Удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства

- частка кредиторської  заборгованості в загальному  обсязі зобов’язань;

- відношення середньої  величини дебіторської заборгованості  до виручки від реалізації  продукції (надання послуг);

- частка сумнівної дебіторської  заборгованості в її загальному  обсязі;

- співвідношенням суми  усіх зобов’язань підприємства  і суми активів.

Серед зазначених показників для аналізу дебіторської заборгованості та зобов’язань використовуються також  інші показники, частина з яких буде розглянуто в наступному розділі.

Якщо порівняти показники  дебіторської заборгованості, можна  зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан і розрахунків з  покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська  заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в  загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про  зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання і фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості  підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів  і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з  працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства. У процесі аналізу необхідно  дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування. Аналіз власне кредиторської  заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської  заборгованості за даними форми № 1 „Баланс”.

Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської  заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської  заборгованості, установлюють причини  змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Деталізація аналізу кредиторської  заборгованості може проводитись з  використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише різницею, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі сировини, матеріалів тощо. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської  може статися через погіршання стосунків  з клієнтами, тобто через зменшення  кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти  кредиторської може бути наслідком  неплатоспроможності покупців.

У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує  дебіторську. Деякі економісти-теоретики  вважають, що це свідчить про раціональне  використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але  бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно  від стану дебіторської заборгованості.

На основі аналізу фінансовий менеджер приймає рішення щодо розробки ефективного механізму управління Етапи формування рішення з управління дебіторської заборгованістю та зобов’язаннями наведені на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Етапи формування рішення 

з управління дебіторської заборгованістю та зобов’язаннями

Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві. 

 

 

 

1.4. Нормативно-правова  база 

аналізу дебіторської заборгованості та зобов’язань 

 

Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” визначено, що аналіз забезпечує надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної та правдивої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства [2]. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська заборгованість” та 11 „Зобов’язання” регламентуються на рівні законодавства України.

П(С)БО 10 визначає методологічні  засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість та її розкриття у  фінансовій звітності підприємств. Норми даного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями  та іншими юридичними особами незалежно  від форм власності (крім бюджетних  установ). Це положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку [11].

П(С)БО 11 визначає порядок  формування та відображення у звітності  інформації про зобов’язання. П(С)БО 11 розроблено на основі Міжнародного стандарту  бухгалтерського обліку (МСБО) 37 „Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи”. Визначення сутності забезпечень майбутніх витрат і платежів у обох стандартах повністю співпадають.

Основними етапами організації  бухгалтерського обліку зобов’язань  є:

- чітке документування  розрахунків;

- своєчасна та повна  реєстрація даних первинного  обліку в регістрах;

- правдиве відображення  інформації щодо дебіторської  заборгованості та зобов’язань  у фінансовій звітності та  примітках до неї.

Перевіряючи правильність бухгалтерського  обліку і відображення у фінансовій звітності дебіторської заборгованості та зобов’язань підприємств, аудитор  повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом таких основних законодавчих та нормативних  актів.

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99рю № 996-ХІV [2].

2. Плани рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій.

4. Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку П(С)БО, затверджених відповідними  наказами Міністерства фінансів  України [6-12]:

- П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”;

- П(С)БО 2 „Баланс”;

- П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”;

- П(С)БО 4 „Звіт про рух грошей”;

- П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”;

- П(С) БО 15 „Дохід”;

- П(С) БО 16 „Витрати”.

