Сертифікація дитячого взуття та технологія його продажу (за матеріалами ВАТ «Універмаг «Дитячий світ» м Київ)

Як видно  з таблиці 1 додатку Д.1, для більшості  дитячого взуття (приблизно 70%) при виготовленні застосовують натуральну шкіру, що зумовлено її гігієнічними та фізико-хімічними властивостями. Приблизно 10% вищенаведеного асортименту становить взуття із штучної шкіри. Це в основному взуття шкільної статево-вікової групи (напівчеревики, туфлі та кросівки ), де штучна шкіра застосовується в комбінації з натуральними матеріалами. Варто зазначити, що для пінеток та взуття ясельної статево-вікової групи використання штучних та синтетичних матеріали не допускається. Текстильні матеріали, як правило, використовують при виробництві кімнатного взуття, частка якого складає близько 20% асортименту.

Проаналізуємо структуру  асортименту дитячого взуття залежно  від матеріалу низу (додаток Д.2, табл. 1). У підгрупі ясельного віку переважає взуття з матеріалом низу зі шкіри у таких видах – туфлі ясельні (64%), напівчеревики (100%) та черевики (87%); поліуретан – чоботи ясельні (100%), гума – взуття кімнатне (100%).

Взуття малодитяче: матеріал низу зі шкіри – чешки (100%); гума – напівчеревики (100%), чоботи, кросівки, взуття кімнатне (100%), поліуретан – черевики, туфлі літні, взуття кімнатне (100%).

Взуття дошкільне: матеріал низу зі шкіри – чешки (100%); гума – напівчеревики (46 %), кеди, напівкеди (100%); поліуретан – черевики, туфлі літні (100%), напівчеревики (54 %), чоботи, туфлі літні (100%).

Взуття шкільне хлопчаче: матеріал низу зі шкіри – туфлі  шкільні (7%), мокасини (88,5%); гума – чоботи шкільні (28%), кеди, напівкеди (100%), кросівки(45%), сандалети (21%), мокасини (12%); поліуретан – туфлі (93%), напівчеревики, черевики (100%), чоботи (72%), кросівки (55%), туфлі літні, сандалети (79%), сабо.

Взуття шкільне дівчаче: матеріал низу зі шкіри – туфлі  літні (75%), чешки (100%), гума – напівчеревики (20%), черевики (14%), чоботи (10%), кросівки (100%), туфлі літні (25%), сабо (100%), мокасини (35%); поліуретан – туфлі (100%), напівчеревики (80%), черевики (86%), чоботи (91%), мокасини (65%), кросівки (56%), сандалети (100%).

Дані матеріали застосовуються із врахуванням функціонального та сезонного призначення.

У додатку Е.1та Е.2 наведено дані реалізації дитячого взуття за 2005- 2006 роки. З наведеної інформації видно, що у 2006 році збільшився обсяг продажу дитячого взуття порівняно з попереднім роком: з 27893 пар до 31254 пар. Відповідно і збільшився дохід від реалізації товару: з 548506,99 грн. у 2005р., до 786048,08 грн. у 2006р. Це пов’язано з проведенням більш ефективної збутової політики та впровадження заходів щодо стимулювання продажу та підвищення ефективності рекламної діяльності, які відповідають сучасному конкурентному середовищу, в якому знаходиться підприємство.

Для проведення досліджень було обрано три зразки дитячого взуття одного асортиментного, видового, статево-вікового та сезонного призначення різних виробників, що реалізується на ВАТ «Універмаг «Дитячий світ».

 

 

2.2. Методи  досліджень

При оцінці якості дитячого взуття використовують різні (інструментальні, органолептичні) методи, тобто для  оцінки якості необхідно провести огляд  виробів, встановити базисні показники, які потрібні для обґрунтованого висновку про якість кожного зразка. На основі встановлених показників визначають відповідні методи випробувань.

Нами при виконанні  роботи були використані такі методи досліджень: лабораторні, експертні, розрахункові, органолептичні.

Лабораторні методи досліджень – застосовують для отримання якісних даних, які по завершенню випробувань порівнюють з показниками, нормованими нормативною та технічною документацією. Ці методи встановлюють відповідність лінійних розмірів взуття та окремих деталей, величин перекосів в деталях, парності та маси взуття. З частковою розробкою та зміною якості взуття визначають гнучкість конструкції, загальну та остаточну деформацію жорстких задників та підносків, водостійкості, міцності кріплення каблуків та набойок, підошов, також визначають хімічний склад матеріалів, з яких взуття виготовляється.

