Стан та шляхи удосконалення обліку витрат і виходу продукції основного молочного стада ВРХ та обчислення її собівартості

Наказ про облікову політику представлений  в додатках (Додаток Б). Згідно даного Наказу ведення бухгалтерського обліку в господарстві покладено на бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером. Застосовується План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної обліково-економічної інформації головний бухгалтер своїм розпорядженням може вводити додаткову систему субрахунків. Робочий план рахунків представлений в додатках (Додаток Д)

Згідно Наказу про облікову політику на підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» встановлений наступний порядок обробки документів:

• первинні документи (крім подорожніх листів) підшивати разом із звітами за відповідний місяць та журналами-ордерами;
• бухгалтерські документи зберігати в архіві у підшитому вигляді

Після закінчення строку зберігання бухгалтерські документи знищують  на підставі акту, складеного відповідними організаціями шляхом спалення або  здачі в макулатуру.

Всі первинні документи, які підтверджують  факт здійснення господарської операції, здаються до бухгалтерії згідно з  графіком документообігу, який затверджений наказом №90-в від 16.05.2012р.(Додаток В). Графік документообороту на підприємстві забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначає мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяє поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Графік документообороту оформляється у вигляді таблиці. Тут зазначається назва документу, термін подання та відповідальна особа (виконавець).

 Працівники підприємства створюють  і подають первинні документи,  які відносяться до сфери їх  діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг із графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов’язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких передаються ці документи.

Контроль за дотриманням виконавцями  графіка документообороту на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальну установку необхідних документів та відомостей є обов’язковим для усіх підрозділів і служб підприємства.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» перед складанням річної фінансової звітності проводиться інвентаризація активів та зобов’язань господарства, але не раніше, ніж за два місяці до кінця звітного періоду. Проводиться один раз на місяць раптова інвентаризація каси.

На підприємстві затверджено порядок  ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій:

• запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності по первинній вартості;
• Біологічні активи відображаються за справедливою вартістю;
• Відпуск запасів у виробництво, реалізацію, інше вибуття  - по методу середньозваженої собівартості;
• Незавершене виробництво – за нормативними витратами;
• Амортизація нараховується по прямолінійному методу
• Бухгалтерські розрахунки класу 8 Плану рахунків у господарстві не використовується.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» працює бухгалтерська служба в складі 9 осіб. З них один головний бухгалтер, 7 бухгалтерів І-ї категорії та касир.

На підприємстві застосовується журнально-ордерна  форма обліку. Журнально-ордерна  форма обліку є найбільш прогресивною серед інших форм, заснованих на ручному опрацюванні облікової  інформації. Вона ґрунтується на застосуванні системи накопичувальних і нагромаджувальних облікових регістрів – журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них. Хронологічний і систематичний запис у журналах-ордерах поєднується. Звідси походить і назва цих регістрів. Вони одночасно є журналами, в яких здійснюються записи в хронологічному порядку, і ордерами, оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють меморіальні ордери.

Основними регістрами бухгалтерського  обліку при журнально-ордерній формі  являються журнали-ордери, які побудовані за кредитовою ознакою. У них всі господарські операції записують по кредиту одного або декількох синтетичних рахунків в розрізі рахунків, що кореспондують з ними по дебету. Записи господарських операцій в журнали-ордери здійснюють на підставі первинних документів за шаховим принципом, тобто за один робочий прийом суму господарської операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це забезпечує можливість значного скорочення облікових записів. При цьому кредитові обороти по кожному синтетичному рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по конкретному рахунку знаходять відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках, що кореспондують з дебетом даного рахунка.

За синтетичними рахунками, які  мають велику номенклатуру об’єктів обліку та значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік ведуть в допоміжних відомостях і виробничих звітах, підсумки яких потім переносять в журнали-ордери. Відомості побудовані, в основному, за дебетовою ознакою. В деяких журналах-ордерах  поєднується синтетичний облік  з аналітичним.

Журнали-ордери призначені для відображення взаємопов’язаних та однорідних за економічним  змістом операцій, тому в деяких з них записують операції за кількома синтетичними рахунками. В цьому  випадку для кожного з них  виділено окремий розділ.

Записи в облікових регістрах  здійснюють в міру надходження документів або підсумками за місяць. На документах, дані яких включені в журнали-ордери, відомості, реєстри і аркуші-розшифровки, зазначають номери відповідних регістрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). За документами, які відображені в регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який прикріплюється до зброшурованих документів.

Суми, що відносяться в дебет  рахунків, аналітичний облік за якими  ведуть в інших журналах-ордерах, відомостях тощо при потребі групують в необхідному розрізі в аркушах-розшифровках. Записи в них здійснюють за даними документів, підсумками за день або більш тривалий період, а в необхідних випадках – на підставі окремих документів з коротким поясненням змісту операцій. По закінченні звітного місяця заповнені аркуші-розшифровки передають працівнику бухгалтерії, який веде відповідні журнали-ордери або відомості.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» ведеться журнали-ордери нетипової форми за допомогою прикладної програми Microsoft Excel.

В кінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів з журналів-ордерів переносять в Головну книгу, про що роблять  відповідні позначки про це. Облікові регістри обов’язково підписують виконавець і головний бухгалтер.

Помилки, виявлені в регістрах до підведення підсумків, виправляють  коректурним способом, а після  підведення підсумків, але до внесення їх в Головну книгу, виправляють  на підставі бухгалтерської довідки  з відображенням у вільних  рядках або графах. Після запису підсумків журналів-ордерів в  Головну книгу ніякі виправлення  в них за поточний місяць не допускаються, а необхідні записи оформляють бухгалтерською довідкою і заносять в Головну  книгу в наступному місяці. Зазначені  довідки зберігають при відповідному обліковому регістрі, в якому зроблено виправлення.

Головна книга є систематичним  регістром синтетичного обліку. Вона призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку, взаємної перевірки записів по рахунках синтетичного обліку і складання балансу. Для  кожного синтетичного рахунка в  Головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів журналів-ордерів – окремий  рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів  переносять у Головну книгу загальним  підсумком, дебетові обороти записують окремими сумами із різних журналів-ордерів. По кожному синтетичному рахунку в кінці місяця у Головній книзі виводять залишок (сальдо), який записують в окрему графу. Журнально-ордерна форма обліку передбачає використання таких найважливіших принципів:

• нагромадження й систематизація даних безпосередньо в облікових регістрах з первинних і зведених документів;
• здійснення записів в журналах-ордерах в порядку реєстрації операцій тільки з кредиту рахунку в кореспонденції з дебетом інших рахунків;
• об’єднання, як правило, в єдиній системі записів синтетичного і аналітичного обліку;
• відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю,  аналізу і складання бухгалтерської звітності;
• застосування журналів-ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний і обліковий зв’язок;
• побудова облікових регістрів з заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, які необхідні для складання бухгалтерської звітності;
• застосування місячних, а в деяких випадках квартальних і річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості вкладних листків.

Журнально-ордерна форма обліку має ряд переваг в порівнянні з попередньо розглянутими:

• скорочується обсяг облікової роботи і підвищується якість облікової інформації через відсутність дублювання записів в облікові регістри;
• суворо регламентується порядок ведення обліку, що зумовлено наявністю в журналах-ордерах заздалегідь надрукованих кореспондуючих рахунків і позицій аналітичного обліку;
• спрощується ведення аналітичного обліку завдяки об’єднанню його з синтетичним, що дає можливість уникнути відставання аналітичного обліку;
• створюються умови для раціонального розподілу обов’язків і рівномірного завантаження працівників бухгалтерії протягом місяця.

Схема записів при журнально-ордерній формі обліку наведена на рис.1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Первинні документи

Регістри аналітичного обліку (картки, книги, відомості)

Накопичувальні і групувальні документи

Журнали-ордери

Головна книга

Баланс та інші форми звітності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умовні  позначення:                   послідовність облікових записів

звірка  підсумків     

Рис. 1.3. Схема облікових  записів при журнально-ордерній формі.

 

 

Розділ ІІІ.

Теоретичні аспекти обліку витрат виробництва

3.1  Витрати підприємства та  їх визначення

 

У кожній галузі народного господарства є специфічні особливості організації виробничого процесу, а отже, і складу та структур и виробничих витрат. Але, незважаючи на галузеві особливості, завжди у процесі виробництва беруть участь засоби праці, предмети праці та робоча сила, а у деяких галузях – природні ресурси (земля, сонячна енергія тощо). Використання цих елементів виробництва зумовлює витрати підприємств у процесі їх господарської діяльності. Ці витрати здійснюються у вигляді вартості використаних предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо), витрат на оплату праці та частини вартості використаних засобів праці у розмірі їх амортизації. Природні фактори, як правило, грошової оцінки не мають, і їх використання не збільшує суми витрат на виробництво.

Практично витрати обліковують у розрізі окремих статей: сировина та матеріали, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів, паливо і енергія на технологічні потреби, витрати на ремонт основних засобів і т. ін. Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку, регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

У зв’язку  з тим, що П(С)БО 16 «Витрати» має досить загальний (концептуальний) характер і не враховує особливості кожної галузі виробництва, міністерствам та відомствам надано право розробляти методичні рекомендації з питань організації обліку витрат та калькування собівартості продукції у відповідних галузях.

Витрати – це зменшення економічних вигод  у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу  між власниками. Витратами звітного періоду визначають або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення  внаслідок його вилучення або розподілу між власниками), за умови, що ці витрати можна достовірно оцінити. Витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо  прямо  пов'язати  з  доходом  певного періоду,  відображаються у складі витрат того звітного періоду,  в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох   звітних   періодів,   то  витрати   визнаються   шляхом систематичного  розподілу  його  вартості  (наприклад,  у  вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.