Удосконалення обліку і аудиту витрат на оплати праці

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата потребує розгляду з точки зору її ролі та значення для працівника і роботодавця. Для працівника заробітна плата - головна і основна стаття особистого доходу, засіб відтворення і підвищення рівня благополуччя його самого і сім`ї, а звідси і стимулююча роль заробітної плати в покращенні результатів праці для збільшення розміру винагороди.

Для роботодавця заробітна  плата працівників - це кошти, які  витрачаються на використання залученої по найму робочої сили, що складає одну з основних статей в собівартості товарів і послуг, що виробляються, тобто, затрати на оплату праці. При цьому роботодавець, звісно, зацікавлений в можливості пониження (питомих) витрат робочої сили на одиницю продукції, хоч в той же час можливо буде (доцільним) збільшити витрати на робочу силу в цілях її якісного рівня , якщо це дозволить збільшити прибуток підприємства за рахунок стимулювання трудової і творчої ініціативи працівників. Крім того, рівень оплати відчутно впливає на поведінку і працівника, і роботодавця, яка складається в умовах нерівномірного стану попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці.

Сутність заробітної плати як економічної категорії  проявляється в її функціях. В економічній літературі питання щодо переліку та кількості функцій заробітної плати, механізму їх реалізації залишається дискусійним. Різні автори називають від двох до двох десятків функцій, що мають виконуватися заробітною платою. Але незважаючи на це, заробітна плата, як економічна категорія, має виконувати основні чотири функції: відтворювальна; стимулююча; регулююча; соціальна. Тобто, як зазначив відомий учений-економіст А.М.Колот, заробітна плата має бути одночасно і «годувальницею», і «пряником», і «батогом», і «кермом» [27, с. 59]. Всі ці функції заробітної плати тісно взаємопов`язані, і лише за їхньої сукупної наявності досягається ефективна організація заробітної плати на будь – якому підприємстві.

Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідно дотримуватись запропонованих нами таких принципів:

підвищення реальної заробітної плати по мірі зростання  ефективності виробництва та праці;

диференціація заробітної плати залежно від трудового  внеску працівника в результати діяльності підприємства;

однакова оплата за однакову працю;

державне регулювання оплати праці;

врахування впливу ринку праці;

простота, логічність і доступність  форм і систем оплати праці.

Таким чином, заробітна  плата – це багатогранна соціально-економічна та обліково-аналітична категорія, яку можна розглядати в різних аспектах.

З точки зору економічної теорії, це - економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу).

Згідно існуючої законодавчої бази, заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, що за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу [3].

Відповідно до ринкової економіки – вона є елементом ринку праці, що виступає як ціна, за якою найманий працівник продає свою робочу силу, тобто, заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили, її оплату. З позицій найманого працівника заробітна плата – це трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці, і який має забезпечити об`єктивно необхідне відтворення робочої сили. З боку підприємства заробітна плата є елементом витрат на виробництво, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих результатів праці.

У зв’язку з формуванням  постіндустріального суспільства  відходить у минуле така ситуація, коли головним виробничим ресурсом при формуванні заробітної плати слугувала затрачена праця. За умов ринку заробітна плата - це оплата за кінцевими результатами праці. В економічному аспекті доходи являють собою основу первинної купівельної спроможності, це - кошти, що забезпечують доступ до споживчих благ і нагромадження. Із мотиваційної точки зору, доходи виступають фактором, що визначає та фіксує статус особистості. У психологічному сенсі доходи відіграють роль символів, що визначають внутрішню самооцінку і соціальне визнання у суспільстві.

В зарубіжній європейській практиці поширеним є поділ витрат на оплату праці - на витрати роботодавців на робочу силу і компенсації, які  подібні між собою, але містять  істотні відмінності. Зміст витрат роботодавців на робочу силу більш ємне поняття, ніж компенсації працівникам. Джерелом компенсацій і витрат на робочу силу є витрати роботодавця на робочу силу. Основна відмінність між ними полягає у тому, що витрати на робочу силу – це всі витрати роботодавця, пов’язані з зайнятістю найманих працівників, а компенсації – це витрати роботодавця, що утворюють дохід безпосередньо працівнику. Компенсації і витрати на робочу силу розрізняються за ступенем охоплення різних категорій зайнятих працівників.

Одним з найважливіших  напрямів подолання соціально-економічних протиріч у трудовій сфері є гуманізація трудових відносин. Використання їх нових форм має в сучасних умовах велике значення, оскільки дозволяє погодити інтереси найманого працівника й власника виробництва, сприяє зростанню його ефективності й вирішенню соціальних проблем.

Теоретики-класики розглядали зарплату (а потім дохід) в умовах відносно спокійного (поступово-повільного) розвитку світової економіки, коли діяла  Марксова схема аналізу товару, а  саме коливання ціни товару навколо його вартості. За цією схемою зарплата, як товар, теж коливалася навколо вартості робочої сили і могла розглядатися тільки у стані відносного спокою. Але з середини 20-го сторіччя науково-технічний прогрес починає вносити в економічний розвиток динамічні особливості, які змінюють якісне і кількісне співвідношення всіх складових товару. Це стосується ціни товару відповідно до його корисності і попиту, яка почала все більше відриватися від його вартості, що викликало зростаючу інфляцію у суспільстві.

