Конкурентоспроможність продукції: методи та шляхи її забезпечення в сучасних умовах

        

          де   Кпрод. – питомий ефект продавця;

               В – чистий прибуток від продажу;

               З – повні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Крок 9. Розробка заходів  щодо підвищення конкурентоспроможності товару.

Управління конкурентоспроможністю здійснюється на етапах:

• розробки товару;
• виробництва;
• збуту;
• післяпродажного обслуговування.

При цьому на етапі  створення товару закладаються характеристики якості, рівня сервісу, витрати, а  відповідно і ціни, які в сукупності визначають можливість товару краще за товар-конкурент задовольняти потреби споживачів. На етапі виробництва ці складники конкурентоспроможності матеріалізуються, а на етапі після продажного обслуговування підтверджуються.

Отже, до заходів підвищення конкурентоспроможності продукції можна віднести:

• підвищення якості продукції;
• зниження витрат виробництва;
• підвищення економічності та ефективності післяпродажного обслуговування.

Комплексної оцінки рівня  конкурентоспроможності продукції на досліджуваному нами  ПП «Гавришко-продукт»  не здійснюють. Тому використання  охарактеризованої методики або, хоча б, окремих її елементів, дозволить  дати оцінку реальній конкурентній позиції тих чи інших ковбасних виробів серед товарів-конкурентів  та визначити напрямки  вдосконалення роботи по забезпеченню її якості як визначального показника та конкурентоспроможності  в цілому.  При цьому важливо враховувати усі складові системи  управління  конкурентоспроможністю на кожному з етапів виробництва та просування товару на ринок.

 

1.3. Якість продукції та її роль у забезпеченні конкурентоспроможності    

  продукції   підприємства

Сучасна ринкова економіка  вимагає принципово нових вимог  до якості випущеної продукції. Це пов’язано  з тим, що в сучасному світі існування будь-якого підприємства, його стійке становище на ринку товарів та послуг визначається рівнем конкурентноздатності, яка пов’язана з такими показниками як – рівень ціни і рівень якості продукції. Тобто важливим фактором зростання ефективності виробництва виступає підвищення якості продукції. З точки зору суспільства поліпшення якості продукції на місці її безпосереднього виробництва еквівалентне збільшенню її обсягу в сфері споживання.

Під якістю продукції розуміють  сукупність властивостей, що зумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби споживачів відповідно до її призначення.

   Якість продукції пов’язана із споживною вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживна вартість характеризує задоволення певної потреби споживачів, корисність речі.  Але одна і та ж сама  споживна вартість може в різній мірі  задовольнити потребу споживача.  Тому  якість характеризує  міру задоволення потреби, ступінь придатності  і корисності товару, яка може бути виявлена  тільки в процесі споживання (експлуатації).

Наприклад, комп’ютерна  техніка задовольняє одну із потреб споживача у швидкому одержанні  та обробці різноманітної інформації, але якість цієї техніки характеризується цілим рядом показників (надійність, довговічність, швидкодія та ін.), які можуть бути оцінені лише в процесі використання техніки.

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується  такими обставинами:

• Потребами науково-технічного прогресу. Сучасні технології породжують критичні режими роботи (високі швидкості, тиск, температури, умови вакууму тощо). Це викликає необхідність підвищення якісних характеристик сировини, матеріалів, приладів, обладнання, а також пошук і використання нових джерел енергії.
• Зміною споживчих запитів населення. При кількісному насиченні ринку різноманітними товарами зростають вимоги споживачів до їх якісних характеристик. Також життя породжує виникнення цілком нових потреб споживачів, а це обумовлює розширення номенклатури і асортименту товарів, появу продукції з новими якісними параметрами.
• Нестачею або обмеженістю природних ресурсів. При сучасних масштабах виробництва підвищення корисної дії, довговічності машин і обладнання, ріст коефіцієнта використання сировини є рівноцінним збереженню значної кількості матеріальних і природних ресурсів, економії суспільної праці. Наприклад в Україні останнім часом загострилась проблема забезпечення енергоносіями; це викликало необхідність пошуку альтернативних шляхів енергозабезпечення, розробки енергозберігаючих технологій тощо, тобто необхідність пошуку сировини, обладнання з новими якісними характеристиками.
• Зростанням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах. Ріст доходів населення спричиняє  „активізацію” споживчого  попиту щодо  високоякісної  продукції.  Нестача товарів високої якості знижує дієвість принципу матеріальної зацікавленості, оскільки підприємець, працівник повинен бути впевнений в можливості придбання за свою платню більш якісних товарів.
• Розвитком зовнішньої торгівлі. Цей аспект особливо важливий для України в контексті вступу нашої держави у Світову організацію торгівлі (СОТ) і планами підготовки до вступу у Європейський Союз (ЄС). Членство в цих організаціях вимагає виробництва високоякісної продукції, здатної конкурувати на зовнішньому ринку.

Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що недостатній рівень  якості має  негативні  економічні, соціальні  та екологічні наслідки. 

Еклономічні наслідки полягають  у витратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених  на виготовлення, транспортування і збереження недоброякісної продукції; додаткові витрати на ремонт техніки; втрати у виробничій  інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо.

Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів зростання добробуту  населення, падінні престижу вітчизняних товарів, зменшенні прибутків підприємств та ін. 

