Удосконалення обліку і аудиту витрат на оплати праці

Обліково – аналітичний  процес на підприємстві завершується складанням фінансової звітності, що містить  інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] , а також ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». За видами звітність підприємства по розрахунках з оплати праці поділяють на бухгалтерську, статистичну і податкову. Звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів. Формами бухгалтерської звітності, в яких міститься інформація про розрахунки з оплати праці є: Баланс (Ф.1); Звіт про фінансові результати (Ф.2), Звіт з праці.

 

 

2.2.Методика  обліку витрат на оплату праці  персоналу підприємства

 

Джерелом достовірної  інформації для керівництва підприємства, здійснення аудиту є дані бухгалтерського обліку, який являє собою систему збирання, виміру, обробки і передачі інформації користувачам для прийняття виважених управлінських рішень.

Змістом бухгалтерського  обліку – як прикладної частини  економічної науки – у суспільстві  з багатоукладною економікою є виробничі  відносини і продуктивні сили у сфері мікроекономіки, господарської діяльності.

Метою бухгалтерського  обліку у суспільстві з ринковою економікою є сприяння раціональному  використанню засобів і предметів  праці та самої праці у підприємницькій  діяльності для одержання найбільшого  прибутку, спрямованого на задоволення соціальних потреб працівників підприємства [17].

Завдання бухгалтерського  обліку поділяють на окремі і загальні. Розв’язання окремих завдань  передбачає облік окремих процесів господарської діяльності (нарахування  заробітної плати працівникам, включення витрат з оплати праці до собівартості товарів), а загальних – всієї господарської діяльності підприємства, з визначенням рентабельності, конкурентоспроможності продукції, прибутковості суб’єктів господарювання, тобто інформаційне задоволення потреб управлінських функцій [17].

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних обліку [1].

Вимоги до інформаційного забезпечення управління конкретизуються у тих основних завданнях, які постають перед обліком витрат на оплату праці, серед яких:

формування даних щодо собівартості продаж;

сприяння економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

визначення фінансового результату і рівня рентабельності діяльності;

обґрунтування ціни на продукцію купівельних  товарів;

забезпечення якості обслуговування споживачів.

Характер національної системи обліку витрат у підприємствах  зумовлюється типом підприємства, формою власності, обсягом його господарської діяльності, фінансовим станом, наявністю в ньому структурних підрозділів тощо.

Необхідність наявності  досконалої системи обліку витрат на оплату праці обумовлена багатьма факторами: в першу чергу, облік витрат на оплату дозволяє визначити рентабельність процесів виробництва, реалізації продукції. По-друге, якщо будь-яке підприємство встановлює ціни на купівельну продукцію на основі неправильної системи обліку витрат, його ціни можуть виявитися для споживачів або надто високими, або надто низькими. В останньому випадку підприємство отримує недостатній прибуток, що не дає можливості підвищувати ефективність його діяльності. Якщо ж ціна в конкретному підприємстві надто висока порівняно з цінами інших аналогічних підприємств, то більша частина обсягу реалізації переходить до конкурентів. Разом з тим, необхідно не лише створити умови, коли ціноутворення в буде базуватися на досконалій системі обліку витрат, але й своєчасно і в повному обсязі реагувати на виявлені відхилення.

По-третє, облік витрат на оплату праці на підприємстві сприяє вирішенню наступних завдань:

збільшенню товарообігу шляхом порівняння з раніше визначеними обсягами результатів на одного працівника та на виробничу одиницю;

визначенню виробничих операцій, що піддаються автоматизації;

збалансуванню виробництва власної продукції в окремих підрозділах з метою оптимального використання енергоресурсів тощо;

розробці стратегії  продажів;

забезпеченню правильних, достовірних відомостей про виробничу  та торговельну діяльність, надання  послуг;

оптимальному розподілу чистих і додаткових витрат та визначенню прибутків.

По-четверте, значення повноцінного обліку витрат на оплату праці і в цілому на виробництво полягає у тому, що він допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності діяльності підприємств. Завдяки обліку усіх витрат та їх різновидів як у повному обсязі, так і за окремими статтями, можна встановити, де саме були зроблені витрати, що дає реальну основу для їх оптимізації. Водночас, скорочення витрат не повинно перетворюватися на самоціль, оскільки не виважені дії у цьому напрямку можуть негативно позначитися на погіршанні відносин з покупцями. А в умовах сталого розвитку ринкових відносин, посилення конкуренції все це може призвести до скорочення прибутку конкретних підприємств і навіть до повного банкрутства.

Для збереження та поліпшення загальної рентабельності підприємства його керівництво повинно у кожний даний момент знати розміри специфічних  витрат і прибутків з кожного  виду купівельних товарів, з кожного  виду діяльності, з кожного підрозділу. Цю, інформацію можна отримати за допомогою бухгалтерського обліку. Саме останній на базі глибокої аналітики визначає загальні результати наприкінці звітного періоду, забезпечує оцінку діяльності підприємства в цілому і його окремих підрозділів та розкриває поточний фінансовий стан об’єкта, розміри прибутків або збитків за визначений період.

Облік витрат на оплату праці пов'язаний з оцінкою діяльності підприємства протягом звітного періоду. Він повинен безперервно відображати розрахункову оцінку стану витрат і прибутків, дозволяючи керівникам підприємств вносити необхідні корективи саме в оперативному режимі, а не лише після закінчення того чи іншого звітного періоду, коли вже запізно виправляти становище. Ось чому необхідна об'єктивна щоденна, щотижнева, щомісячна інформація з цих показників. Такий підхід дозволяє не лише виявити сам факт відхилення від намічених рівнів витратомісткості, але й визначити конкретних винуватців у перевищенні тих чи інших витрат. Такий облік витрат рекомендуємо застосувати з використанням комп’ютерних технологій та ідентифікувати господарські операції у базах даних (рис.2.4).

