Удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства

 

 

Узагальнена оцінка ймовірності  погашення заборгованості здійснюється на підставі загального коефіцієнта  ймовірності (КП_заг) який розраховується за формулою:

,                                      (3.3)

де   - коефіцієнт погашення заборгованості, встановлений експертами за  і-м дебітором;

- обсяг заборгованості і-го дебітора, тис. грн;

n - кількість видів дебіторів, що виділено експертами.

Якщо величина такого коефіцієнта  нижча за 0,5, то необхідно вживати заходів щодо реструктуризації дебіторської заборгованості та зміни умов кредитування.

6. Оцінка обсягу ефекту та рівня ефективності інвестування коштів у товарну дебіторську заборгованість. Обсяг ефекту визначається величиною додаткового прибутку, який отримує підприємство від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту та можливого підвищення ціни реалізації продукції, за мінусом додаткових витрат па оформлення кредиту й Інкасацію боргу і прямих фінансових втрат від неповернення боргу. Співвідношення отриманого додаткового прибутку та величини дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями дає можливість визначити рівень ефективності кредитування.

На четвертому етапі робіт  з реструктуризації товарної дебіторської заборгованості розробляються окремо заходи щодо підвищення її ліквідності. 3-поміж зазначених заходів проводиться  оцінка доцільності застосування можливих форм рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг, облік векселів та інші. 

 

 

 

3.2. Розробка заходів  з оптимізації розмірів дебіторської  заборгованості

міського комунального підприємства   „Херсонтеплоенерго” 

 

На основі аналізу дебіторської заборгованості міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго” та розглянутих в попередній главі методів нами був розроблені наступні заходи з оптимізації розмірів дебіторської заборгованості. Першим етапом, на наш погляд, має бути поглиблений аналіз, що включає в себе оцінку зміни рівня оплати заборгованості, структуру за строками оплати та ймовірністю погашення у поточному періоді, за видами споживачів тощо.

В першу чергу, підприємству необхідно визначити склад заборгованості за групами споживачів (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Динаміка рівня оплати послуг теплопостачання 

за МКП „Херсонтеплоенерго” у 2007-2009 роках, млн грн

Період	Групи споживачів
	Населення			Бюджет			Госпрозрахунок			Всього
	нараховано	оплачено	% оплати	нараховано	оплачено	% оплати	нараховано	оплачено	% оплати	нараховано	оплачено	% оплати
На 01.06.07	22,7	14,7	65	9,3	9,3	100	3,3	2,7	82	35,3	26,7	76
На 01.06.08	37,4	24,1	65	15,2	14,8	97	5,5	4,9	89	58,1	43,8	75
На 01.06.09	45,8	29,8	65	21,6	19,9	92	7,2	4,2	58	74,6	53,9	72

 

 

Як видно з табл. 3.2, основними споживачам МКП „Херсонтеплоенерго” є населення, бюджетні та госпрозрахункові установи й організації. Оплата послуг проводиться населенням міста впродовж останніх трьох опалювальних сезонів і знаходиться за станом на 01.06 кожного року на одному рівні. Деяке зниження рівня оплати бюджетними організаціями пояснюється недостатнім фінансуванням бюджетних організацій в 2009 році. Значніше зниження рівня оплати послуг госпрозрахунковими організаціями в опалювальному сезоні пояснюється спадом економічної діяльності підприємств, викликаними економічною кризою в країні та в світі. Таким чином, станом на 01.06.09 було лише 72% послуг теплопостачання.

Якщо проаналізувати структуру  наданих МКП „Херсонтеплоенерго” послуг теплопостачання за кожен рік, побачимо, що обсяг послуг населенню міста з кожним роком зменшується, що пов’язане в основному з переходом на автономне опалення. В цей самий час питома вага наданих послуг бюджетним і госпрозрахунковим організаціям збільшилася і становить на 01.06.09 року відповідно 28,95% та 9,65% (див. рис. 3.2).

