Сертифікація дитячого взуття та технологія його продажу (за матеріалами ВАТ «Універмаг «Дитячий світ» м Київ)

Звичайно  для розрахунку Rf відстань вимірюють від стартової лінії до центра плями. При постійності умов коефіцієнт Rf визначається природою речовини, параметрами паперу і властивістю розчинника, і його використовують для ідентифікації компонентів, або використовують еталонні розчинники певних речовин. Для ідентифікації і кількісного визначення речовини хроматограму після розділення, якщо компоненти не забарвленні, оброблять спеціально підібраними реагентами, які дають забарвлені плями. За інтенсивністю забарвлення та площею забарвлення плям роблять кількісний і якісний аналіз речовин. За технікою виконання розподіляють такі види паперової хроматографії: одномірну, двомірну, радіальну. 

Одномірну та двомірну хроматограми одержують, коли потік розчинника йде знизу вверх  або зверху вниз. Для одержання  двомірних хроматограм процес проводять  двічі під кутом 90^◦ використовуючи дві різні системи розчинників. Така методика дає більш чітке розділення складних сумішей.

В даній методиці носіями  є силікагель, AL₂O₃, порошок целюлози, нанесений у вигляді тонкого шару на скляну або пластмасову пластинку. Головними перевагами методу є: експресність, оскільки розчинник переміщається швидше ніж на папері, більш широке коло реагентів [21].

Для якісного аналізу  речовин, які виділяються із синтетичних  матеріалів використовують різні фізико-хімічні  методи досліджень, залежно від завдань, які потрібно вирішити.

Отже, існують  лабораторні, експертні, розрахункові, органолептичні, соціологічні методи досліджень. Кожен з них відрізняється сутністю та процедурою проведення. Вибір певного методу базується на завданні, яке потрібно вирішити. Для того, щоб отримати достовірну інформацію, необхідну для проведення досліджень, потрібно правильно обрати методи [19].

 

 

РОЗДІЛ 3

 

 

 

СЕРТИФІКАЦІЯ  ДИТЯЧОГО ВЗУТТЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»)

 

 

3.1. Вимоги  до якості дитячого взуття

Якість дитячого взуття характеризується номенклатурою певних показників, які містяться у таких нормативних документах: ГОСТ 26156-84 «Обувь детская. Технические условия», ДСТУ 34858-96 «Взуття. Номенклатура показників якості», СанПін № 42-125-4390-87 «Вложение химических волокон в материалы для детской одежды и обуви в соответствии с их гигиеническими показателями» [22, 23,24].

Головну роль у якості дитячого взуття відіграє безпечність та гігієнічність матеріалів, які використовуються при виробництві.

Гiгiєнiчнi вимоги до взyття полягають у захистi ніг вiд механічної дії, ударiв, вiд холоду i промокання. Взуття не повинно сприяти перегрiванню i сильному потiнню ніг, порушувати їх функцiї, обмежувати свободу руху. Вузьке взуття є причиною деформацiї стопи, погiршення кровообiгу, пiдсилення пiтливостi ніг, розвитку плоскостопостi. Взуття повинно бути м'яким, легким, вiдповiдати погодi i умовам працi.

Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними вимогами матерiали для внутрiшнiх деталей дитячого взуття не повиннi сприяти накопиченню i розвитку мiкрофлори. Бажано, щоб вони мали промiкробну активнiсть [25].

Якість дитячого взуття залежить від властивостей матеріалів, з яких його виготовляють та дотримання технологій виробництва. Ці властивості  доцільно подати у вигляді схеми, так званого «дерева властивостей» (рис.3.1.1).

 

          Рис.3.1.1. Дерево властивостей дитячого взуття

 

Для гарного розвитку м'язово-судинного апарату ніг взуття не повинне стискувати руху стопи й особливо пальцiв. Це є головною умовою виготовлення дитячого взугтя. Тому при моделюванні його для дiтей повторюється форма стопи: слiд променеподiбної форми, широким носом, пiднятим нагору, i прямим внутрiшнiм краєм устілки (або слiду колодки).

Kpiм того, довжину устiлки взуття збiльшують на 10 мм проти довжини стопи дитини. При доборi взугтя необхiдно враховувати невеликий простiр мiж кiнцями пальцiв ноги i носком взугтя (до 1 см).

Велика увага в дитячому взуттi також придiляється п’ятковій частинi - заднику i каблуку. Доведено, що для правильного формування стопи задник має забезпечити стабiльнiсть п’ятки в зв'язку з великим навантаженням на п'ятку при ходьбi i стояннi. Тому він робиться особливо мiцним, твердим i стiйким. Категорично заборонено для дiтей взугтя з вiдкритим задником (літнє взуття), хоча, на жаль, воно ще зустрiчаєтъся в продажу.

