Конкурентоспроможність продукції: методи та шляхи її забезпечення в сучасних умовах

Нажаль, деякі  підприємства формально відносяться до проблеми покращення якості, не вникають у її суть. Проте з часом, зростаючий рівень конкуренції, або змусить їх впроваджувати комплексну систему якості, або звільнити ринкову нішу.

Якість XXI ст. повинна відповідати наступним характеристикам:

• Якість – це досягнення високої цінності у покупців продукції.
• Ефективне використання технології.
• Можливості для продуктивної роботи з партнерами по бізнесу.
• Інтеграція економіки якості у фінансову та облікову системи [86].

Зараз весь світ працює над  проблемою забезпечення якості. Адже, на якість впливає багато факторів, які діють як самостійно, так і  у взаємозв’язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу  продукції, так і на кількох. Всі ці фактори об’єднані в чотири групи: технічні, економічні, організаційні і суб’єктивні.

До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виробництва, засоби технічного обґрунтування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів відносяться: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, споживання та інші.

Організаційним факторам, нажаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і вироблені вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації та ремонту достроково втрачають свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень заробітної плати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори є особливо важливими, їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі функції. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів призводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими факторами є ціна і заробітна плата. Правильно організований процес ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості.

Суть суб’єктивних факторів полягає в тому, що в забезпеченні якості продукції значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоційними особливостями. Від професійної підготовки людей залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах суб’єктивний елемент відіграє значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і споживання виробів [91].

На скільки важливі  суб’єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких помилок. Зокрема, більшість вважає, що більш висока якість коштує дорожче, але це не так. Одночасне вдосконалення виробничих процесів може привести до значного зниження собівартості виробу. Інші вважають, що акцент на якість веде до зниження продуктивності, але зусилля потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що покращення якості призводить як правило до більш високої продуктивності. Ще інші вважають, що якість може бути забезпечена лише суворою перевіркою, але управляти якістю – це не ізольований вид діяльності відділу технічного контролю. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням і транспортуванням.

Управління якістю, фактично, повинно охоплювати діапазон від постачальників вихідного матеріалу до замовників. Крім цього на якість впливає культура праці робочої сили. Але виробники звертають вину на низьку якість продукції на відсутність розуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Взагалі працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило: всебічне навчання операторів обладнання, працівників детальними інструкціями щодо роботи, засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих працівників, засобами для регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат є незадовільним.

Отже, забезпечення населення  країни продовольством високої якості є глобальною проблемою. Особлива роль при розв’язанні даної проблеми на різних рівнях належить харчовій індустрії, що є не лише завершальною функціональною ланкою виробництва продовольчої продукції, але й реальним організатором та інтегратором ефективного, раціонального і збалансованого функціонування продовольчого підкомплексу кожної держави. Виходячи із зазначеного забезпечення динамічно стабільного і достатньо ефективного розвитку харчової промисловості – одне з актуальних і невідкладних завдань економічної політики української держави. Дана галузь спроможна забезпечити внутрішні потреби в продовольчих товарах, має значний експортний потенціал.

Харчова промисловість  є і залишається стратегічною галуззю народного господарства, від якої залежить добробут українського народу. Її відтворення та прискорений розвиток є важливою передумовою подолання кризових явищ і забезпечення сталого економічного розвитку.

  Проблема підвищення якості  харчової продукції  має  не  лише  глобальне значення в межах держави, а й гостро стоїть перед кожним виробником. Ця ж проблема має безпосереднє відношення до досліджуваного нами товаровиробника, який спеціалізується на м’ясопереробці – виготовленні ковбасних виробів. На фоні тотального наповнення  вітчизняного та й регіонального ринку низькоякісною, а інколи, шкідливою продукцією, споживач шукає  ковбасні вироби  принаймі безпечні для себе і своєї родини.  Тому при кількісному наповненні ринку і розмаїтті продукції  та її виробників лише  підвищення якісних параметрів  продуктів харчування  дозволить забезпечити підприємству стабільність, інколи за рахунок втрати великих прибутків, але при збереженні  власної частки ринку, свого споживача і, врешті-решт, свого іміджу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ЙОГО ПРОДУКЦІЇ