З наведеної блок-схеми обліку витрат за допомогою банку типових господарських операцій видно, комплексність прямих і опосередкованих витрат, включених до собівартості товарної продукції. До цього можна додати ще й визначення витрат і прибутковості за кожної виробничої чи невиробничої операції.

Проте вірне визначення останнього складне питання в умовах недосконалої організації системи бухгалтерського обліку, відсутності достатньої кількості кваліфікованих фахівців, а також належної комп'ютеризації облікового процесу.

 

 
  Поряд з цим, необхідно враховувати не лише можливий вплив системи обліку витрат на оплату праці підвищення рівня ефективності функціонування підприємства, але й ефективність облікового процесу. Останнє визначається співвідношенням ефекту від впровадження автоматизованої системи обліку та витратами на його проведення. Сучасний рівень обліку в Україні не повною мірою відповідає вимогам ефективного управління витратами на оплату праці. До вад вітчизняного обліку в цілому можна віднести:

гіперболізацію доказової  функції, що призводить до зростання  величезної кількості первинних облікових документів;

дублювання облікових  даних, яке обумовлює працезатрати, незіставні з результатами;

громіздкість і низький  рівень автоматизації облікових  робіт;

неоперативність облікових  операцій та формальну уніфікацію;

непорівнюваність організації  бухгалтерського обліку з принципами та можливістю його ефективної автоматизації.

Серед недоліків діючої системи обліку, планування й економічного аналізу витрат на оплату праці - застосування загальних, усереднених, недостатньо конкретних показників. В основному, це абсолютні та відносні величини витрат на окремих статтях номенклатури витрат. Використання у бухгалтерському та інших видах обліку по товарних і групових витрат - явище здебільшого поки що поодиноке. Це, звичайно, не дозволяє об’єктивно простежити вплив на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства трансформацій, що відбуваються в їхніх виробничих програмах у зв'язку зі зміною асортименту товарної продукції, зміною обсягів покупних товарів тощо. Більше того, такий стан речей через періодичну зміну асортименту продукції, що закуповується, не дозволяє порівняти навіть рівні витрат на початок та кінець звітного періоду або періоду, що аналізується, оскільки ці дані виявляються незіставними. За таких обставин неможливо виявити, як впливають на загальні витрати товарної продукції. А відтак - нівелюється вплив на кінцеву рентабельність діяльності підприємств рентабельності окремих видів товарів.

Ретельний системний  і своєчасний облік трудових та фінансових елементів витрат, безумовно, сприятиме  зниженню загального обсягу витрат підприємства, а також його складових. При цьому провадити його слід не лише в постатейному розрізі, а й за окремими видами продукції у груповому розрізі. Оптимальна система обліку та контролю за показниками витратомісткості продажу підприємства повинна будуватися з урахуванням витратомісткості окремих видів товарів, їх питомої ваги у загальних об’ємних показниках. Лише за таких умов можна вести мову про розробку обґрунтованих норм витрат, а також рентабельності за окремими об’єктами, досягнення дійсного режиму економії складових торговельного процесів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій та не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності  визначає П(С)БО 26 «Виплати працівникам» [9], ПСБО 26 "Виплати працівникам" визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Зокрема, передбачено поділ виплат на поточні, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу, інші виплати.

Норми даного стандарту  застосовуються ПАТ «Універмаг «Дитячий світ». При цьому працівник може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі. Виплати працівникам, відповідно до П(С)БО 26, поділяються на п`ять груп, які показані на рис. 2.5.

Поточні виплати працівникам включають заробітну плату за окладами й тарифами, інші нарахування з оплати праці, виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший заохочувальний час), премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, в якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

Виплати при звільненні — виплати працівнику, які підлягають сплаті за рішенням підприємства про  звільнення працівника до досягнення ним пенсійного віку або за рішенням працівника про звільнення за власним бажанням до досягнення ним пенсійного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.5. Схема виплат працівникам підприємства

 

Виплати інструментами  власного капіталу підприємства - виплати  працівнику, за якими йому надається  право на отримання фінансових інструментів власного капіталу, емітованих підприємством (або його материнським підприємством), або сума зобов'язань підприємства працівнику залежить від майбутньої ціни фінансових інструментів власного капіталу, емітованих підприємством.

Гарантовані виплати працівнику — виплати працівнику, які не залежать від майбутньої трудової діяльності.

Інші довгострокові  виплати працівнику — виплати  працівнику (окрім виплат по закінченні трудової діяльності, виплат при звільненні та виплат інструментами власного капіталу підприємства), які не підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців по закінченні місяця, у якому працівник виконував відповідну роботу [9].

Доцільно уточнити сутність елемента витрат «Витрати на оплату праці» з позицій її відповідності новим методологічним вимогам до обліку економічно однорідних витрат на виплати працівникам згідно з П(С)БО 26 та з урахуванням норм трудового законодавства. Пропонується назвати елемент витрат і відповідний йому рахунок 81 «Витрати на виплати працівникам» із введенням до цього рахунку субрахунків: 811 «Виплати, пов’язані з оплатою праці»; 812 «Виплати, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю»; 813 «Виплати по закінченні трудової діяльності»; 814 «Виплати при звільненні»; 815 «Виплати інструментами власного капіталу»; 816 «Інші виплати працівникам».