Удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства

- дебіторська заборгованість, не пов'язана із реалізацією.

Думка фахівців щодо поділу дебіторської заборгованості на довгострокову  і поточну не є однозначною. З  точки зору одних такий поділ  є важливим інструментом фінансового  аналізу, з точки зору інших - класифікація дебіторської заборгованості, як і  будь-яка інша класифікація, є умовною, а отже, не є необхідною. Це надто  важливо для отримання обґрунтованих  висновків у результаті проведеного  фінансового аналізу, а відповідно і розроблення необхідних пропозицій. Крім того, слід з'ясувати правильність віднесення дебіторської заборгованості до складу необоротних активів.

Відомо, що поділ активів  на основні й оборотні з'явився наприкінці XIX - на початку XX століття. „Те, що економісти і юристи називали капіталом, бухгалтери називали активами”. Виходячи з цього з'явилася класифікація капіталу на основний і оборотний, яка в бухгалтерському обліку закріпилась як класифікація активів на основні (необоротні) та оборотні. Водночас є певні протиріччя у терміні „необоротні активи”, бо з часів Л. фон Мізеса (1881 - 1973) стало зрозуміло, що всі кошти, вкладені у господарство, перебувають в обороті, і вся різниця тільки в часі обороту.

Для будь-якого підприємства, що прагне забезпечити фінансову  стійкість, важливою є здатність  задовольняти фінансові вимоги, які  виникають у ході звичайної підприємницької  діяльності. Таку здатність підприємства відображає рівень його ліквідності. Ліквідність  можна охарактеризувати як рівень трансформації  одного активу в інший за допомогою  обміну. З огляду на це виділяють  кілька видів ліквідності. Так, абсолютно  ліквідним активом є гроші, ліквідність  інших активів вимірюється відповідно до їхньої можливості обміну на гроші. Проте поділ активів на основні  й оборотні не дає змоги оцінити  ліквідність підприємства, доки активи не будуть виміряні в грошовому еквіваленті. Тому серед учених є думка, що ліквідність  підприємства відображалася б правильніше, якби класифікація активів на основні  й оборотні була скасована і активи групувалися б відповідно до їхньої спроможності обмінюватися на гроші.

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю впливає  на прибутковість підприємства і  визначає дисконтну та кредитну політику для малоефективних покупців, шляхи  прискорення повертання боргів і  зменшення безнадійних боргів, а  також вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження грошових коштів. До прийомів управління дебіторською та кредиторською заборгованістю відносяться: облік замовлень, оформлення рахунків і встановлення характеру заборгованості. Серед належних розгляду моментів є  деякі, вимагаючи особливої уваги, наприклад необхідність пошук шляхів скорочення середнього проміжку часу між завершенням операції по продажу  товару і виписуванням рахунку-фактури  покупцю. Також повинні оцінюватися  можливі витрати, пов’язані з  дебіторською заборгованістю, тобто  упущена вигода від не використання засобів, замість їхнього інвестування.

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю пов’язане  з двома видами резервів часу - на виписування рахунку-фактури і  відправку поштою. Час на виписування  рахунку - це кількість днів від відправки товару покупцю і до висилки рахунку. Очевидно, що компанії слід відправляти рахунки одночасно з товаром. Час поштового проходження документів може бути скорочено за рахунок децентралізації виписування рахунку-фактури і поштової відправки (використовуючи службу термінових поштових відправлень для крупних рахунків-фактур з врученням в передбачені терміни або надаючи знижки за авансові платежі).

Ключовим моментом в управлінні дебіторською та кредиторською заборгованістю є визначення термінів кредиту (надається  покупцям) які роблять вплив на об’єми продажів і отримання грошей. Є багато способів максимізувати  прибутковість дебіторської заборгованості і звести до мінімуму можливі втрати: виставляння рахунків, оцінку фінансового  положення клієнтів і перепродаж права на стягнення боргів.