Щодо висоти каблука деякi гiгiєнiсти вважають, що каблук у дитячому взуттi взагалi фiзiологiчно не обгрунтований. Однак. у бiльшостi випадкiв його усе ж роблять iз невеликим каблуком, що обумовлено пiдвищеною зношуванiстю її п'яткової частини, а також бажанням збiльшити низьке у дiтей зведення стопи для полiпшення амортизацii.

Деякi рекомендують каблук висотою вiд 12 до 22 мм, тобто трохи вищий того, що поширений у даний час (8 мм). Кращою висотою каблука для дошкiльникiв визначають 8-10 мм, для молодших школярiв - до 2 см i для дiтей старших класiв - 2-3 см У дiвчат 15-18 pоків висота каблука не повинна перевищувати 4 см. носiння взугтя з бiльш високим каблуком шкiдливе для здоров'я, тому що веде до перемiщення навантаження на пальцi стопи i до більщ швидкого стомлення. Kpiм того, це сприяє збiльшенню вигину хребта в поперековому вiддiлi зi змiщенням внутрiшнiх opraнів, зміні форми таза.

Piзні клiматичнi, температурнi i ceзоннi умови вимагають носіння спецiального взугтя як за формою, так i за теплоiзоляцiйними властивостями.

Для зимового взугтя краще використовувати шкiрянi або сукняні матеріали. Улiтку замiсть черевикiв слiд носити туфлi, тому що верх черевикiв може здавлювати кровоносні і лімфатичні судини ніг, крім того, черевики важчi, унаслiдок чого збільшується навантаження на ноги. Однак, черевики вважаються кращим взуттям для починаючих ходити (незалежно вiд сезону) у зв’язку з тим, що туфлi мають неоформлену стопу, яка недостатньо добре фiксується на ногах малюка, а це приводить до швидкого стомлення.

Взуття на нозi в маленьких дiтей погано тримається. Тому чим менша дитина, тим мiцнiше воно повинно бути прикрiплене до нiжки. Бiльш зручнi кріплення ті, що можна регулювати у зв’язку з рiзною повнотою ніг, наприклад, шнурiвка, ремiнцi на пряжках .

Якiсть взуття багато в чому залежить вiд матерiалу, iз якого воно виготовлене. Необхiдно, щоб він строго вiдповiдав певним вимогам. Для верху взуття він повинен бути м'яким, еластичним, а для пiдошви - досить гнучким.

У залежностi вiд того, для якого сезону призначене взуття, воно повинне мати ряд обов'язкових властивостей. Верх взуття повинен бути повiтро- i паропроникним, але водонепроникним. Для лiтнього взуття використовують шкiру i бавовняну спецiальну тканину, для зимового, крім верху зi шкiри або сукна, потрiбна теплоiзоляцiйна прокладка. Останнім часом застосовують штучне хутро або утеплену прокладку з тканин iз синтетичних волокон. Однак, незважаючи на деякi позитивнi якостi синтетичних матерiалiв i гуми (зносостiйкiсть, менша вартість), для виготовлення дитячого взуття треба вiддати перевагу натуральним матерiалам (шкiрi, хутру, вовняному сукну, фетру бавовняному). Визнана перевага шкiри перед гумою [26].

Що стосується матеріалів, які використовують при виробництві дитячого взуття, то вони повинні бути безпечними і не виділяти шкідливих речовин, таких як стирол, формальдегід та інших компонентів. Адже більшість цих речовин є токсичними і чинять шкідливий вплив на організм людини, що проявляється у поганому самопочутті та зниженні працездатності, призводить до швидкої стомлюваності та зниженні концентрації уваги. А багато хімічних речовин (феноли, формальдегіди, вуглеводні, стирол тощо) є найсильнішими канцерогенами, що викликають злоякісні новоутворення й пухлини. Формальдегід є речовиною другого класу небезпеки. Він входить у групу хімічних канцерогенів, має загально токсичну дію на рівні 0,012 мг/м3 і виявляє алергенну дію на рівні 0,011 мг/м3. мг/мЗ. Формальдегід викликає у людини подразнення очей, носа та шкіри, нудоту, головні болі і запаморочення [27].

Понад 25% речовин мають алергенні властивості, багато токсичних та канцерогенних сполук. До того ж, токсичні речовини діють на організм людини не ізольовано, а перетворюючись в результаті хімічних реакцій на більш токсичні і в поєднанні з іншими факторами: температурою і вологістю повітря, електромагнітними полями, іонно-озонним станом, радіоактивним фоном.

