Конкурентоспроможність продукції: методи та шляхи її забезпечення в сучасних умовах

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ:

МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  В 

СУЧАСНИХ УМОВАХ 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ  ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ М’ЯСОПЕРЕРОБНОЇ  ПРОДУКЦІЇ
1.1  Конкурентоспроможність продукції  як економічна категорія, чинники її забезпечення ………………………………………………….. ……………7
1.2  Методика оцінки рівня  конкурентоспроможності продукції……………………………………………………………………....13
1.3  Якість продукції та її  роль в забезпеченні конкурентоспроможності продукції підприємства……………………………………………………....20
РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЙОГО ПРОДУКЦІЇ
2.1 Характеристика техніко-економічних  показників діяльності підприємства………………………………………………………………….31
2.2 Аналіз показників якості  і конкурентоспроможності продукції  підприємства………………………………………………………………….37
2.3 Оцінка впливу рівня якості  продукції на результати господарської  діяльності підприємства……………………………………………………..48
2.4 Аналіз витрат на виробництво  продукції та значення їх  зниження  для підвищення конкурентоспроможності  продукції підприємства…………………………………………………………………53
РОЗДІЛ 3.   ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ  ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Техніко-технологічні чинники  підвищення конкурентоспроможності  м’ясопереробних підприємств ……………………………………………...61 3.2. Використання  нових підходів до упаковки  продукції м’ясопереробки як  напрямок підвищення її конкурентоспроможності  ……………………71
3.3. Управління конкурентоспроможністю  продукції підприємства…….78   ВИСНОВКИ………………………………………………………………….89 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………94
ДОДАТКИ ………………………………………………………………….102

 

ВСТУП

Вихід на ринок  завжди пов’язаний з конкурентною боротьбою. При великій насиченості і навіть перенасиченості товарних ринків, коли пропозиція значно перевищує попит, кожний товар, а відтак, і товаровиробник, борються за споживача.

Багато товарів  одночасно пропонують однакові або  різні методи задоволення тієї самої потреби покупця на однакових або дещо відмінних економічних умовах. В такій ситуації споживач надає перевагу найбільш конкурентоспроможному товару, тобто такому, який на одиницю вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на вищому рівні порівняно з товарами конкурентів.

Конкурентоспроможним  є товар, що має мінімальну ціну споживання за весь термін служби в покупця,  має кращі споживчі властивості, які відрізняють його від товару - конкурента за ступенем відповідності потребам конкурентного ринку з врахуванням витрат на їх задоволення.

Виробництво і реалізація  неконкурентоспроможного  товару немає жодного змісту через те, що приносить лише збитки, як фінансові, так і моральні. Також немає і не може бути «абсолютної» конкурентоздатності або неконкурентоздатності:  обидва поняття пов’язані з ринком, з його конкретними потребами, з географією торгівлі і часом, а також з різними політичними та іншими факторами, що впливають на ринок.

Зокрема, факторами, що впливають на конкурентоспроможність продукції, є техніко-технологічний рівень і якість продукції, її здатність задовольняти потреби певної категорії споживачів, ціна, ринок збуту та інші. Є очевидним, що підприємство, яке досягнуло мінімального часу обслуговування споживачів, отримує конкурентні переваги, які, в свою чергу, сприяють розширенню зони потенційного збуту своєї продукції.

Сьогодні конкуренція  виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти  ресурси між окремими галузями та підприємствами і швидко зорієнтувати виробників на задоволення потреб споживачів, які їх оцінюють за власними критеріями.

Дослідженню питань забезпечення конкурентоспроможності  продукції переробних підприємств  присвячено чимало праць вітчизняних  та зарубіжних вчених, практиків, зокрема, Колесова Л., Ткаченко В., Богачева В.,  Подухович Ю., Улицький З. та ін.  Однак, проблеми  конкурентоспроможності продукції харчової промисловості  з особливою гостротою постали останнім часом, оскільки  постійні повідомлення  про інциденти, пов’язані з безпечністю харчових продуктів, з’являються майже щотижня.  Ці інциденти  виникають на будь-якій ділянці виробничого циклу і можуть мати серйозні наслідки для виробників харчових продуктів через високу чутливість споживачів, увагу мас-медіа до зазначених проблем і сучасні методи інформованості і темпи поширення інформації.

Крім того, останніми роками значно зросла кількість  виробників  у галузі переробки, зокрема, м’ясопереробки. Тому збереження кожним із них своїх ринкових позицій  або ж розширення ринкових меж  безпосередньо пов’язане з можливістю конкурувати зі своїм продуктом на цьому ринку.

Тому обрана нами тема дипломної роботи є актуальною.

Конкурентоспроможність  продукції  залежить від багатьох чинників, основним з яких є якість продукції, особливо,  продуктів харчування. Якість сьогодні є вирішальним фактором успіху підприємства і визначальним елементом конкурентоспроможності продукції поряд з витратами виробництва. В сучасній концепції керування підприємствами підвищення якості і конкурентоспроможності продукції та зниження витрат на виробництво розглядають як взаємодоповнюючі, а не взаємовиключні завдання.

Якщо раніше споживач бажав, щоб продукція була якісною, то тепер він цього вимагає. Це призвело до того, що забезпечення високої  якості і конкурентоспроможності продукції перетворилось у магістральний напрямок соціально-економічного розвитку більшості країн. Для задоволення попиту населення на певні види продукції вимоги до її якості стають дедалі жорсткішими. Це певною мірою стосується якості м’яса як сировини для м’ясопереробних підприємств, так і готових ковбасних виробів.

