Вплив фізичних вправ на виховання морально – вольових якостей у дітей

Будь – яка система виховання має на меті зробити для кожної особистості ціннісно – значущими норми і закони, якими керується суспільство. Цінності визначають зміст виховання, а виховання прагне прищепити дітям віру у прийняті цінності. Яку систему цінностей обирає суспільство, таким має бути і характер виховання у сім’ї, у дошкільному закладі, школі, суспільстві.

Наше суспільство заявило про кардинальну перебудову на засадах свободи і демократії виховання дітей має спиратись на певну систему орієнтирів, духовних цінностей, до яких входить моральні, громадянські, світоглядні, екологічні, естетичні, інтелектуальні, валеологічні цінності.

Навчання у процесі фізичного виховання спрямоване на оволодіння дітьми руховими вміннями, навичками та спеціальними знаннями, прищеплення їм навичок і звичок правильної постави, особистої і громадської гігієни.

Однією із основних складових морального виховання під час проведення фізкультурних занять є виховання національної ментальності, що є особливо важливим на сучасному етапі розвитку нашої держави і суспільства. Виховання національного менталітету на фізкультурних заняттях, у свою чергу, має на меті етнізацію фізичного виховання, тобто, іншими словами, залучення до фізкультурних занять ігор, вправ, розваг на народознавчі основі. [Виховання сміливості у дошкільників на заняттях з фізичної культури // Оптимізація виховання і навчання дітей : збірник тез наукових повідомлень. – Бердянськ, 1993. – С. 11–12.]

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв зародженню козацької педагогіки, яка загартовувала національний характер, формувала високі лицарські якості, пошану до старших людей, жінок, виховувала фізично та духовно загартованих, з міцним здоров’ям захисників рідного народу.

Уже змалечку хлопчиків привчали їздити верхи, стріляли з лука, жити в степу. Старші люди розповідали дітям про рідну Україну, її захисників пробуджуючи у дитячих душах вдячність, глибоку пошану, прагнення бути такими ж сміливими воїнами як їхні батьки і діди.

Завдання щодо формування інтелектуального і духовного (морального) потенціалу особистості з урахуванням етносоціокультурних особливостей визначено Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні: потрібно виховувати в дитини інтерес до надбань національної та світової культур, розвивати потреби в реалізації власних творчих здібностей, формувати природо цільних світогляд.

У діючих    комплексних  освітніх  програмах виховання, навчання  та розвитку дітей  дошкільного віку:

• програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» (авт. кол. Андрієтті О.О., Голубович О.П. та ін.),
• програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» (наук. кер. Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н.В.),
• освітня програма «Дитина в дошкільні роки» (науковий керівник  Крутій К.Л.)
• програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» (авт. кол. Білан О.І, Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін.), , рекомендованих інструктивно-методичними рекомендаціями  «Про організацію роботи в дошкільних навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році»  від  20.06.13     №  1/9-446.  до розділу «Гра» включено підрозділ «Народні ігри». Це  - своєрідна «Мала академія» народознавства, що любовно зберегла і передає тепер нашим малятам багатовіковий досвід ігор, забав, розваг українського народу.

У вищезазначених програмах виховання дітей дошкільного віку у процесі фізичного виховання виокремлено завдання виховання:

• Виховувати бажання систематично займатися фізкультурою, спортом, загартовуватися, дбати про своє здоров’я, дбайливо ставитися до свого тіла та організму;
• Виховувати конкретне ставлення до своїх ровесників, розвивати організованість і самостійність;
• Уміти оцінювати якість виконання своїх рухів та рухів інших дітей, повторюючи їх зі зразком, намагаючись виправити помилки;
• Виховувати бажання зберігати красиву рівну поставу, зміцнювати стопу;
• Виховувати дбайливе ставлення до фізкультурного обладнання та бажання доглядати за ним;
• Підтримувати інтерес дітей до подій фізкультурного життя в Україні.

У програмі розвитку, навчання і виховання «Дитина в дошкільні роки» наголошено, що моральне виховання дошкільників базується на доброзичливому ставленню до представників інших національностей, оволодіння дітьми елементарною етикою людських стосунків. К. Л. Крутій, кандидат педагогічних наук, визначає національне, моральне виховання стосовно дитини старшого дошкільного віку як усвідомлення нею себе частиною свого народу, користувачем національних цінностей, зберігачем культурних надбань. Всі ці аспекти можливо реалізувати на заняттях з фізичного виховання та інших режимних процесів у дошкільному закладі посередництвом використанням національних ігор, розваг, фольклору.

