Лекции по "Українська мова"

Кожна теза (якшо не не аксіома) потребує доказів, підстав. тобто таких пояснень. які підтверджують. доводять істинність думки. Кожнс наступив положения мае органічно випливати  з попереднього й бути підгрунтям для наступного. Але крім положень з послідовним зв'язком, можливі й положения з паралельними зв'язками. Докази підтверджуються демонструванням дослідів (як-що це можливо), явищ. викладом фактів. кількісних показників, ілюструванням схем, карт, прикладів.

Логічність  підкреслюється логічним наголосом основних (ключових або домінантних) слів, інформативних стосовно даної теми. Логічний наголос —це виділення за значениям якогось слова чи словосполучення. Логічно наголошувати слово можна високим або низьким тоном, повільним або пришвидшеним темпом, більшою силою голосу, довшою паузою перед важливим словом.

 

21. Етикет ділових паперів

Наша ділова документація відображає характер  суспільних

відносин виробничій, управлінській та інших сферах життя

соціалістичного суспільства. Тому питання мовного етикету

в діловодстві набуває принципового, а не приватного, субєктивного,

часткового значення. Найважливішим проявом етикету є переконливість документу.

Вичерпна переконливість документа досягаеться тоді, коли укладачеві його

вдалося якнайповніше і якнайточніше висловити розуміння

ним громадських, а не лише вузьковідомчих чи обобистих інтересів.

Особисті стосунки відсуваються на задній план насамперед тому,

що переважна більшість ділових паперів оформляеться від третьої особи,а не від першої.

Третя особа якраз і посилює громадських характер ділового документа.

 

22. Синоніми

Синоніми- однакові за значенням слова, але разні  за написанням.

Синоніміка-явище  підвсласне усім стилям мовлення.Саме незнання синонімів, невміння вибрати  єдине можливе в даній ситуації слово, призводить до багатьох помилок, в усіх стилях мови і в дііловому також.

Велику кількість  близьких за значеннями слів ми розрізняємо  добре ,відміності між ними очевидні, переплутати ці слова важко.

Робітник,співробітник, пріцівник

Але вже замісник-людина яка тимчасово виконує чиїсь обовязки, заступник- офіційна посада

Синоніми служать  не тільки для найточнішого висловлення  думки , вони також допомагають знайти найдоречніший спосіб висловлення.

У певних випадках звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним , тоді йому підшукують відповідну синонімічну форму.

Деякі загальновживанні слова мають виразно експресивний характер і тому  непридатні для  ділового документа.

Проте пошуки помякшувальних слів для ділового папера не завжди виправдані обєктивними причинами , а пояснюються часом надмірною делікатністю того , хто пише,приміром, службову характеристику.

 

23. Пароніми

Близькозвучні слова. Серед слів нашох мови є  дуже багато слів, я кі мають однакоий корінь, закінчення, префікс,суфікс. При читанні тексту з такими словами оточення допомагає уточнити , конкретизувати значення цього загалом знайомого слова.

Отже нерозрізнення  дуже велика небезпека. Уникнути її можна  лише тоді коли людина відчуває свідома  цієї небезпеки і завжди відчуваючи її перевіряє себе за словником.

Найчастіше  в ділових паперах зустрічаються  такі пароніми:

Виборний,виборчий,громадський,громадянський,дільниця,ділянка,додержувати,додержуватись,особистий,особовий,показник,показчик,повноваження,уповноваження

 

24.Фразеологізми

Фразеологізм  — семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає  в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих  закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.

Вони характеризуються рядом ознак, що дають можливість вважати їх самостійними одиницями, а саме:

1)  у фразеологізмах  лексичне значения виражасться  не одним словом, а сполученням кількох окремих слів;

2)  слово,  яке входить до складу фразеологізму,  не може вільно сполучатися  з усіма словами певної семантичної  групи, а тільки з обмеженим  рядом слів її;

3)   слова,  що входять до складу фразеологізму,  часто вживаються не в прямому, а в переносному значенні;

4)   однією  із суттєвих ознак структури  фразеологічних одиниць є також  усталений порядок слів.