Експертні методи – застосовують при оцінці художньо-естетичних показників взуття, при затвердженні кращих зразків та моделей при художньо-естетичній перевірці та розробці документації, тобто вони основані на загальному враженні експертів – спеціалістів-товарознавців, дизайнерів, технологів та ін. Ці методи застосовують при оцінці конкурентоспроможності, коли визначення властивостей виробів не піддається інструментальним методам досліджень.

Органолептичні методи – зводяться до візуального огляду та вивчення кожного зразка взуття, з використанням, при необхідності, простих технічних засобів (луп, пристроїв та інструментів для вимірювання лінійних розмірів), які перевищують реальну можливість органів чуття. Точність та достовірність результатів залежить від досвіду та кваліфікації осіб, які проводять оцінку якості. Методи органолептичної оцінки якості застосовуються для контролю якості взуття по показникам сортності або придатності її до реалізації та споживання на основі виявлення дефектів.

Розрахункові методи – використовують при визначенні рівня якості. Це здебільшого має місце при оцінці конкурентоспроможності виробів, при порівнянні даних досліджуваного зразка з даними зразка-еталона [12].

Отже, залежно від поставленого завдання обираються й відповідні методи.

Наведемо схему досліджень показників надійності та безпеки дитячого взуття та матеріалів, що використовуються при  його виробництві.

          Рис. 2.2.1. Схема досліджень показників надійності та безпеки дитячого взуття та матеріалів, що використовуються при його виробництві

Дослідження показників надійності дитячого взуття та матеріалів, що застосовуються при його виробництві проводилися в лабораторії науково-технічного центру підтвердження відповідності, стандартизації та випробувань продукції легкої промисловості та засобів індивідуального захисту Держспоживстандарту України.

Використано наступні методи:

1. Метод визначення лінійних розмірів взуття згідно ДСТУ 3164-95 «Взуття. Методи визначення лінійних розмірів» [13].

Засоби вимірювання: лінійка вимірювальна за ГОСТ 427-75, клеймо 2004р.

2. Метод визначення маси взуття згідно ГОСТ 28735-90 «Обувь. Метод определения массы» [14].

Засоби вимірювання : ваги лабораторні Adventurer ARC № 1120450371, свідоцтво № 35-01/13021 до 01.12.2008р.

3. Метод визначення гнучкості деталей відповідно до ГОСТ 9718-88 «Обувь. Метод определения гибкости» [15].

Засоби вимірювання: розривна машина РТ-250 № 2329, свідоцтво № 1460 до 23.01.08р.

4. Метод визначення міцності кріплення деталей низу та верху згідно з ГОСТ 9134-78 «Обувь. Метод определения прочности крепления деталей низа», ГОСТ 9290-76 «Обувь. Метод определения прочности крепления деталей верха» [16, 17].

Засоби вимірювання: розривна машина РТ-250 № 2329, свідоцтво № 1460 до 23.01.08р.

5. Метод визначення залишкової деформації підноска та задника згідно ГОСТ 9135-73 «Обувь. Метод определения общей и остаточной деформации подноска и задника» [18].

Засоби вимірювання: прилад ЖНЗО – 2, атестат № 23-0071 до 02.2008.

Дослідження показників безпеки дитячого взуття ґрунтувалося на вивченні санітарно-гігієнічних  властивостей матеріалів, з яких виготовлено  взуття. Дослідження проведено в  державній митній лабораторії.

Перед тим, як проводити певні дослідження  матеріалів, що використовують при  виробництві дитячого взуття необхідно  перш за все ідентифікувати зразки. Для ідентифікації було застосовано  фізико-хімічні методи.

Проведено ідентифікацію  зразків на наявність іонів хлору застосовуючи пробу Бейльштейна [20].

Суть методу: мідну  дротину прожарюють у полум’ї  спиртівки до зникнення забарвлення  полум’я. Дротину, що вкрилася чорним нальотом оксиду міді (ІІ) охолоджують  і опускають на досліджуваний  матеріал. Після цього, знову вносять дротину у полум’я спиртівки. Забарвлення полум’я в зелений колір свідчить про наявність у досліджуваному матеріалі галогену – хлору.

Наступним етапом досліджень є ідентифікація та дослідження  будови сполук досліджуваних матеріалів. Для цього застосовуємо ІЧ-спектроскопію.

Прилади: ІЧ-спектрометр  з Фур’є - перетворенням Avatar 370 FT-IR Termo Nicolet.

Суть методу: для цілей  структурного аналізу використовували  інфрачервоне випромінювання в області  довжин хвиль 4000 – 350 см-1. Електромагнітне випромінювання в області довжин цих хвиль при поглинанні його органічною молекулою, перетворюється в коливальну енергію атомів або груп. Із більшості коливальних рухів у молекулі в ІЧ-спектрометрі використовують валентні коливання, що пов’язані зі зміною довжин зв’язків, та деформаційні, пов’язані зі зміною кутів між зв’язками.

