Сертифікація дитячого взуття та технологія його продажу (за матеріалами ВАТ «Універмаг «Дитячий світ» м Київ)

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Мая 2013 в 18:58, магистерская работа

Описание работы

Магістерська робота охоплює широке коло питань, пов’язаних із проблемами сертифікації, управління якістю при виробництві і реалізації дитячого взуття, та оцінкою його конкурентоспроможності. Розглянуто стан сучасного національного та світового ринку дитячого взуття, порядок проведення сертифікації, номенклатуру показників та властивостей, що визначають якість дитячого взуття, проаналізовано результати досліджень показників, які встановлюють при сертифікації дитячого взуття. Велика увага приділяється вивченню організаційно-методичних принципів проведення досліджень у сфері сертифікації, забезпечення якості та дослідженню конкурентоспроможності дитячого взуття. Окремий розділ присвячений маркетинговим дослідженням технології продажу дитячого взуття. В роботі використано матеріали ВАТ «Універмаг «Дитячий світ» та «Укрметртестстандарт».

Файлы: 1 файл

Диплом 555.doc

— 797.50 Кб (Скачать файл)

Підтвердження відповідності - дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка засвідчує, що конкретний випробовуваний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікація - процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

Підтвердження відповідності  через сертифікацію передбачає обов'язкову участь третьої сторони.

Третя сторона - особа або орган, визнані незалежними від сторін, що беруть участь у вирішенні питання, яке розглядається.

Таким чином, сертифікація - це контрольні випробування, на основі яких встановлюються відповідність продукції або послуги вимогам нормативного документа, і які здійснюються третьою стороною.

Об’єкти сертифікації – продукти, процеси, послуги.

Суб’єкти сертифікації - перша сторона (виробники, продавці); друга сторона (споживачі); третя сторона (орган з сертифікації, випробувальні лабораторії, випробувальні центри, експерти-аудитори то юридичні особи, які взяли на себе функції з добровільної сертифікації).

Мета сертифікації:

  • захист споживачів;
  • запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я  та майна громадян, навколишнього середовища;
  • сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
  • створення умов для участі об’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі;
  • підтвердження показників якості продукції, які заявлені виготовлювачем.

Види сертифікації. Згідно зі ст. 15 Декрету сертифікація може мати обов'язковий і добровільний характер. Останнім часом обов'язкова сертифікація часто називається сертифікацією в законодавчо регульованій сфері, а добровільна - в законодавчо нерегульованій сфері [6].

Обов'язкова сертифікація здійснюється на підставі законів та законодавчих положень і забезпечує засвідчення відповідності товару (процесу, послуги) вимогам технічних регламентів, обов'язковим вимогам стандартів. Оскільки обов'язкові вимоги цих нормативних документів стосуються безпеки, охорони здоров'я людей і навколишнього середовища, то основним аспектом обов'язкової сертифікації є безпека та екологічність.

Законодавчо закріплені вимоги до товарів повинні  виконуватись усіма виробниками на внутрішньому ринку та імпортерами при ввезенні їх на територію України. Номенклатура товарів і послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, визначається Держстандартом України.

Роботи з  обов'язкової сертифікації здійснюються органами з сертифікації та випробувальними  лабораторіями, акредитованими в установленому порядку в рамках діючих систем обов'язкової сертифікації.

Добровільна сертифікація проводиться в тих  випадках, коли суворе дотримання вимог стандартів або іншої нормативної документації на продукцію, процеси або послуги державою не передбачено, тобто коли стандарти або норми не стосуються вимог безпеки і мають добровільний характер для товаровиробника. Сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації в системах добровільної сертифікації. Допускається проведення добровільної сертифікації в системах обов'язкової сертифікації органами з обов'язкової сертифікації. Нормативний документ, на відповідність якому проводяться випробування при добровільній сертифікації, вибирається заявником. Заявником може бути виробник, постачальник, продавець, споживач продукції [6].

На відміну  від обов'язкової сертифікації, об'єкти якої і підтвердження їх відповідності пов'язані з законодавством, добровільна сертифікація стосується видів продукції (процесів, послуг), що не увійшли до обов'язкового переліку і визначаються замовником.