 

1. Характеристика основних техніко-економічних показників 

         діяльності підприємства

ПП “Гавришко – продукт” засноване  в лютому 1998 р. За роки існування  підприємство досягло чималих успіхів  у виробництві ковбасних виробів. Є лауреатом виставок, неодноразовий учасник ярмарок-продажів. Продукція неодноразово нагороджувалась почесними грамотами галузевого міністерства,  місцевих  органів влади. 

Підприємство займає на ринку України тверду позицію  по реалізації своєї продукції. Співпрацює з юридичними фірмами та приватними підприємствами в Західних та Південно - Східних регіонах України, затверджує свої позиції в центральних регіонах.

Основна мета діяльності підприємства - виготовлення традиційно якісної продукції з використанням сучасних технологій. Ковбасні вироби цієї фірми користуються попитом не лише на Тернопіллі, а й у інших областях України, зокрема, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Рівненській, Хмельницькій, Херсонській областях. Для створення своєї продукції ПП “Гавришко – продукт” використовує виключно вітчизняну сировину. Тісно співпрацює з представниками провідних виробників харчових додатків, спецій, пакувальних оболонок, таких як “Технології смаку”, “Бовро модуль”, “Лілія” у поєднанні з застосуванням сучасних технологій дає можливість створювати продукцію з високими споживчими і технологічними характеристиками за цілком доступними цінами.

Ковбаси “Московська”, “Буковинська”, “Домашня”, “Дрогобицька”, “Краківська”, “Львівська”, “Мисливська”, “Тернопільська”  виробництва ПП “Гавришко – продукт” надходять у торгівельну мережу у зручній вакуумній упаковці, використання якої продовжує термін зберігання ковбасних виробів і покращує споживчі властивості ковбас (перешкоджає всиханню).

Асортимент виробництва ковбасних  виробів на підприємстві дещо зріс. Порівняно з попередніми роками сьогодні ПП “Гавришко – продукт” виробляє біля 17 видів напівкопчених ковбас, 13 видів – варених і варено-копчених, 4 види – сосисок і сардельок, 9 видів – копчених і паштетних ковбас. Саме збільшення асортименту ковбасних виробів на підприємстві є одним з методів конкурентної боротьби.

За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну  діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає у змаганні підприємств  за споживачів своєї продукції, змушує продавця (виробника) врахувати інтереси і побажання покупців й виробляти продукцію, яка їм потрібна, в іншому випадку підприємство може збанкрутувати. Щоб запобігти цьому підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності підприємства є аналіз його техніко-економічних  показників (табл. 2.1).

Як видно з таблиці 2.1 прибуток підприємства у 2009 році порівняно з 2008 роком зріс на 196 тис.грн.  або на 18,4% у зв’язку із збільшенням обсягу виробництва продукції на 2335 тис. грн. або 50 тонн ковбасних виробів. 

Крім цього зросли й інші показники, зокрема, витрати  на виробництво продукції зросли на 1478 тис.грн. або на 19,6% у зв’язку з подорожчанням витрат на сировину і харчові добавки,  збільшилась і собівартість реалізованої продукції на 2139 тис.грн. або на 33,4%.

Фонд оплати праці  робітників також збільшився на 111 тис.грн. або на 42% у зв’язку з підвищенням  заробітної плати і кількістю працівників ПП “Гавришко– продукт”.