При дослідженні органічних сполук користуються так званими  характеристичними частотами. Експериментально встановлено, що при наявності у  сполуці конкретних функціональних груп в ІЧ-спектрі з’являються смуги поглинання в дуже вузькому інтервалі довжин хвиль. Ці групи поводять себе ізольовано і незалежно від іншої частини молекули, так як їх частоти поглинання мало змінюються при переході від одної сполуки до іншої. Наявність характеристичних частот пояснюється тим, що в такому коливанні приймає участь тільки конкретна група атомів, решта молекул при цьому не коливається . Через це, незалежно від будови решти частин молекул коливання функціональної групи атомів завжди приводить до появи у спектрі одних і тих же смуг поглинання.

При встановленні ідентичності сполук проводять порівняння їх ІЧ-спектрів, одержаних в однакових умовах. Сполуки вважаються ідентичними, якщо вони мають однакові смуги поглинання по всьому ІЧ-спектру. При визначенні функціональних груп у молекулі користуються характеристичними частотами цих груп.

При ідентифікації знімають спектр досліджуваної речовини, виписують  частоти смуг поглинання і оцінюють їх інтенсивність в максимумах поглинання. Одержані дані порівнюють з табличними, користуючись атласами спектрів (комп’ютерними базами даних), враховуючи можливі зсуви смуг.

Проведено ідентифікацію  текстильного матеріалу методом  мікроскопії.

Прилади: мікроскоп MOTIK DIGITAL MICROSCOPE, DMB SERIES PAL SISTEM, при 40х та 100х збільшенні.

Реактиви: реактив Херцберга  – р-н хлор-цинк-йод.

Визначення рН водної витяжки досліджуваних матеріалів [20].

Для проведення досліджень взято проби матеріалів, що використовують для виробництва деталей верху  дитячого взуття трьох досліджуваних зразків. Маса проби склала по 2,5 г кожного матеріалу.

Досліджувані матеріали  подрібнено на шматочки 1х1 см і залито дистильованою водою в співвідношенні маса зразка/об’єм води =1:10.

Подрібнений матеріал поміщено в колбу, залито 25 мл дистильованої води і поміщено в апарат для струшування на 30 хв.

Після цього розчин відокремлено від досліджуваного матеріалу і  піддано дослідженням на рН- метрі : в мірну колбу з 25 мл дослідного розчину поміщено електроди, один з  яких наповнили розчином КСL, через 1-2 хв знято виміри. Також виміряно рН води, яка використовувалася.

Визначення електропровідності досліджуваних розчинів з метою  встановлення наявності в них  електролітів [20].

Дані розчини (25 мл) перелито в пробірки, в них занурено електроди  мілівольтметра, через 1-2 хв знято показники.

Прилади та матеріали : апарат для струшування АВУ -6с, електронні ваги Scount, рН-метр-мілівольтметр рН-673.М, кондуктометр,  скляні колби 50мл, мірні колби 25 мл, скляні піпетки 10мл.

Для якісного та кількісного  аналізу речовин, які виділяються з досліджуваних матеріалів було використано хроматографічний метод.

Хроматографія – це метод розділення, виявлення і визначення речовин; ґрунтується на різній швидкості руху концентраційних зон досліджуваних компонентів, які переміщуються в потоці рухомої фази, при чому досліджувані сполуки розділяються між обома фазами. Зазвичай нерухома фаза представляє собою сорбент з розвиненою поверхнею, а рухома – потік газу або рідини, яка фільтрується через шар сорбенту [20].

Одним з різновидів цього методу є розподільча хроматографія – розділення речовин обумовлено їх різним коефіцієнтом розподілу між двома рідкими фазами – розчинниками, що не змішуються.

Чим менший коефіцієнт розподілу  компонента, тим більшою розчинністю  в рухомому розчиннику він буде характеризуватись і з більшою швидкістю цей компонент буде рухатись чи то по колонці, чи то на аркуші паперу. Для одержання чітких хроматограм необхідна практично повна відсутність взаємодії компонентів з носієм, тобто адсорбція їх на носії повинна бути мінімальна, а коефіцієнти розподілу суміші повинні сильно відрізнятися. Один з варіантів розподільчої хроматографії – тонкошарова хроматографія, тобто розділення речовин в тонкому шарі носія. Основною її характеристикою є величина Rf, яка дорівнює відношенню відстані пройденої речовиною, до відстані пройденої розчинником.