Отже, фразеологічною единицею, або фразеологізмом, називається  лексико-граматична єдність двох і  більше нарізно оформлених компонентів. граматично організованих за моделлю словосполучення чи речения, яка. маючи цілісне значения, відтворюється в мові затрадицією, автоматично.

Фразеологічні одиниці. властиві для певної мови, в яких виражасться єдине поняття, називаються ідіомами. Лексичне значения їх не збігається із значениям слів, що входять до цієї одиниці, воно дорівнюе значению одного слова, наприклад: як сіль в оці - постійна перешкода: з дощу та під ринву - з великої біди та ще в більшу; пасти задніх - бути останнім. Такі фразеологізми не перекладаються на іншу мову дослівно, а до них добирает ься такий зворот, який відповідає ідіоматичному сполученню. наприклад: довести до білоі горячки - довести до белого каления; як муха в окропі - как белка в колесе.

До фразеології  належать також прислів'я, приказки, крилаті слова, або влучні вирази.

Найбільш зручною  і зрозумілою с класифікація, запропонована  В. В. Виноградовим. Усі .фразеологізми  він поділяє на три основні  групи: 1) фразеологічні зрощення; 2) фразеологічні єдності; 3) фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - стійкі нерозкладні словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти  із значень окремих слів, які входять  до даного фразеологізму, наприклад: у цьому він собаку з'їв; збити з пантелику; розводити антимонії3 погляду сучасної мови значения даних фразеологічних зрощень нічим не вмотивоване. Наприклад: у цьому він собаку з'їв - досвідчений у якійсь. справі; даты драла - втекти: збити з пантелику - заплутати когось. зверттути з правильно! лінії; розводити антимонії - говорите багато зайвого.

Установите  зв'язок між значениям наведених  фразеологізмів і словами, які входять  до їх складу, не можна.

Фразеологічними зрощеннями є також нечисленні мовні  звороти, які містять застарілі  граматичні форми: притча во язицех - говориться про когось або про щось, стало предметом розмови; во главу угла - одна з основ будов; нічтоже сумняшеся - не роздумуючи. без сумнівів; нині отпущаєші -діждалися чогось давно очікуваного.

Фразеологічні зрощення за своею мовною суттю дуже близькі до окремого слова. 3 погляду семантики і синтаксису зрощення може замінитися одним словом. Наприклад: накрити мокрым рядном - лаяти; ні в сих, ні в тих -незручно; пошити в дурні - ошукати, обдурите, висміяти; поусіхусюдах -скрізь; поставити на ноги - вилікувати; під веселу руку - жартома. Однак зрощення - це не слово, а словосполучення, трупа слів.

Фразеологічні єдності - стійкі, неподільні словосполучення, зміст яких до певної міри  зумовлений  значениям  слів-компонентів,  які  входять  до  складу даного фразеологізму, наприклад: тримати камінь за пазухою; зелена вулиия; каламутити воду; перша ластівка; ложка дьогтю в діжиі меду; робити з мухи слона та ін.

На відміну  від фразеологічних зрощень, фразеологічні  єдності не є абсолютно злитими  словосполученнями: складові частини їх можуть відділятися одна від одної вставкою інших слів. Наприклад: зітерти в порошок - зітерти в дрібний порошок; намилити голову - намилити йому голову.

У фразеологічних єдностях не можна без порушення  їхньої цілісності замінювати одну складов)' частину іншою, зате до них можна підібрати інший синонімічний фразеологізм, наприклад: звороти задирати носа - кирпу гнуты с синонімічними фразеологічними едностями й можуть замінюватися один одним, а своїм значениям обидва вони дорівнюють слову задаватися.

Фразеологічні сполучення - це такі стійкі мовні звороти, в яких одно із слів-компонентів  зв'язане не вільно в своєму вживанні, а властиве тільки для даного словосполучення, хоча і має самостійне значения.

У фразеологічних сполученнях лише одне слово центральне, зв'язане, друге - вільне. тобто в тому ж значенні може вступати в словосполучення з іншими словами, наприклад: піддавати .жару - піддавати пару - піддавати ходу; чуле серие - чуле оглавления; чорна дошка - чорна заздрість; чиста совість - чиста душа - чисте горе - чисте поле та ін.

Такий поділ  стійких фразеологічних одиниць  поширився в сучасній лінгвістичній  науці.

