Удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Якщо заборгованість, що виникла, не пов’язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками], але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною. Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду. У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

З наведених вище визначень  довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив’язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами  її погашення. Якщо виявиться, що до терміну  погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову  заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

Наприклад, у балансі станом на 31 березня числиться заборгованість працівника за наданою йому позикою, термін погашення якої - 10 травня наступного року. У звітності за перший квартал  поточного року така заборгованість повинна відображатися як довгострокова, оскільки вона буде погашена через 13 місяців  і 10 днів після дати балансу (31 березня). Але у звіті за другий квартал  поточного року заборгованість повинна  бути визнана короткостроковою, оскільки її погашення передбачається через 10 місяців і 10 днів після дати балансу (30 червня).

В сучасній господарській  практиці виділяють наступні види дебіторської заборгованості [19, с. 328]:

- дебіторська заборгованість  за товари, роботи та послуги,  термін сплати якої не настав;

- дебіторська заборгованість  за товари, роботи та послуги,  неоплачені у визначений термін;

- дебіторська заборгованість  за векселями отриманими;

- дебіторська заборгованість  за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість  за розрахунками з персоналом;

- інші види дебіторської  заборгованості.

Зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок  минулих подій та погашення якої, як очікується, призведе до зменшення  ресурсів підприємства, що втілюють у  собі економічні вигоди. Зобов’язання являє собою обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає  тільки тоді, коли актив отримано, або  коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив. Зобов’язання підприємства можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні - зобов’язання поставити товари (надати послуги) визначеної кількості та якості. Зобов’язання підприємства поділяються на чотири види, а саме: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов’язання (див. рис. 1.2).

Зобов’язання, на яке нараховуються  відсотки та яке підлягає погашенню  протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був  більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності  існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове. Довгострокове зобов’язання за кредитною  угодою (якщо угода передбачає його погашення на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, прийнято вважати  довгостроковим, якщо:

- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

- не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання підприємства, на які нараховані відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою  вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Відповідно до П(С)БО 2. „Баланс” поточні зобов’язання - зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Вони відображаються в балансі за сумою погашення [7].

Забезпечення створюються  для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат  на:  виплату  відпусток  працівникам,  додаткове  пенсійне

 

Рис. 1.2. Види зобов’язань  підприємства

 

забезпечення, виконання  гарантійних зобов’язань, витрат на реструктуризацію, виконання зобов’язань  щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами. Забезпечення створюється  при виникненні внаслідок минулих  подій зобов’язання, погашення якого  ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахункове визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх  збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення створюються  для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток  працівникам, додаткове пенсійне забезпечення працівників підприємства, виконання  гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень  визнаються витратами.

Згідно П(С)БО 11 непередбачені  зобов’язання - це [12]:

- зобов’язання, що може  виникнути внаслідок минулих  подій та існування якого буде  підтверджено лише тоді, коли  відбудеться одна чи більше  невизначених майбутніх подій,  над якими підприємство не  має повного контролю;

- теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих  подій, але не визнається, оскільки  малоймовірно, що для врегулювання  зобов’язання потрібно буде використати  ресурси, які втілюють у собі  економічні вигоди, або оскільки  суму зобов’язання не можна  достовірно визначити.

Непередбачені зобов’язання є частиною зобов’язань підприємства та відображаються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою. Необхідно  враховувати подібність непередбачених зобов’язань та забезпечень, так  як їх принципова різниця полягає  саме в достовірності оцінки суми заборгованості, а це досить суттєво  може вплинути на фінансові результати діяльності підприємства. Оскільки суми створених забезпечень визнаються витратами звітного періоду, вони є об’єктом податкового обліку та потребують адекватного відображення у фінансовій звітності.

Окремі різновидності  зобов’язань характеризуються наступним  чином:

1. Довгострокові зобов’язання.

1.1. Довгострокові кредити  банків - заборгованість підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

1.2. Інші довгострокові  фінансові зобов’язання - довгострокові заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки (довгострокові векселі видані, зобов’язання за облігаціями).

1.3. Відстрочені податкові  зобов’язання - нараховані податки, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування.

1.4. Інші довгострокові  зобов’язання - довгострокові зобов’язання з фінансової оренди, реструктуризована податкова заборгованість, фінансова допомога на зворотній основі.

2. Поточні зобов’язання.

2.1. Короткострокові кредити  банків - поточні зобов’язання підприємства перед банками за отриманими від них позиками, строк повернення яких не перевищує 12 місяців.

2.2. Поточна заборгованість  за довгостроковими зобов’язаннями - довгострокові зобов’язання, які  переведені із складу довгострокових  і підлягають погашенню протягом  дванадцяти місяців.

2.3. Векселі видані - заборгованість, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

2.4. Кредиторська заборгованість  за товари, роботи, послуги -заборгованість постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

2.5. Поточні зобов’язання  за одержаними авансами - аванси, одержані від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (надання послуг) тощо.