Добровільна сертифікація обмежує доступ на ринок  неякісних товарів чи рахунок перевірки таких показників, як надійність, естетичність, економічність тощо. Рішення про добровільну сертифікацію пов'язане з проблемами конкурентоспроможності товару, просуванням товарів на ринок (особливо зарубіжний), перевагами покупців, які все більше орієнтуються у своєму виборі на сертифіковані товари.

Отже, сертифікація – процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам. Сертифікація в Україні поділяється на обов’язкову та добровільну. Декретом обумовлені такі цілі сертифікації: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. Національним органом України з сертифікації є Держспоживстандарт [10].

 

 

1.2.2. Переваги  сертифікованої продукції

Сертифікація в Україні  організується і здійснюється відповідно до законів «Про захист прав споживачів», «Про підтвердження відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про забезпечення санітарного  і епідеміологічного благополуччя населення», «Про пожежну безпеку» та низки інших, а також Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» [7-9].

Сертифікована продукція  має ряд переваг перед продукцією, що не пройшла дану процедуру. Адже, відповідно до закону «Про підтвердження відповідності», реалізуючи сертифіковану продукції, виробник зобов'язаний:

1.Cприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції;

2.Наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері;

3.Компенсувати  споживачам продукції завдані  їм збитки в разі виявлення  невідповідності продукції вимогам,  зазначеним у декларації про  відповідність та/або сертифікаті  відповідності чи свідоцтві про  визнання відповідності;

4.Надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція;

5.Надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція;

6.Надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції [8].

Постачальник зобов'язаний:

1.реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції;

2.припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності [8].

Відповідно до закону «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років [7].

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Споживач має право  на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Продукція, на яку актами законодавства або  іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на територію України є наявність передбачених законодавством документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності.

Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів.

Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник (виконавець) зобов'язаний зняти таку продукцію з виробництва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих обов'язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і відкликання у споживачів проводиться за приписом органів виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.

З метою створення  сприятливого торговельного режиму для доступу українських товарів  на ринок ЄС і рівноправності стосунків у галузі технічного регулювання вживають заходи щодо укладення двосторонніх угод з державами-торговельними партнерами про взаємне визнання оцінки відповідності.

Україна докладає багато зусиль для того, щоб наблизитися  до цивілізованих норм і правил, але проблема залишається не розв’язаною.

Діяльність  Держспоживстандарту в галузі сертифікації сприяє забезпеченню рівноправності України  в міжнародній торгівлі, усуненню технічних бар’єрів на шляху експорту українських товарів, підвищенню їх конкурентоспроможності. Впровадження міжнародних стандартів дає змогу виробникові не лише підвищити якість своїх товарів до рівня міжнародних вимог, але й забезпечує перебудову виробництва, його організацію, технологію, систему управління якістю до рівня розвинених країн. Наявність сертифіката відповідності міжнародним стандартам полегшить доступ українського виробника на міжнародний ринок. З іншого боку, важливим аспектом є захист вітчизняного виробника від ндобросовісної конкуренції на вітчизняному ринку внаслідок надання односторонніх переваг для імпортерів.

Визнання іноземних  сертифікатів у країнах Європи є  складною проблемою. І хоча багато зроблено для того, щоб уніфікувати законодавства  країн-учасниць ЄС, проблема взаємного  визнання національних сертифікатів залишається не розв’язаною.

Виняткове право на визнання результатів сертифікації продукції  на відповідність обов’язковим вимогам  нормативних документів України, підтверджених  іншими державами, має Система сертифікації УкрСЕПРО. У Системі встановлено порядок визнання сертифікатів випробувань, що проводяться іноземними сертифікаційними органами. Відповідно до цієї процедури визнання можливе за умови підписання угоди на підставі рішення про визнання.

Информация о работе Сертифікація дитячого взуття та технологія його продажу (за матеріалами ВАТ «Універмаг «Дитячий світ» м Київ)