майбутніх витрат і платежів. Крім того, організація облікових робіт у процесі первинного нагромадження щодо елементів залученого капіталу забезпечить правильність і достовірність формування інформації для подальшого її групування і узагальнення, прогнозування.

4. З метою підвищення ефективності стратегічного обліку управління залученим капіталом запропоновано складати такі внутрішні звіти: ЗК-1. Наявність та рух залученого капіталу, ЗК-2. Рух залученого капіталу за строками погашення, ЗК-3. Оцінка залученого капіталу, ЗК-4. Витрати на обслуговування залученого капіталу. Подання необхідних даних у зручних формах дозволило керівництву значно оперативніше приймати обґрунтовані та виважені рішення щодо операцій з залучення капіталу, що в свою чергу забезпечило новий більш якісний рівень управління господарською діяльністю підприємства. Своєчасно надана інформація про операції зі залучення капіталу надасть змогу розробки стратегічного обліку, спрогнозувати подальший розвиток підприємства, отримати прибуток у майбутньому.