Серед симптомів  інтоксикації називають гіпоплазію лімфоїдних тканин, набряк, який діагностують у вигляді гідроперикардиту, асциту, набряку шкіри. Багато хто з дослідників наголошують на різних порушеннях обміну речовин та стимуляції різних ферментних речовин, звертають увагу на виражену залежність між біокумуляцією речовин в тканинах та їх концентрацією в нирках, печінці, серці, шлунку, жировій тканині.

Деякі хімічні  речовини, що проникають в організм через легені, шлунково-кишковий тракт і шкірні покриви, можуть зумовити виникнення патологічних змін опорно-рухового апарату. Більшість хімічних речовин вибірково впливають на певні ділянки кісткової тканини.

При хронічній інтоксикації речовинами бензольного ряду токсичні зміни найбільш чітко виявляють у метафізах (зонах активного кровотворення) стегнових і великогомілкових кісток.

Хронічне  отруєння вінілхлоридом і хлоретеном, які виділяються з матеріалів на основі полівінілхлориду, на ранній стадії проявляється розсмоктуванням кісткової тканини в дистальних фалангах пальців кінцівок— акроостеолізом. Для пізніших стадій характерний розвиток кістково-трофічних уражень у дистальних відділах кінцівок і явища остеопорозу та остеосклерозу .

Отже, якість дитячого взуття визначається сукупністю певних санітарно-гігієнічних  та фізико-хімічних показників, які  залежать від дотримання технологічних  операцій виробництва та матеріалів, які використовують для конструкцій.

 

 

3.2. Характеристика показників якості дитячого взуття, що визначаються при сертифікації

Для дитячого взуття нормують такі показники: маса, гнучкість, зносостійкість, міцність кріплення деталей, загальна та остаточна деформація жорсткого  підноска та задника, висота каблука, гігієнічність використовуваних матеріалів [28].

При сертифікації дитячого взуття обов'язковими показниками є:

• Відповідність матеріалів, які застосовуються при виробництві (ГОСТ 1135-88, ГОСТ 9135);
• Загальна та остаточна деформація підноска і задника взуття (ГОСТ 26165-84, ГОСТ 9718, ГОСТ 5394, ГОСТ 9718);
• Гнучкість взуття (СанПін 42- 125-4390-87) ;
• Маса взуття (СанПін 42- 125-4390-87);
• Міцність кріплення деталей низу взуття (СанПін 42- 125-4390-87) [14, 15, 17, 18, 24].

Таблиця 1.3.2

Нормативи показників якості дитячого взуття, що визначаються при  сертифікації

Назва показника	Одиниці виміру	Значення показників за нормативним документом	НД на метод випробувань
1	2	3	4
Лінійні розміри	мм	залежать від виду та розміру  взуття	ДСТУ 3164-95

 

Продовження табл. 1.3.2

1	2	3	4
Маса	г	залежить від виду та розміру  взуття	ГОСТ 28735-90
Гнучкість	Н	80-100	ГОСТ 9718-88
Міцність кріплення деталей  низу	Н/см	не менше 120	ГОСТ 9134-78
	2	3	4
Міцність кріплення деталей  верху	Н/см	не менше 90	ГОСТ 9290-76
Залишкова деформація підноска	мм	не більше 1,0	ГОСТ 9135-73
Залишкова деформація задника	мм	не більше 1,0

 

 

Наведемо характеристику показників якості дитячого взуття відповідно до угруповань властивостей, які вони зумовлюють [28].

До функціональних властивостей належать:

жорсткість задника – показник, який забезпечує стійкість дитячого взуття до статичних і динамічних навантажень, міцність кріплення з каблуком і геленковою частиною.

Пружність геленкової частини – показник, який забезпечує стійкість дитячого взуття до багаторазових динамічних навантажень. Геленкова частина повинна мати відповідну форму і висоту, що забезпечує правильне положення стопи дитини.

Амортизаційні властивості забезпечують профілактичну і захисну функції, витрати енергії під час пересування дитини, зносостійкість деталей низу.

Теплозахисні  властивості забезпечують підтримання нормальної температури організму дитини. У дітей ясельного віку механізми терморегуляції менш досконалі, тому переохолодження та перегрівання ніг трапляються частіше. Ось чому теплозахисним властивостям дитячого взуття надають дуже важливе значення.

Вологозахисні властивості зумовлені системою матеріалів для верху і низу, а також конструкцією взуття. Якщо вони не забезпечують видалення поту, то збільшується вологість в середині взуття, зволожуються деталі. В умовах низьких температур це викликає переохолодження стопи дитини, а влітку – перегрівання. Речовини, що виділяються з потом, і підвищена вологість створюють сприятливе середовище для розвитку інфекційних захворювань шкіри, особливо грибкових.