Удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства

1. Основними факторами,  що негативно впливають на  фінансовий стан МКП „Херсонтеплоенерго” є зростанні сум дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, за розрахунками, а також іншої дебіторської, що призводить до зменшення грошових коштів, збільшення довгострокових зобов’язань та значний обсяг поточної кредиторської заборгованості, зокрема за товари, роботи і послуги, відсутність у підприємства прибутку.

2. Протягом 2005-2007 років ліквідність  підприємства покращилася, при  цьому слід зазначити, що у  2007 році її рівень був максимальним. У 2008 році значення коефіцієнтів  ліквідності значно зменшилися  у порівнянні з попереднім  роком, що свідчить про певні  відхилення у фінансовому стані  підприємства причинами яких  є великі суми дебіторської  заборгованості та зобов’язань,  які також вплинули на рівень  платоспроможності.

3. Незважаючи на те, що  на кінець 2008 року підприємство  має значний розмір дебіторської  заборгованості та зобов’язань,  впродовж останніх стан, якість  та структура заборгованості  дещо поліпшилися: відбулося зменшення  розміру кредиторської заборгованості, тривалість її обороту скоротилася.  В цей же час строк погашення  дебіторської заборгованості залишився  незмінним, що свідчить про ускладнення процесу розрахунків з клієнтами підприємства.

4. На кінець аналізованого  періоду ефективність використання  капіталу в цілому, та власного  капіталу зокрема значно зменшилася, про що свідчить розрахунок  коефіцієнтів оборотності активів  та власного капіталу. Таким чином,  у найближчий час необхідне  визначити небезпечний рівень  обсягу позикових ресурсів з  метою запобігання фінансових  ускладнень та зниження дохідності  в майбутньому.

3 УДОСКОНАЛЕННЯ  УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО”  

3.1. Заходи з  управління дебіторською заборгованістю   

Як показав аналіз показників фінансового стану міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго”, проведений у попередньому розділі даної дипломної роботи,основними факторами, що негативно впливають на його діяльність є зростанні сум дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, за розрахунками, а також іншої дебіторської, що призводить до зменшення грошових коштів, збільшення довгострокових зобов’язань та значний обсяг поточної кредиторської заборгованості. Тому основні заходи з поліпшення фінансового стану підприємства мають бути спрямованими на удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями.

У політиці управління дебіторською заборгованістю одним із головних етапів розглядають процес її реструктуризації. Необхідність реструктуризації дебіторської заборгованості може виникнути не лише у разі проведення внутрішньої фінансової санації підприємства-постачальника  в час загрози банкрутства, а й при виявленні симптомів легкої кризи, пов’язаної зі зниженням рівня абсолютної платоспроможності, виникненням постійної потреби у залученні додаткових позикових коштів для здійснення поточних платежів. Хоч сьогодні термін „реструктуризація” став чи не найпопулярнішим в українському економічному лексиконі, необхідно дати роз’яснення з приводу його застосування щодо товарної дебіторської заборгованості.

Необхідно зауважити, що реструктуризація дебіторської заборгованості застосовується переважно до такого її виду як заборгованість за товари, роботи і послуги, а оскільки станом на кінець аналізованого періоду  вказаний вид дебіторської заборгованості має найбільшу питому вагу в її загальній сумі (72,64%), то надалі ми розроблятимемо заходи з реструктуризації лише цього  виду дебіторської заборгованості.

Реструктуризація дебіторської заборгованості за товари, роботи і  послуги (товарної дебіторської заборгованості) є складовою процесу реструктуризації активів і може розглядатися як сукупність заходів, спрямованих на підвищення рівня її ліквідності та прибутковості. Достатній рівень ліквідності даного виду дебіторської заборгованості характеризується можливістю своєчасної (відповідно до термінів кредитної угоди) або дострокової  трансформації у грошову форму  без значних фінансових втрат. Підвищення рівня прибутковості товарної дебіторської заборгованості пов'язане із забезпеченням  зростання доходів (збільшення обсягів  реалізації, підвищення ціни реалізації, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасні  розрахунки) та зменшенням відносних  витрат з її обслуговування.

Процес реструктуризації відрізняється від політики управління дебіторською заборгованістю непостійністю, необов’язковістю, але чіткою цілеспрямованістю. Потреба у зміні структури  та обсягу товарної дебіторської заборгованості виникає внаслідок виявлення  негативних змін у поточній платоспроможності підприємства-постачальника. Прийняття рішення щодо ліквідації відхилень залишається за фінансовим директором або власником і може бути пов’язане не одразу із дебіторською заборгованістю, а навпаки - з реструктуризацією поточних зобов’язань підприємства. При неможливості використання внутрішніх резервів підвищення рівня платоспроможності, пов’язаних із поточними зобов’язаннями, виникає потреба у реструктуризації товарної дебіторської заборгованості. Обов'язкова цілеспрямованість такого процесу пояснюється необхідністю обґрунтування ефективності форм та порядку проведення.

Проведення роботи з реструктуризації заборгованості потребує чітко визначеної послідовності дій (етапів реструктуризації). Доведення до підлеглих прийнятих  управлінських рішень щодо обсягу та структури дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги повинно  супроводжуватися встановленням кінцевих результатів у кількісному вимірі, тобто цілей, яких необхідно досягти  після завершення процесу реструктуризації дебіторської заборгованості. Такими цілями можна вважати: підвищення рівня  абсолютної платоспроможності; термінове  залучення коштів для інвестиційних  потреб; підвищення рівня надійності товарної дебіторської заборгованості тощо.