Мета  дипломної роботи полягає в дослідженні та аналізі показників конкурентоспроможності продукції на ПП «Гавришко-продукт» (смт. Підволочиськ, Тернопільська обл.), розробці пропозицій по її підвищенню на основі виявлення найсуттєвіших чинників забезпечення і підвищення конкурентоспроможності ковбасних виробів саме цього підприємства.

Для реалізації поставленої мети слід вирішити такі завдання:

• охарактеризувати  існуючі науково-методичні підходи до  оцінки рівня конкурентоспроможності продукції промислових підприємств;
• проаналізувати основні техніко-еконоічні показники діяльності підприємства;
• визначити позицію досліджуваного підприємства на конкурентному ринку;

• оцінити показники якості ковбасних виробів досліджуваного підприємства;

• дати оцінку впливу покращення якісних показників продукції на  показники ефективності виробництва;
• обґрунтувати  напрямки  підвищення конкурентоспроможності  продукції м’ясопереробного підприємства.

Об’єктом дослідження є процес виробництва ковбасних виробів на ПП «Гавришко-продукт», економічні й організаційні результати його діяльності.

 Предмет  дослідження  складають теоретичні і методичні питання  забезпечення виробництва високоякісної м’ясної продукції та можливості досягнення її вищої конкурентоспроможності.

В процесі  дослідження зроблені певні висновки і мета дипломної роботи досягнута.

РОЗДІЛ 1

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ  ПРОДУКЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ М’ЯСОПЕРЕРОБНОЇ ПРОДУКЦІЇ

1. Конкурентоспроможність продукції як економічна категорія та чинники  її забезпечення

Конкуренція як одна з  складових механізму ринкової економіки  передбачає завоювання ринку, перемогу над конкурентами в боротьбі за споживача, забезпечити одержання сталого прибутку. Сам ринок, механізм його дії не можуть нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Як слушно стверджував  відомий англійський економіст  Ф.Хайєк: “суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших  досягають своєї мети” [98].

Термін “конкуренція”  походить від латинського слова  “concurrentia” (“змагання”) і означає суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, купівлі-продажу товарів і послуг, а також за привласнення найбільших прибутків [47].

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення  конкретної потреби проти репрезентованої  на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати  конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників [67].

Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний, комерційний. Всі вони хоч і становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з ряду на їх вагомість.

Оскільки вирішення  питань економічного аспекту є першочерговим, то ми пропонуємо в його рамках розробити такі з них. По-перше, це питання загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції; по-друге, питання спеціальних умов підвищення (забезпечення) якості продукції як основного фактора її конкурентоспроможності.

   Отже, що стосується  загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції, то головними з них є такі  [66]:

• цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;
• інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;
• оподаткування підприємств, що випускають конкурентоспроможну продукцію;
• кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, і щодо самої конкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);
• регулювання імпорту продукції;
• регламентація фінансового обліку;
• антимонопольна політика.

Цінова політика в  сфері забезпечення конкурентоспроможності продукції має базуватися на принципах  державного регулювання цін на окремі види продукції (наприклад, заборона демпінгових  цін, обмеження монопольних, державних, прейскурантних цін). В цьому зв’язку на особливу увагу заслуговує система амортизаційних відрахувань, що прямо впливає на ціноутворення, отже і на конкурентоспроможність продукції.

Інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції за прикладом країн з розвиненою ринковою економікою, має бути побудована на базі першочергового інвестування перспективних технологій і виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження.

Оподаткування як засіб  створення конкурентноздатної продукції повинне мати сприятливий характер щодо підприємницьких структур, зокрема, спрощення механізму створення і реєстрації підприємств.

Кредитна політика (від  кого не надходили б кредити) повинна  мати пільговий характер щодо умов і строків кредитування як підприємств, що освоюють і виробляють конкурентоспроможну продукцію, так і організацій, що створюють (розробляють) конкурентоспроможну продукцію.

Регулювання імпорту  продукції передбачає введення або  протекційних, або обмежувальних умов щодо продукції, яка імпортується в Україну, щодо захисту вітчизняних виробників. Однією з головних підойм регулювання імпорту є митна політика стосовно нього.

Регламентація фінансового  обліку має здійснюватись через  регулювання складу витрат і фінансових результатів підприємств, через розробку системи бухгалтерського обліку.

Антимонопольна політика держави для забезпечення конкурентоспроможності продукції може бути побудована на прикладі держав з ринковою економікою з врахуванням особливостей народного господарства України, його становища на даний час, конкурентоспроможності продукції, то головними з них вважаються такі: 1) ціноутворення залежно від якості продукції; 2) інноваційна політика; 3) інвестиційна політика; 4) кредитна політика; 5) оподаткування; 6) регулювання експорту; 7) валютне регулювання; 8) санкції за порушення вимог до якості. [52]

Ціноутворення залежно  від якості продукції має бути побудоване на нормативних методах, які забезпечують зв’язок цін  з технічним рівнем та якістю (споживчими властивостями) продукції, з прогнозованими умовами морального старіння і кон’юнктури ринку. Такі ціни можуть бути реалізовані в рамках державного і ринкового регулювання цін.

Інноваційна політика у  підвищенні якості продукції повинна  мати цілеспрямований характер щодо державних програм з створення високоякісної продукції, держзамовлень. Невід’ємними умовами формування результативної інноваційної політики є: лібералізація податкового і амортизаційного законодавства; створення соціальної інфраструктури, яка б включала формування єдиної інформаційної системи всередині країни; узгодженість інноваційної політики з усіма видами державної економічної політики.