Класифікаційна  схема В. В. Виноградова - важливий етап у становленні фразеологічної теорії, але вона не охоплює всіх фразеологізмів. наявних у мові. Тому зручніше їх поділити на такі два граматико-структурні класи:

1. Фразеологізми-словосполучення,  особливістю яких є еквівалентність  окремому слову і функціонування  в ролі члена речения. Це  лексичні ідіоми, наприклад: терпець увірвався; впадати в око; хоч кіл на голові теши.

2. Фразеояогізми-фрази.  що становлять собою прості або складні речения. Сюди належать прислів'я, приказки та деякі різновиди-крилатих висловів. Прислів'я - це стислі. влучні, образні вислови, в яких подаються поради.

 

25-26. Терміни та їх місце у професійному  мовленні. Чим відрізняються професіоналізми  від професійної термінології.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають

основу наукової мови. Термін - це слово або усталене словосполучення, яке мае певне наукове чи спеццальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а поняття приписуеться    терміну,    додається    до    нього. вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються,  що розуміти,  яке  поняття   вкладати у  той  або  інший термін. Отже, конкретннй зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значения поняття, тобто його зміст і межі.

Усі терміни  мають низку характерних ознак, до яких належать:

- системність  терміна (зв'язок з іншими термінами  даної предметної сфери);    - наявність визначення;

- однозначність  терміна в межах однієї предметної  галузі, однієї наукової дисципліни, сфери професійної діяльності;

- стилістична  нейтральність;

- відсутність  експресії.

На відміну  від загальнолітературної, мова професійного снілкування кимагає однозначності  тлумачень основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки.

Терміни конкретної галузі знания або діяльності складають  окремі термінологічні групп, наприклад: технічна, хімічна, лінгвістична, економічна, музична, спортивна, політична та ін.

ПРОФЕСІЙНА  ЛЕКСИКА

Професіоналізми - слова і мовні звороти, характерні для мови людей певних ирофесій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови.  Професіоналізми  виникають  як  неофіційні  (а отже,  експресивно забарвлені)

синоніми до термінів.

На відміну  від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення і не становлять цілісної системи. Якщо терміни - це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми - конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, до, якості, шо безіюсередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад: кок, ходити в море, зняти касу, прикинути баланс.

Професіоналізми використовуються також літераторами з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.     

 

27. Правопис слів іншомовного походження.

У сучасній українській  мові написания слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передасться твердо і пом'якшено (залежно від того, як узвичаено  вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад: твердий  л передаємо у словах: аероплан, бал, лупа, соціологія та інші; пом'якшений л передасмо у словах: асфальт, табель та інші.

Після л в  іншомовних словах пишеться завжди є. а не спленум, легенда, лекція та інші.

У загальних  словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: сума, маса, група, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння  зберігаєгься: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ал-, ім-, ір-, контр-,сюр-, якщо префікс закінчуєгься, а корінь починається однаковим звуком, наприклад. імміграція, контрреволюційний, ірраціональний та інші.

Подвоєння зберігаєгься у власних іншомовних іменах і  назвах: Діккенс, Руссо, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також  зберігаєгься: голландсышй (бо Голландія), мароккансць (бо Марокко) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф та інші.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, радіус та інші. А  сполучення іе змінюється на іє: дієта, клієнт та інші.

Літера и пишеться у власних географічниx назвах: Америка, Африка, Париж, Рим.

Літера і  пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, таксі, поні та інші.

Після приголосних  б, п, в, ф, м. г к, х, л, н в основах  іншомовних слів завжди пишеться і: білет. вітрина, хірург. економіка та інші.

Після приголосних  л. т. з. с. ц. р. ж. ч, ш в загальних  іншомовних назвах перед наступним  приголосним пишеться и: директор, тираж, режим, шифр.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Ене'іда, героїчний. егоїзм та інші.

Після апострофа, ь, й. є. і пишеться є, а не є: кур'єр. гігієна та інші.

У словах іншомовного  походження після м'яких приголосних  д, т. з. с, ц, л, н перед я, ю. є, ї, йо пишеться ь: бульйон. мільйон, кольє. Ньютон (але мадяр).