Процес реструктуризації проходить поетапно (див. рис. 3.1).

Рис. 3.1. Етапи реструктуризації товарної дебіторської заборгованості  

На першому етапі процесу  реструктуризації власник або вище керівництво (засновники) підприємства повинні усвідомити та оцінити наявні або можливі проблеми, зрозуміти  необхідність їх розв’язання та виявити  бажання зробити це за допомогою  реструктуризації активів, в тому числі  товарної дебіторської заборгованості.

Другий етап процесу реструктуризації товарної дебіторської заборгованості пов’язаний із призначенням відповідальної особи або керівника групи  спеціалістів (залежно від розмірів підприємства та обсягів дебіторської заборгованості). Відповідальна особа  повинна мати безпосередній зв’язок  із фінансовою роботою на підприємстві, а члени команди спеціалістів можуть належати й до інших підрозділів, крім фінансового (наприклад: відділ збуту, бухгалтерія). До команди на тимчасових засадах можуть залучатися зовнішні консультанти, які привносять свій досвід у здійснення реструктуризації товарної дебіторської заборгованості.

Третій етап реструктуризації товарної дебіторської заборгованості - проведення поглибленого її дослідження. Основним завданням на цьому етапі є оцінка рівня й складу товарної дебіторської заборгованості підприємства, а також ефективності інвестованих у неї фінансових ресурсів. Методика проведення такого аналізу детально обґрунтована І.О. Бланком, Л.О. Лігонєнко. У колективній роботі докладно описує послідовність аналізу дебіторської заборгованості із зазначенням певної галузевої специфіки [19, 26].

Відповідно до процесу  реструктуризації дебіторської заборгованості головними етапами аналізу є:

1. Аналіз динаміки обсягу й структури дебіторської заборгованості за окремими видами. Доцільно виділити певні види дебіторської заборгованості за такими класифікаційними ознаками:

- термін її погашення (довгострокова та короткострокова дебіторська заборгованість - до 60 днів);

- об’єкти, щодо яких  виникли зобов’язання дебіторів  (товарна, інша);

- своєчасність сплати боржником (термінова, прострочена, відстрочена);

- забезпеченість (забезпечена, незабезпечена);

- форма розрахунку (вексельна, оформлена платіжним дорученням, акредитивами, чеками).

Така класифікація товарної дебіторської заборгованості враховує рівень ліквідності, можливість перетворення у грошову форму, надійність, а  також дає змогу з’ясувати  форму рефінансування.

2. Визначення середнього  рівня інкасації та кількості  оборотів за період загайного  обсягу дебіторської заборгованості  й окремих її видів. Середній  період інкасації дебіторської  заборгованості характеризує її  роль у фактичній тривалості  фінансового і загального операційного  циклу підприємства. Значення цього  показника може використовуватися  для оцінки часового періоду,  необхідного для погашення наявної  заборгованості при припиненні  кредитних операцій та поверненні  коштів на розрахунковий рахунок  підприємства.

3. Оцінка складу товарної дебіторської заборгованості за окремими її „віковими групами”, тобто за передбаченими строками її інкасації. Аналіз обсягів та питомої ваги у загальному обсязі окремих „вікових груп” заборгованості дає змогу наочно виявити гостроту проблеми погашення дебіторської заборгованості. Точний аналіз стану дебіторської заборгованості за окремими її видами може бути зроблено тільки шляхом визначення „віку” усіх рахунків дебіторів за книгами підприємства та класифікації їх за строками виникнення (наприклад: до 20 днів, до 40 днів, до 60 днів) - і далі шляхом порівняння цих строків з умовами кредитування за кожною угодою. За результатами такого порівняння необхідно зробити висновок щодо доцільності кредиту конкретному дебітору.

4. Аналіз складу простроченої  товарної дебіторської заборгованості  та виділення сумнівної й безнадійної.  У процесі аналізу використовуються  такі показники:

- коефіцієнт простроченої  дебіторської заборгованості ( ):

,                                            (3.1)

де   - сума дебіторської заборгованості, неоплаченої в передбаченні угодою строки, тис. грн;

 - загальна сума дебіторської заборгованості підприємств, тис. грн.

- середній „вік” простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості ( ):

,                                            (3.2)

де   - середній остаток дебіторської заборгованості; неоплаченої в строк, в розглянутому періоді, тис. грн;

 - сума одноденного обороту  з реалізації в розглянутим  періоді.

У разі перевищення коефіцієнту  простроченості межі в 0,5, а середнього „віку” простроченої дебіторської заборгованості у 30 днів, треба обґрунтувати заходи щодо стягнення заборгованості у судовому порядку.

5. Оцінка ймовірності погашення товарної дебіторської заборгованості. Для цього експертним шляхом визначають коефіцієнт ймовірності погашення заборгованості окремими дебіторами підприємства, який надалі використовуватиметься для узагальненої оцінки ймовірності повернення коштів підприємству. Шкалу коефіцієнтів ймовірності погашення дебіторської заборгованості подано у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Шкала визначення коефіцієнтів погашення заборгованості окремими дебіторами підприємства при наданні  комерційного кредиту