Історія педагогіки свідчить, що у різні періоди розвитку суспільства прогресивні діячі наголошували на етнізації навчально – виховного процесу, наданням дітям прикладів для наслідування з народних традицій, епосу, історії, викладання предметів на народознавчий основі (Ж. Ж. Руссо, Я. А. Каменський, Дж. Дюї, С. Фране, К. Вензель, Я. Корчак, подружжя Лубенців, В. Сухомлинський у 80-х роках – педагоги – новатори).

Прогресивні суспільні діячі минулого І. І. Бецкой, Н. І. Новиков, А. М. Радищев розглядали фізичний розвиток у тісному взаємозв’язку з розумовим, моральним та трудовим вихованням.

Сучасні дослідження психологів Л. С. Виготського, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна свідчить про те, що «що жодна із таких специфічних людських якостей, як логічне мислення, творча уява, цілеспрямована воля не дано дитині у готовому вигляді від народження, що формуються вони все життя у результаті засвоєння дитиною суспільного досвіду, нагромадженого попередніми поколіннями». [Формування довільних рухів дошкільників // Питання вікової та педагогічної психології у науковому доробку Л.С.Виготського : Матеріали науково-практичної конференції. – Бердянськ : БДПУ, 1996. – С. 41–44.]

Необхідною умовою для розвитку організму дитини є рухова активність, від якої залежить позитивний нервово – психічний стан, нормальний ріст і розвиток, рівень функціональних можливостей і працездатність (П. Ф. Лесгафт, І. А. Варшавський, О. В. Силіна, О. М. Крестовніков).

П. Ф. Лесгаф фізичний розвиток визначав тільки у взаємозв’язку із розвитком розумовим, моральним, естетичним, а сам процес виконання фізичних вправ – як єдиний одночасний процес духовного і фізичного удосконалення особистості.

О. І. Бикова, розробляючи проблему руху дітей дошкільного віку, обґрунтувала і розкрила процес навчання дітей рухам – його значення, зміст, організацію і методи. Вона підкреслювала виховне значення фізкультурних занять та рухливих ігор дітей. Разом із Є. Г. Леві – Горіневською вони внесли значний вклад у розвиток системи фізичного виховання дошкільників.

Зрозуміло, що у цьому віці моральні якості особистості перебувають у своєрідному становленні, але всі вони «родом із дошкільного дитинства». Відтак, дошкільний період – найбільш сприятливий для формування якостей особистості.

Становленню педагогічних і науково – природничих основ сучасних поглядів на фізичне виховання сприяла також діяльність В. В. Гориневського, який успішно розвивав ідею П. Ф. Лесгафта про фізичну освіту, підтримував думку про необхідність гармонійного розвитку людини з дитинства.

На Україні багато цінного для розвитку методики фізичного виховання дітей дошкільного віку, зокрема, питанням морального розвитку, дітей засобами фізичного виховання, дав досвід таких ентузіастів, як Ю. Ф. Петриківська, Н. О. Красіна, М. М. Гогансон, С. Г. Гладкова, Т. В. Масютіна.

Оскільки процес фізичного виховання немислимий без прояву вольових зусиль, то вже самі заняття фізичними вправами сприяють вихованню вольових якостей.

Формування вольових якостей сприяє становленню дітей як суб’єктів діяльності здатних вільно, в рамках усвідомленої необхідності, визначати свою поведінку і діяльність та нести відповідальність за її результати.

По – перше, фізичне виховання окрім загально підготовчого, має прикладне значення для господарсько – трудової діяльності, формуючи рухові навички і вміння, що безпосередньо застосовуються в ній. У цьому випадку фізичне виховання, по суті, однією з форм практичного господарського – трудового виховання.

Висновки до першого розділу:

1. Аналіз літературних джерел з даної проблеми і вивчення практики дозволяє зробити висновок про те, що до цього часу не має чітких рекомендацій з комплексної оцінки рівня сформованості морально – вольових якостей у дітей старшого дошкільного віку, не достатньо обґрунтовані шляхи подальшого підвищення рівня морально – вольового виховання через фізичне виховання.
2. Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів, педагогів показав, що робота з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах спрямована на вирішення навчальних, оздоровчих та виховних завдань. Серед яких важливе місце посідає моральне виховання.
3. Таким чином, рухові уміння та навички формуються через усвідомлення дітьми техніки виконання рухів. Воно в свою чергу тісно пов’язане з їхньою емоційно – чуттєвою сферою та вольовими зусиллями. Тобто на тлі позитивних емоцій, отриманих у процесі фізичного виховання під керівництвом дорослого, а також власних знахідок і досягнень дитина фізично зростає.

Розділ  ІІ.  Методика  формування  морально -  вольових якостей засобами фізичного виховання

2.1.  Наступність між морально – вольовим і фізичним виховання.