У ринкових умовах зростає  необхідність у забезпеченні інформаційної  потреби користувачів відносно оцінки пошуку рішень стосовно управління підприємством, а також участі підприємства в  капіталі. В економічному відношенні власники відділені від своїх  часток власності, що перебувають у  різних господарюючих суб’єктах. Адже саме їм потрібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал  і стабільність у майбутньому. З  цією метою потрібно проводити аудиторську  перевірку бухгалтерської фінансової звітності, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Аудит слід проводити згідно таких законодавчих та нормативних  актів:

- Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України” від 16.07.99 р. № 996-ХІV;

- Закон України „Про власність” від 07.02.91 р. № 697-ХІІ;

- Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу” від 04.04.93 р.;

- Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 р. №3125-ХІІ;

- „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР

- Наказ ДПАУ від 25.06.97 р. № 197 „Про порядок проведення повної інвентаризації товарних залишків станом на 1 жовтня 1997 р. на підприємствах, що здійснюють торгово-посередницьку, оптово-збутову та роздрібну торгову діяльність і норми подання ними даних про товарні залишки, визначені у результаті проведення інвентаризації”, Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення;

- Постанова КМУ від  29.04.99 р. № 750, Положення про  документальне забезпечення записів  у бухгалтерському обліку: затв. Мінфіном України від 24.05.95 р. № 88;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 10 „Дебіторська заборгованість”: затв. Мінфіном України від 08.10.99 р. № 237;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 11 „Зобов’язання”: затв. Мінфіном України від 31.01.2000 р. № 20;

- Інструкція про службові  відрядження у межах України  та за кордон: затв. Мінфіном України від 13.03.98 р. № 59;

- Інструкція про застосування  Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій: затв. Мінфіном України від 30.11.99 р. №291;

- Про затвердження Інструкції  про застосування Порядку викупу  кредиторської і погашення дебіторської  заборгованості держави з використанням  казначейських векселів: Інструкція  Мінфіну України від 16.06.99 р.  № 151;

- План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій: затв. Мінфіном від 30.11.99 р. № 291.

- Щодо віднесення деяких  витрат на відрядження до валових  витрат: лист ДПАУ від 4.01.2000 р.  № 10/6/15-1116.[18]

- Про порядок віднесення  та відшкодування безнадійної  заборгованості: лист ДПАУ від  03.02.2000 р. № 529/6/15-1116;

- Про затвердження Методичних  рекомендацій по перевірці витрат  на відрядження: наказ ГДКРУ  від 21.03.2000 р. № 24;

- Про порядок оформлення  векселями дебіторської заборгованості  перед банком: лист НБУ від  20.04.2000 р. №18-211/1009-2283.

- Міжнародні стандарти  аудиту, надання впевненості та  етики. Київ, Аудиторська палата  України, 2004 р.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначаються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в ньому визначено такі поняття, як „зобов’язання”. Відповідно до Закону України № 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві [2].

На відміну від Закону України № 996 від 16.07.99 р. Закон України  „Про ПДВ” визначає ще таке поняття, як „податкове зобов’язання” - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом, а Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” дає визначення безнадійної заборгованості, вказує особливості покриття даної заборгованості банками і небанківськими фінансовими установами.

Закон України „Про аудиторську діяльність” (із змінами, внесеними Законами України від 14.03.95 р. №81/95-ВР, від 20.02.96 р. № 54/96-ВР) визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні та напрямків на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього закону діють на території України та розповсюджуються на всі господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності та виду діяльності.

План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  та господарських операцій підприємств  і організацій та Інструкція № 291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення  рахунків бухгалтерського обліку для  узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух  активів, капіталу, зобов’язань і  фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших  юридичних осіб (крім банків та бюджетних  установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів  діяльності. План рахунків бухгалтерського  обліку є переліком рахунків і  схем реєстрації і групування на них  фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському  обліку. Згідно Інструкції №291 для обліку зобов’язань призначений клас 5 „Довгострокові зобов’язання” і 6 „Поточні зобов’язання” Плану рахунків, склад яких відповідає структурі довгострокових та поточних зобов’язань.

Таким чином, здатність ефективного  вести розрахунки та задовольняти фінансові  вимоги, що виникають в процесі  його діяльності, є важливою для  будь-якого підприємства, що прагне забезпечити фінансову стійкість. Процес управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями безпосередньо впливає  на прибутковість компанії і визначає дисконтну і кредитну політику для  покупців, шляхи прискорення повертання боргів і зменшення безнадійних  боргів, а також вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження  грошових коштів.