Екологічні наслідки – це додаткові витрати на очищення земельних ресурсів, водного і  повітряного басейнів, на оздоровлення населення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію та ін. [8]

Оцінювання  якості продукції  передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості визначають обчисленням певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.  Встановлення  відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників  якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.  Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки мають відображатись у перспективному рівні якості продукції.  Оптимальний рівень  якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат  на виробництво та експлуатацію продукції.

Оцінити якість  продукції  можна за ситемою показників (рис.1.2) [8]

Рис.1.2.  Система показників оцінки якості продукції

 

Показники призначення  характеризують пристосованість виробів  до використання, сферу їх використання та корисний ефект. Для продукції  виробничо-технічного призначення  такими показниками можуть бути продуктивність, вантажопідйомність, місткість та ін.

Показники надійності і  довговічності. Надійність – властивість  виробу виконувати свої функції протягом певного часу із збереженням технічних  параметрів і експлуатаційних характеристик. До таких показників можна віднести частоту відмов, ймовірність відмови, безвідмовність та ін.

    Довговічність – властивість виробу тривалий час в певних умовах і режимах експлуатації зберігати свою роботоздатність (наприклад, ресурс роботи, строк служби тощо).

    Показники  технологічності характеризують  ефективність конструкцій машин  і технології їх виготовлення; забезпечується висока продуктивність  праці при виробництві продукції  та її ремонті, раціональний  розподіл матеріалів, праці, часу  при підготовці виробництва, виготовленні та експлуатації продукції.

Показники стандартизації та уніфікації характеризують ступінь  використання при виготовленні продукції  стандартних, уніфікованих та оригінальних деталей, блоків, вузлів. Чим менша  кількість оригінальних складових частин у виробі, тим краще як для виробника, так і споживача продукції.

Ергономічні показники  відображають взаємодію людини з  виробом і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і  психологічних властивостей людини, які проявляються у виробничих та побутових умовах. До таких показників відносяться запиленість, вібрація, освітлення, шум, вологість, температура, розташування пульту управління, викиди шкідливих речовин та ін.

Естетичні показники  характеризують раціональність і красу форми виробу, цілісність його сприйняття, досконалість виконання, виразність, оригінальність, відповідність стилю та моді, гармонійність.

Економічні показники  відображають витрати на розробку, виготовлення, експлуатацію і споживання продукції, економічну ефективність її використання, тобто яким чином співвідносяться ціна придбаного товару покупцем виробу і набір його експлуатаційних характеристик.

Патентно – правові  показники характеризують патентну захищеність і патентну чистоту  продукції. Ці показники є важливими при визначенні її конкурентоспроможності. При обчисленні таких показників слід враховувати наявність у виробі нових технічних рішень, а також захищених патентами рішень, наявність реєстрації промислового зразка, товарного знака.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей  продукцїі.  Згідно з цими показниками продукцію подяіляють на сорти,  марки, класи.

В процесі  господарської  діяльності  важливо не тільки  правильно оцінити  якість окремих  виробів,  а й визначити  загальний рівень  якості продукції  підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними з яких є:

• коефіцієнт оновлення асортименту;
• частка сертифікованої продукції;
• частка продукції, призначеної для експорту;

• обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу;

• коефіцієнт сортності;
• питома  вага браку в загальному випуску товарної продукції.

Методи оцінки якості продукції поділяються  за способами  одержання інформації, джрелами  одержання  цієї інформації (рис.1.3) [8]

 

Рис. 1.3. Методи оцінки якості продукції

Якість продукції тим  вища, чим вища культура виробництва, що проявляється в ступені досконалості технічних процесів, рівні механізації  і автоматизації виробництва, ритмічності роботи підприємств, рівні кваліфікації працівників. Підвищення якості продукції безпосередньо залежить від якості роботи, тобто від додержання організаційної та технологічної дисципліни, підвищення технічного рівня виробництва, ефективного використання ресурсів, удосконалення організації виробництва і праці.

З виходом вітчизняних підприємств на зовнішній ринок доступність українських ринків для зарубіжних фірм, проблема якості продукції стала пріоритетною для вітчизняного виробника.

В розвинених країнах світу проблема покращення якості посідає провідне місце в забезпеченні конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг, створенні нових відносин між споживачами і виробником, задоволенні матеріальних потреб суспільства. Особливого значення ця проблема набуває в умовах кризи, яка супроводжується розривом економічних зв’язків, зниженням обсягів виробництва, втратою позицій на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Високий рівень якості продукції означає  прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного виробництва, могутність і процвітання. Тому завданням держави є проведення політики спрямованої на підвищення та підтримку високої якості продукції, що випускається. Для підприємства постійний випуск якісної продукції означає дуже багато. Насамперед, це формування іміджу підприємства, тобто популярності, стійкого позитивного відношення покупців до фірми, її товарів товарного знаку. В умовах ринку і конкуренції, якщо фірма має товар високої якості, що користується стійким попитом, вона має усе, і навпаки.

Таким чином, від результатів  у галузі якості на сьогоднішній день залежить чи вдасться економіці України  та її підприємствам швидко інтегруватись  у світове господарство, чи ввійде держава у світове товариство як рівноправний партнер або залишиться у становищі сировинного придатку. Успішна інтеграція українських підприємств  не можлива без стабільної якості і на цій основі забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Принципами досягнення загальної якості є орієнтація на споживача, провідна роль керівництва у вирішенні питань якості, повне залучення персоналу до процесу управління якістю, процесний та системний підходи у сфері управління діяльністю, постійне навчання та удосконалення, прийняття рішень на основі фактів, розвиток партнерських відносин з постачальниками.