Рівень оплати послуг теплопостачання  за окремими видами споживачів дещо змінився. На 01.06.07 із загальної суми оплачених  послуг лише 64,31% становила оплата населенням, 26,35% - бюджетними установами та 9,35% - госпрозрахунковими організаціями. Станом на 01.06.09 дане співвідношення дещо змінилося: частка оплати послуг населенням зменшилося до 61,39%, що

Рис. 3.2. Динаміка рівня нарахованих  послуг теплопостачання за видами споживачів МКП „Херсонтеплоенерго”, % 

 

Рис. 3.3. Динаміка рівня оплати послуг теплопостачання за видами споживачів МКП „Херсонтеплоенерго”, % 

 

 

 

Рис. 3.4. Динаміка рівня заборгованості оплати послуг теплопостачання за видами споживачів МКП „Херсонтеплоенерго”, %

пов’язане в основному  зі збільшенням обсягів споживання послуг бюджетними та госпрозрахунковими установами і організаціями. Частка оплачених послуг бюджетними установами становила 36,9%, госпрозрахунковими організаціями - 7,8% від загальної суми (див. рис. 3.3).

Найбільша частка заборгованості з оплати послуг теплопостачання  за весь аналізований період припадає на населення міста. Як видно з  рис. 3.4, у 2007-2008 роках розмір заборгованості населення становив 93% від загальної суми, а станом на 01.60.09 - 77,3%. Решта (22,7%) заборгованості припадає на бюджетні установи - 8,2% та 14,5%.

Визначивши склад дебіторської заборгованості за групами споживачів проведемо аналіз складу простроченої дебіторської заборгованості за надані послуги й виділення суми сумнівних  і безнадійних боргів.

Визначимо ймовірності погашення  заборгованості на підставі загального коефіцієнта ймовірності (КП_заг). Для цього розрахуємо спочатку коефіцієнт погашення заборгованості за кожною групою споживачів (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Розрахунок загального коефіцієнту  ймовірності погашення 

дебіторської заборгованості МКП „Херсонтеплоенерго”

Найменування показника	Населення	Бюджет	Госпрозрахунок
1. Розмір боргу, не сплаченого  в строк, тис. грн	1912,9	902,1	300,7
2. Загальна сума дебіторської  заборгованості, тис. грн	20343,4	9593,5	3197,8
3. Коефіцієнт погашення  дебіторської заборгованості	0,12	0,53	0,10
Загальний коефіцієнт ймовірності  погашення заборгованості ( )	0,24

 

 

Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості ( ) за кожною групою споживачів станом на 01.06.09 визначаємо за формулою 3.1:

- для населення:                                                   ;

- для бюджетних установ:                                       ;

- для госпрозрахункових  організацій:              .

Як бачимо з розрахунку, величина загального коефіцієнту ймовірності  погашення дебіторської заборгованості МКП „Херсонтеплоенерго” нижча за 0,5, що свідчить про необхідність вживати заходів щодо реструктуризації дебіторської заборгованості та зміни умов кредитування.

Методами управління дебіторською заборгованістю є: факторинг, облік  векселів, факторинг, рефінансування боргу  та інші. На наш погляд, найбільш прийнятними  для застосування на підприємстві сфери  комунальних послуг є такі методи як реструктуризація заборгованості, взаємозаліки та факторинг. При цьому  кожен з цих методів може застосовуватися  лише для певної групи споживачів.

Факторингові операції, на нашу думку, варто застосовувати  лише до госпрозрахункових підприємств, установ і організацій. Факторинг  є системою фінансування, за умовами  якої підприємство-постачальник продукції (послуг) переуступає короткострокові  вимоги за торговельними операціями банківській установі або факторинговій  компанії. В основу факторингової  операції покладено принцип придбання  банком рахунків-фактур підприємства-постачальника  за відвантажену продукцію (надані послуги), тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця  продукції. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця комісійну плату, розмір якої залежить від рівня платоспроможності  покупця продукції та передбачених строків її сплати.

Ефективність факторингової  операції для комунального підприємства „Херсонтеплоенерго” можна визначити шляхом порівняння фактичного рівня витрат за факторинговою операцією із середнім розміром відсоткової ставки короткострокового банківського кредиту [19, с. 343-344]. У нашому випадку розмір дебіторської заборгованості, інкасацію якої можна здійснювати за допомогою факторингових операцій становить 3 млн грн. Припустимо, що підприємство продає банку право на її стягнення на таких умовах:

- комісійна плата за  здійснення факторингової операції  стягується банком у розмірі  2% від суми заборгованості;

- банк надає підприємству  кредит у формі попередньої  оплати його боргових вимог  у розмірі 80% від суми заборгованості, тобто 2,4 млн грн;

- процентна ставка за  кредит, що надається банком, складає  18% річних;

- середній рівень процентної  ставки на ринку грошей складає  21,5% (за даними Національного банку  України).