В ринковій економіці змінюються принципи і організація функцій заробітної плати. Поряд із стимулюючою, відтворювальною, формування платоспроможності населення, регулюючою, соціальною, заробітна плата виконує інфляційну функцію, реалізація якої полягає у вдосконаленні і більш частому перегляді тарифних угод у міру зростання інфляції. Окрім зазначеної, слід ввести контролюючу функцію – оцінки та відповідності затрат результатам праці. За допомогою останньої має здійснюватися безпосередній контроль відповідності змістовності функцій працівника його винагороді за бездефектні результати праці. Від нормоутворюючої функції зарплата має відійти і виконувати функцію оцінки і контролю відповідності затраченої праці досягнутим результатам виробництва (рис.1.1). Ця функція дещо входить у суперечність із соціальною функцією, але є основою при визначенні внеску кожного працівника в результати діяльності підприємства. Крім того, глобально-оптимізаційна функція заробітної плати за умов поінформованості населення має міжнародний характер і має встановлюватись, виходячи не з максимальних, а з оптимальних співвідношень попиту і пропозиції на робочу силу. Функції заробітної плати дають змогу глибше зрозуміти не лише сутність заробітної плати, а й суперечності та проблеми, які виникають при її організації.

Рис.1.1. Основні функції заробітної плати в Україні

Процес управління господарською  діяльністю підприємства ґрунтується  на співставленні витрат з отриманими результатами. Абстрагуючись від  інших факторів впливу, можна стверджувати, що прибуток має місце лише у тому випадку, коли сума від продажу продукції, товарів чи послуг перевищує витрати на їх виробництво або придбання. Отже, успішний економічний розвиток господарюючого суб'єкта залежить від ефективного використання і перерозподілу виробничих та фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності підприємства на різних її стадіях, які безпосередньо здійснюються управлінським апаратом.

Основні показники використання трудових ресурсів на підприємствах  оптової торгівлі України у 2006-2011рр. подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Основні показники  використання трудових ресурсів на підприємствах  оптової торгівлі України у 2006-2011рр. [89]

Дані табл.1.1 свідчать про зростання протягом досліджуваного періоду фонду праці найманих працівників у 1,1 разів при цьому  продуктивність праці персоналу  зменшилась на 63%, при зменшенні кількості найманих працівників на 6,13%. Середньомісячна заробітна плата протягом 2007-2011рр. зросла на у 1,24 рази.

Основні показники використання трудових ресурсів на підприємствах оптової  торгівлі України у 2006-2011рр. з точки зору управління витратами є не що інше, як виробничі ресурси підприємства, витрачені на випуск продукції.

За оцінками Міжнародної  організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні складає близько 9%. Разом тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати «в конвертах». Розрахунок тіньової оплати праці можна здійснювати за методом, який запропонував Ю.Харазішвілі, застосування якого дає такі результати (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Співвідношення тіньової та офіційної оплати праці [81]

Як видно з рис.1.2 тренд співвідношення офіційної та тіньової оплати праці є спадним, що є позитивною тенденцією, що є позитивною тенденцією. Зменшення обсягів тіньової оплати праці у 2009 році пояснюється тим, що у короткостроковій перспективі при різкому падінні обсягів виробництва роботодавцю простіше знизити тіньову заробітну плату, а не офіційну, або частково скоротити чисельність нелегально працюючих, що насправді й відбувалось.

Скорочення офіційних  заробітних плат та чисельності офіційно працюючих має відбуватися згідно з процедурами, які визначені  законодавством про працю, що зумовлює певний часовий лаг між зниженням  обсягів виробництва та зменшенням офіційних обсягів оплати праці. Часовий лаг між падінням обсягів виробництва та зниженням обсягів нелегальної оплати праці є значно меншим.

Високий рівень тінізації  оплати праці пояснюється:

значним розривом між  вартістю трудових ресурсів для роботодавця  та фактичною сумою, яку працюючий отримає за свою працю;

толерантним ставленням працюючих до практики виплати неофіційних  заробітних плат та, відповідно, позбавлення  їх гарантій щодо пенсійного та соціального  забезпечення;

відчуттям невідповідності  сплачених податків та внесків якості державних послуг, що призводить до необхідності значних додаткових витрат з боку населення з метою отримання цих послуг на належному рівні;

відчуттям несправедливості системи розподілу пенсій, пов’язаної з наявністю великої кількості спеціальних, професійних, особливих та пільгових професійних режимів;

наявністю механізмів, які  забезпечують легке та дешеве вилучення  коштів підприємств у позалегальний  сектор економіки з метою виплати  тіньових заробітних плат;  фактичною  безкарністю порушень у сфері оплати праці.

У фінансовому обліку витратами називають сукупність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, спожитих для досягнення певної мети. Управлінський облік, як поглиблення і деталізація даних фінансового обліку, розкриває ефективність процесу придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації і контролю. Згідно із ПСБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" витрати - це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття або амортизації активів або ж у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатами учасникам або вилученням капіталу власником [7].

В управлінському обліку витрати є основним об’єктом обліку. Виходячи з позиції тих вчених, які вважають, що одним із визначних моментів раціональної організації обліку витрат є економічно обґрунтована їх класифікація, що, у свою чергу, залежить від правильного вибору класифікаційних ознак. Особливо важливого значення економічно виважена з управлінської точку зору класифікація витрат набуває у процесі визначення собівартості продукції. Це пояснюється тим, що собівартість - складний інтегрований показник, який об'єднує різноманітні витрати. Саме показники структури собівартості, які характеризують склад та співвідношення окремих видів витрат, дозволяють обумовити рівень собівартості та темпи її зниження.