При циклічному складанні  рахунків вони виставляються покупцям в різні періоди часу. Рахунку  покупцям повинні бути відправлені  протягом двадцяти чотирьох годин з  часу їх складання. Для прискорення  стягування платежів можна направляти рахунки-фактури покупцям, коли їхнє замовлення ще обробляється на складі. Можна також виставляти рахунок  за послуги з інтервалами, якщо робота виконується протягом певного періоду, або нараховувати гонорар авансом, що переважно здійснення платежів після  закінчення роботи. В усякому разі, ви повинні складати рахунку на крупні суми негайне. Коли бізнес розвивається пасивно, можуть застосовуватися сезонні  датування виставляння рахунків: ви пропонуєте продовження терміну  платежів для стимулювання попиту серед  покупців, нездібних виробити платежі  раніше, ніж в кінці сезону.

Перед наданням кредиту необхідно  ретельно аналізувати фінансові  звіти покупця і одержувати рейтингову інформацію від фінансових консультативних  фірм. Необхідно уникати високо ризикованої  дебіторської заборгованості, такий  як у випадку з покупцями, працюючими у фінансове нестійкій галузі промисловості або регіоні. Також  підприємству необхідно бути обережним  з клієнтами, які працюють в бізнесі  менше одного року (близько 50 відсотків  комерційних підприємств терплять крах протягом перших двох років). Як правило, споживацька дебіторська заборгованість пов'язана з великим ризиком  неплатежу, чим дебіторська заборгованість компаній. Слід модифікувати ліміти кредитування і прискорювати затребування платежів на підставі змін фінансового положення  покупця. Для цього можна утримати продукцію або припинити надання  послуг, поки не будуть вироблені платежі, і зажадати майнову заставу в  підтримку сумнівних рахунків (вартість майнової застави повинна дорівнювати  або перевищувати залишок на рахунку). Якщо необхідно, слід скористатися допомогою  агентства по збору платежів для  затребування грошових коштів з покупців, що не підкоряються.

Необхідно класифікувати  заборгованість за термінами її оплати (розташувати їх за часом, минулому з дати виставляння рахунку) для  виявлення покупців, що порушують  терміни платежу, і обкладати  відсотком прострочені платежі. Після того, як будуть порівняні  поточні, класифіковані по термінах дебіторські заборгованості, з дебіторськими  заборгованостями колишніх років,, промисловими нормативами і показниками конкурентів, можна підготувати звіт про збитки по безнадійних боргах, показуючи  накопичені збитки по покупцях, умовах продажу і розмірах сум, і систематизований за даними про підрозділ, виробничу  лінію і тип покупця (наприклад, галузі промисловості). Втрати безнадійного боргу звичайно вище в малих компаніях  [5, с. 24].

Можна вдатися до страхування  кредитів, цей захід спрямований  на запобігання непередбачених втрат  безнадійного боргу. При впровадженні такого заходу, необхідно оцінити  очікувані середні втрати безнадійного боргу, фінансову здатність компанії протистояти цим втратам і  вартість страхування. 

1.3. Управління  дебіторською заборгованістю

та зобов’язаннями  

Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину  загальної політики управління необоротними активами та маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції (виконання  робіт, надання послуг). Її значення полягає в оптимізації загального розміру заборгованості та забезпечення її своєчасної інкасації. Управління зобов’язаннями має диференційований характер, що визначається її видами. Основною метою  управління зобов’язаннями підприємства є забезпечення своєчасного нарахування  та оплати засобів, які входять до її складу [19 с. 583].

В цілому управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями включає:

- аналіз дебіторів та  кредиторів підприємства;

- аналіз реальної вартості  дебіторської заборгованості та  зобов’язань;

- контроль за реальним  співвідношенням дебіторської та  кредиторської заборгованості;

- розробку політики авансових  розрахунків з клієнтами підприємства  й надання комерційних кредитів;

- оцінку і реалізацію  факторингу.

Аналіз дебіторів передбачає передусім, аналіз їх платоспроможності  з метою вироблення індивідуальних умов представлення комерційних  кредитів і умов договорів факторингу. Рівень і динаміка коефіцієнтів ліквідності  можуть привести менеджера до висновку про доцільність продажу продукції  тільки при передоплаті або, навпаки - про можливість зниження відсотка по комерційних кредитах і т.п. Аналіз дебіторської заборгованості і оцінка її реальної вартості полягає в аналізі  заборгованості за термінами її виникнення, у виявленні безнадійної заборгованості і формуванні на цю суму резерву  але сумнівним боргам.