2.6. Поточні зобов’язання  із розрахунків з бюджетом - заборгованість  підприємства за всіма видами  платежів до бюджету, включаючи  податки з працівників підприємства.

2.7. Поточні зобов’язання  з позабюджетних платежів - заборгованість  за внесками до позабюджетних  фондів, передбачених чинним законодавством.

2.8. Поточні зобов’язання  зі страхування - сума заборгованості  за відрахуваннями до пенсійного  фонду, на соціальне страхування,  страхування майна підприємства  та індивідуальне страхування  його працівників.

2.9. Поточні зобов’язання  за розрахунками з учасниками - заборгованість підприємства його  учасникам (засновникам), пов’язана  з розподілом прибутку (дивіденди  тощо) і формуванням статутного  капіталу.

2.10. Поточні зобов’язання  із внутрішніх розрахунків - заборгованість  підприємства пов’язаним сторонам  та кредиторська заборгованість  з внутрішньовідомчих розрахунків. 

2.11. Інші поточні зобов’язання - зобов’язання, що пов’язані з  активами, які виникають у ході  нормального операційного циклу. 

2.12. Доходи майбутніх періодів - доходи, отримані протягом поточного  або попередніх звітних періодів, які належать до наступних  звітних періодів. До доходів  майбутніх періодів відносяться,  зокрема, доходи у вигляді одержаних  авансових платежів за здані  в оренду основні засоби (авансові  орендні платежі, передплата на  газети, журнали, періодичні та  довідкові видання, виручка за  вантажні перевезення, виручка  від продажу квитків транспортних  і театрально-видовищних підприємств,  абонентна плата за користування  засобами зв’язку тощо [12]. 

 

 

 

1.2. Класифікація  дебіторської заборгованості та  зобов’язань 

 

Управління дебіторською заборгованістю, крім з’ясування сутності, потребує також здійснення її класифікації. Серед науковців щодо цього немає  єдиного погляду. Воднораз від правильної класифікації дебіторської заборгованості, а також від правильно обраних  класифікаційних ознак залежатиме не лише порядок її обліку взагалі  чи окремого її складника, а й ефективності управління нею.

Проблеми, пов’язані з  класифікацією дебіторської заборгованості в сучасних умовах, вже розглядалися у працях Т.А. Бутинця, Н.М. Малюги та інших науковців. Проте як раніше, так і нині усі намагання детальніше класифікувати дебіторську заборгованість та ґрунтовніше відображати її суперечили думці, що збільшення кількості статей в активі балансу підприємства призведе до того, що звітна форма стане громіздкою і не зрозумілою [10, с. 208].

Слід наголосити, що при  наявності різних ознак класифікацій дебіторської заборгованості класифікація її найчастіше здійснюється за однією певною ознакою в межах рахунків відповідно до єдиного Плану рахунків. Це зумовлено чинним порядком обліку, що має місце в Україні, де дії  бухгалтера жорстко регламентовані, на відміну від країн із ринковою економікою, де рішення про порядок  розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь  деталізації цих статей приймає  фірма, а тому у кожної з них  склад і структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними. При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

- зв’язок із нормальним операційним циклом;

- термін погашення;

- об’єкти, щодо яких  виникли зобов’язання дебіторів;

-своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.

Запропонована П(С)БО класифікація дебіторської заборгованості містить  об'єктний її склад. Водночас слід зауважити, що важливе значення має класифікація дебіторської заборгованості за контрагентами. Для аналізу недостатньо виділяти чинним планом рахунків бухгалтерського  обліку тільки заборгованість вітчизняних  та іноземних постачальників. Для  правильної оцінки фінансового стану  підприємства необхідно здійснювати  деталізований аналітичний облік  дебіторської заборгованості, що стало  можливим при запровадженні комп’ютеризованого обліку. Саме останній дасть змогу  правильно оцінити фінансовий стан і стати базою для ефективного  управління дебіторською заборгованістю.

При класифікації за нормальним операційним циклом і терміном погашення  дебіторська заборгованість, як вже  зазначалося поділяється на довгострокову  та поточну. Слід наголосити, що в Україні  такий поділ дебіторської заборгованості обов’язковий, це обмежує права підприємств. Доцільним було б вітчизняним підприємствам надати такі права, які мають фірми країн з ринковою економікою. Там фірма самостійно приймає рішення про необхідність диференційованого відображення у звітності довгострокової і поточної заборгованостей. З огляду на це цікавою є класифікація дебіторської заборгованості в країнах англо-американської системи обліку, де дебіторська заборгованість класифікується за такими групами:

- рахунки до отримання (вид дебіторської заборгованості, який виникає при продажу товарів за „відкритим рахунком”, без письмового зобов’язання покупця оплатити рахунок;

- векселі до отримання;