Виходячи з цих даних  в першу чергу визначимо додаткові  витрати підприємства на здійснення факторингової операції. До їх складу входять:

а) комісійна плата в  розмірі 60,0 тис. грн (3000,0 0,02);

б) плата за користування кредитом - 432,0 тис. грн (2400,0 0,18).

У такому випадку загальна сума витрат на здійснення факторингової  операції становитиме 492,0 тис. грн (60,0+432,0). Враховуючи розраховану суму додаткових витрат визначимо їх рівень відносно додатково отриманих грошових активів. Він складає:

Зіставляючи отриманий показник з середнім рівнем процентної ставки на ринку грошей ми бачимо, що здійснення факторингової операції для МКП „Херсонтеплоенерго” є вигіднішим, ніж отримання фінансового кредиту на період оплати боргу споживачами послуг.

Ще одним методом управління дебіторською заборгованістю, який може застосовуватися підприємством  до споживачів послуг теплопостачання, є її реструктуризація. Першим етапом процесу реструктуризації заборгованості населення має бути налагодження оперативного зв’язку з дебітором  на предмет визнання ним боргу. Після  цього складається графік роботи з боржниками підприємства, який передбачає наступні заходи.

1. Нагадування по телефону (щоденно або 2-3 рази на тиждень).

2. Письмове нагадування  (у листі вказуються пропозиції  з узгодження графіку погашення  дебіторської заборгованості, а  також можливості звернення до  вищестоящого органу.

3. Письмове нагадування  на офіційному рівні (вказується  необхідність узгодження графіку  погашення заборгованості до  встановленого терміну).

4. Узгодження графіків  погашення (графік в якості  пропозиції доповнює договір  сторін з вказівкою на санкції  за його невиконання).

5. Реструктуризація заборгованості  за надані послуги теплопостачання  (зміна сторін угоди, форми  і терміну виконання).

Також необхідно розуміти, що населення не зможе в даний  час, особливо під час кризи, платити  більше. Існує поріг, при якому  підвищення тарифу вище певного рівня  щодо середнього доходу домогосподарств (в середньому 20-30%), призводитиме лише до зниження рівня платежів і зростання  дебіторської заборгованості житлово-комунальних  підприємств. Таким чином, необхідно  більш об’єктивно підходити до встановлення тарифів на комунальні послуги, що призведе до зменшення сум дебіторської заборгованості.

На сьогоднішній день в  господарській практиці використовують три підходи до вирішення проблеми заборгованості [48]:

- підхід 1 - запровадити примусові  заходи стягнення заборгованості, такі відключення, стягнення заборгованості  за рішенням суду тощо;

- підхід 2 - перекласти вирішення  проблеми на державу та місто;

- підхід 3 - зменшити заборгованість  за рахунок налагодження договірних  відносин між споживачами та  комунальними підприємствами на  принципах урахування інтересів  обох сторін, взаємної відповідальності  та підтримки.

Ці три основних підходи  відображають типові точки зору і  настрої мешканців міста. Вони мають  як переваги, так і вади. Важливими  питаннями при цьому є наступні: з чим ми готові примиритися, чим  пожертвувати, яку ціну заплатити  за те, щоб мати гідні людини комунальні послуги. Постаючи перед вибором, слід виважити усі „за” і „проти”.

При виборі тої чи іншої  форми впливу на дебітора важливо  знати її позитивні та негативні  сторони, а також юридичні наслідки, щоб застрахувати себе від будь-яких несподіванок. Ступінь ризику, пов’язаний з несвоєчасністю або сумнівністю  погашення боргу, і є суб’єктивним та визначальним фактором прийняття  рішення щодо використання факторингу та реструктуризації заборгованості.

Врегулювання досудових  формальностей здійснюється за допомогою  претензії, що є документом, який підтверджує  вжиття підприємством-кредитором заходів  досудового врегулювання суперечки. Господарський  кодекс України значно обмежив коло випадків, при якому досудове врегулювання суперечок є обов’язковим. Наступним  етапом управління простроченою дебіторською заборгованістю є звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.