Певний інтерес представляє  аналіз динаміки дебіторської заборгованості за термінами її виникнення і періодом оборотності. Докладний аналіз дозволяє зробити прогноз надходжень засобів, виявити дебіторів, відносно яких необхідні  додаткові зусилля по поверненню боргів, оцінити ефективність управління дебіторською заборгованістю. Співвідношення між дебіторською і кредиторською  заборгованістю характеризує фінансову  стійкість фірми та ефективність фінансового менеджменту. В практиці фінансової діяльності фірм часто складається  така ситуація, яка робить невигідним зниження дебіторської заборгованості без зміни кредиторській (зобов’язань). Зменшення дебіторської заборгованості знижує коефіцієнт покриття (ліквідності), фірма придбаває ознаки неспроможності і стає уразливою збоку Державних  органів і кредиторів.

Баланс підприємства вважається неплатоспроможним, якщо:

1) співвідношення між обсягом оборотних коштів на кінець періоду та короткостроковою заборгованістю на кінець періоду 2;

2) співвідношення між різницею обсягу джерел позаоборотних власних прибутків та активів підприємства на кінець на кінець періоду та оборотними коштами на кінець періоду 0,1;

Дебіторська заборгованість - елемент оборотних коштів, її зменшення знижує коефіцієнт покриття. Тому фінансові менеджери вирішують не тільки задачу зниження дебіторської заборгованості, але також її збалансованості з кредиторської. При аналізі співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованостями необхідний аналіз умов комерційного кредиту, що надається фірмі постачальниками сировини і матеріалів.

На рівень дебіторської заборгованості впливають наступні основні чинники:

- оцінка і класифікація  покупців залежно від виду  продукції, об’єму закупівель, платоспроможності  клієнтів, історії кредитних відносин  і передбачуваних умов оплати;

- контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

- аналіз і планування  грошових потоків з урахуванням  коефіцієнтів інкасації.

Для визначення інвестиції в дебіторську заборгованість застосовується розрахунок, який враховує річні обсяги продажів в кредит і термін несплати дебіторської заборгованості. Роблячи  узагальнення можна зробити висновок що в основі управління дебіторською заборгованістю лежить два підходи:

- порівняння додаткового  прибутку, пов’язаного з тією  або іншою схемою спонтанного  фінансування, з витратами і втратами, що виникають при зміні політики  реалізації продукції;

- порівняння і оптимізація  величини й термінів сплати  дебіторської і кредиторської  заборгованостей.

Дані порівняння проводяться  по рівню кредитоспроможності, часу відстрочки платежу, стратегії знижок, прибуткам і витратам, по інкасації. Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка вірогідності безнадійних боргів - одне з самих  найважливіших питань управління оборотним  капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними термінами виникнення. Фінансовий менеджер може при цьому  використати накопичену на підприємстві статистику, а також вдатися до послуг експертів-консультантів.

Одним з важливих моментів в управлінні оборотним капіталом  є визначення розумного співвідношення між дебіторською і кредиторською  заборгованостями. З метою аналізу  розрахунків з покупцями і  замовниками визначають:

- загальну суму дебіторської  заборгованості;

- заборгованість щодо  окремих покупців, замовників і  строків виникнення заборгованості  понад один рік. Таку заборгованість  за наявності виправдувальних  документів можна віднести до  позареалізаційних витрат і списати  на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк  позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної  комісії) до резерву сумнівних  боргів;

- за даними відомості  обліку розрахунків з покупцями  і замовниками;

Регулярне ведення такої  відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів  для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність, за даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості. До цих показників належать [22, с. 92]:

- оборотність дебіторської  заборгованості;

- оборотність кредиторської  заборгованості;

- середній строк обороту  дебіторської заборгованості та  зобов’язань;

- коефіцієнт співвідношення  дебіторської і кредиторської  заборгованості;

- питома вага дебіторської  заборгованості в загальному  обсязі оборотних активів підприємства;