Проблема морального виховання завжди була центральною у вихованні дошкільнят. Зазвичай ознайомлення дошкільнят зі світом людей реалізуються в педагогічному процесі дитячого садка як важливе завдання морального виховання (дорослий як взірець для наслідування, носій моральних норм виховання).

Людина, її місце в системі соціальних взаємин – центральна проблема морального виховання. Сьогодні до актуальних завдань морального виховання відноситься формування колективістичної спрямованості поведінки, гуманного ставлення до навколишнього, морально – вольові якості особистості (чесність, скромність, відповідальність тощо).

Психологи (О. В. Запорожець, Л. С. Вигодський) визначають дошкільне дитинство як період першопочаткового ставлення особистості, розвитку активності як чинника пізнання, засвоєння морального досвіду. Важливе завдання – виховання культури людських стосунків, прищеплення навичок взаємної поваги у спілкуванні та спільній діяльності, вміння дотримуватися простих норм співжиття, керуватися соціально значущими цінностями.

На заняттях фізичними вправами використовуються різноманітні методи морального виховання: переконання, оцінка вчинків, заохочення, осуд, наочний приклад, практичне привчання. Переконання використовуються у формі словесного впливу (роз’яснення, бесіда). Використовуючи метод переконання, вихователь роз’яснює правила поведінки, спонукає дітей до більш свідомого виконання їх. Схвалення, похвала (заохочення) допомагають дитині перебороти невпевненість у своїх можливостях, усувати недоліки у поведінці. У разі потреби використовують також зауваження, переконання (з метою корегування поведінки дітей на заняттях і поза ними).

Нагромадження морального досвіду та закріплення його здійснюється методом практичного привчання, багаторазового повторення дій та вчинків у конкретних умовах рухової діяльності. Для виховання моральних якостей особливо цінні рухливі ігри. У виробленні моральних якостей провідна роль належить вихователеві.

У процесі заняття фізичними вправами здійснюється одночасно навчання і виховання. Вони взаємопов’язані: формування рухових навичок зумовлює зміну форм і функцій організму. Зміцнюється здоров’я дітей, у них поліпшується будова тіла, виховується належні фізичні якості. Але одночасно (і це є дуже важливим) здійснюється і процес виховання підростаючого покоління взагалі і кожної дитини зокрема. Процес загального виховання дошкільників у ході фізичного виховання здійснюється і реалізується у таких основних напрямках:

• Моральне виховання
• Розумове виховання
• Естетичне виховання
• Трудове виховання

Фізичне виховання має дієві засоби і методи, що впливають на різнобічний розвиток особистості дитини. У процесі активної рухової діяльності дитини має змогу проявити свої морально – вольові якості: сміливо вести себе у гру, і не звертати увагу на небезпеку бути спійманим, виручати товариша, намагатися разом з усіма виконати загальне завдання (наприклад, вчасно добігти і вишукатися в одну лінію) та інші. Багаторазове повторення таких дій поступово усвідомлюється дитиною як необхідність. Висока оцінка вихователем та ровесників викликає почуття морального задоволення, емоційне піднесення, бажання так само робити і далі. Виконання сором’язливою дитиною ведучих ролей, пояснення і демонстрація для всіх дітей за завданням вихователя певної вправи поступово звільняє таку дитину від сором’язливості, мобілізують пам'ять, викликають інтерес до занять. Дитина стає більш комунікабельною, ініціативною, веселою і життєрадісною. Діти неврівноважені, але самовпевнені поступово у процесі занять і ігор починають підпорядковуватись загальним вимогам, стають більш стриманими і організованими, уміють підтримувати один одного, поступатись місцем іншим у грі, дотриматись по черговості у виконанні цікавих завдань (бути ведучим у певній грі, виконувати улюблену ролі, показувати і пояснювати вправи).

2.2.  Використання  різних форм роботи з фізичного  виховання  для формування морально  – вольових якостей  дітей

Невід’ємним компонентом фізичного виховання слід вважити систематичний розвиток у дитини творчої ініціативи, виявленню якої сприяє рухова активність у дитячих іграх, фізичних вправах. Творче завдання, що пропонується дітям у таких рухливих формах, стимулюють розвиток уяви і мислення, виникнення асоціацій і бажання придумати щось своє, а потім практично реалізувати свій задум. Виховання моральний та вольових якостей дітей дошкільного віку відбувається під час фізкультурних занять та під час усіх режимних моментів, пов’язаних із фізичним вихованням, а саме:

• Під час виконання вправ ранкової гімнастики.

Ранкова гімнастика і однією з основних форм організації фізичного виховання дітей дошкільного віку, її проводять щодня. У процесі проведення ранкової гімнастики виховуються уміння оцінювати свої рухові можливості, з’ясувати загальні закономірності рухової активності. Це реалізується шляхом розподілу навчальних завдань, широкого застосування аналізу і синтез рухів.