 

Таблиця 2.1

Техніко-економічні показники  виробництва ковбасних виробів 

на ПП “Гавришко –  продукт”

№	Показники	Період
		2009	2008
	Річна потужність підприємства, тонн	320	323
	Середньорічна чисельність робітників, чол.	25	20
	Перероблено сировини, тонн	268,5	221
	Середня закупівельна ціна 1кг м’яса, грн.	27,05	26,85
	Виробництво продукції, тонн	240	190
	Вихід продукції, %	90	86
	Реалізовано продукції  на суму, тис.грн	9840	7505
	Середня реалізаційна ціна ковбасних виробів, грн.	41	39,5
	Середня собівартість 1кг ковбасних виробів, грн.	35,75	33,90
	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн	8580	6441
	Витрати на виробництво  продукції, тис. грн	9001	7523
	Середня заробітна плата працівника, грн	1250	1100
	Фонд оплати праці, тис. грн	375,0	264,0
	Чистий прибуток, тис. грн.	1260	1064
	Рівень рентабельності, %	14,6	16,5

 

Як бачимо, дещо знизилась  річна потужність підприємства через  зношення обладнання, стан матеріально-технічної  бази. Незважаючи на зростання більшості  техніко-економічних показників ПП “Гавришко – продукт” знизився на 1,9%  рівень рентабельності  продукції. 

Досить сильною є  конкурентна боротьба серед виробників м’ясопереробної продукції, зокрема, таких як ТОВ «МПЗ «Тернопіль» (ТМ «Доброслав»), ТОВ «Магнат», «М’ясовіта» (с.Драганівка), ПП «Гавришко– продукт» (смт.Підволочиськ), «Копичинецькі ковбаси» (Гусятинський район) ТзОВ «Агровіта» (Збаразький район),  ТОВ «Масар»,  ТОВ «Зірка» (смт.Копичинці), СПД Сулипа, СПД Рибак та інші. Асортимент їх продукції є досить широким. Вони конкурують між собою, використовуючи методи як цінової, так і нецінової конкуренції.

Ситуація з цінами на окремі види ковбасних виробів  наведено в таблиці 2.2, яка свідчить, що коливання цін на аналогічну продукцію названих м’ясопереробних підприємств є незначними.

Отже, цінова конкуренція  між ними немає яскраво вираженого характеру. Ціни на ковбасні  вироби ПП «Гавришко-продукт» встановлюють близькими до середніх по галузі.  Однак,  на окремі види  ціни є найнижчими серед виробників аналогічної продукції, зокрема, на ковбасу домашню (вакуум),  сосиски «віденські», любительську варену,  лікарську варену.   Вищими є ціни на ковбасу краківську та одеську, однак вони виробляються не всіма  найближчими конкурентами, а лише  «Копичинецькими ковбасами» (краківська) та  ТМ «Доброслав» (одеська). Тому порівняння з ними не відображає загальної картини щодо цінової політики підприємства на ковбасні вироби.

Щодо інших номенклатурних позицій  продукції, то ціни на них  є практично середніми серед  представлених виробників і не мають  тенденції до збільшення. 

 

Таблиця 2.2

Ціни на окремі види ковбасних виробів (станом на 1.01.2010р.)

 

Продукція	Ціна за 1кг виробу, грн.
	ПП «Гавришко-продукт»	ТМ «Доброслав»	ТзОВ «Агровіта»	«Копичинецькі ковбаси»
Русанівська варена	28,90	31,25	30,30	29,80
Молочна варена	36,30	35,60	37,20	38,90
Любительська варена	36,20	37,60	37,80	37,10
Московська	47,50	48,00	47,10	47,40
“Дрогобицька”	50,00	50,30	48,90	50,60
“Краківська”	36,90	-	-	35,40
“Пікантна”	-	35,30	34,05	-
“Мисливська”	46,80	47,10	46,60	48,00
“Європейська”	-	47,90	47,65	-
Львівська (вакуум)	45,30	-	-	46,00
Домашня (вакуум)	43,30	44,80	44,60	44,00
Рублена	-	44,50	43,70	43,90
Одеська	37,30	36,60	-	-
Сосиски “віденські”	38,90	41,40	41,00	39,50
Лікарська варена	36,40	40,20	39,90	38,20