Конкурентоспроможність продукції: методи та шляхи її забезпечення в сучасних умовах

Отже, виробляючи продукцію  поліпшеної якості ПП «Гавришко-продукт» зможе отримати 1324 тис.грн. чистого прибутку  (1260+64).  При цьому, враховуючи  зростання собівартості реалізованої продукції та загальних витрат на виробництво, необхідно підвищити ціни на ковбасні вироби.

Поліпшення якості ковбасних  виробів вплине також на показник рентабельності, який показує рівень прибутковості, доходності підприємства.

На ПП «Гавришко-продукт» рентабельність до поліпшення якості ковбасних виробів становила 14,6 % (1260/8580*100), а після здійснення заходів щодо підвищення якості продукції рентабельність знизилась  приблизно до 10,9 % (1324/12185*100), тобто на 3,7 %.

Отже, поліпшення якості продукції має  двоякий вплив на результати господарської діяльності підприємства. Розробляючи комплекс заходів щодо підвищення якості продукції, одночасно слід  розробляти систему організаційно-технічних заходів по зниженню витрат на виробництво продукції.  Ми бачимо, що  навіть збільшення чистого прибутку  при реалізації  продукції поліпшеної якості не забезпечило зростання її  рентабельності.  Це обумовлено зростанням витрат на виробництво продукції.

 Простий аналіз  свідчить, що при випуску продукції  поліпшеної якості індекс росту  її ціни становить 1,09 (39,59/36,40), а індекс  росту витрат 1,4 (12185/8580). Для того, щоб забезпечити  індекс росту ціни на рівні 1,4 та  зберегти хоча б той самий рівень рентабельності  у 14,6%,  необхідно  відпусну ціну на  продукцію поліпшеної якості встановити на рівні 50,46 грн. (36,4*1,4), а це різко знижує її конкурентоспроможність.

 Тому підвищення якості продукції як визначального чинника її  конкурентоспроможності є дуже багатоплановим заходом, який вимагає  пошуку різносторонніх  шляхів зебезпечнння її зростання та  використання усіх виробничих,  організаційних та  економічних  важелів.  Про деякі з них йтиметься в наступному розділі дипломної роботи.

 

2.4. Аналіз витрат на  виробництво продукції та значення  їх зниження  для  

        підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства

Для досягнення своєї  мети – максимізації прибутку – підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці і оплату праці працівників, виражені в грошовій формі утворюють собівартість продукції.

Собівартість продукції  – це основний якісний показник діяльності підприємства.  Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо має змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції. [20]

За ринкових відносин завдання щодо зниження собівартості продукції централізовано не планується, а ефективність роботи підприємства оцінюється за допомогою показника  прибутку. Однак, це ще більше посилює значення проблеми зниження собівартості, бо від її рівня залежить конкурентоспроможність продукції, фінансовий стан підприємства, матеріальний і культурний рівень життя його працівників, виконання надходжень до бюджету країни.

Всі витрати підприємства поділяються на інвестиційні та операційні.

Операційні – це витрати  операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції, що забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не виключає інвестиційну та фінансову діяльність підприємства.

Операційні витрати  ще називають  поточними, тобто витрати  на сировину і матеріали, заробітну  плату, витрати на утримання приміщень, управління персоналом, споруд та інші. Витрати виробництва представляють  у вартісній і натуральній формах. Облік і розрахунок необхідної кількості витрат в натуральній формі має важливе значення для організаційного процесу виробництва на підприємстві. Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності діяльності підприємства відображається у вартості виготовлення продукції.

Згідно з Національними  стандартами бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 3) передбачене таке групування витрат на виробництво:

• матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів);
• оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства);
• відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці);
• амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів);
• інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрат від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій) [56].

Аналіз даних витрат сприяє вивченню їхнього складу, питомої  ваги кожного елемента, частку живої  і уречевленої праці в загальних  витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку зміни окремих їх елементів, матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат. (табл 2.7).

 

 

 

Таблиця 2.7

Аналіз витрат за економічними елементами на виробництво ковбасних  виробів на ПП «Гавришко – продукт»

Елементи витрат	2008 рік		2009 рік		Відхилення
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Матеріальні витрати	6590	87,6	8046,9	89,4	+1456,9	+22,1
Амортизаційні витрати	45,1	0,6	54,0	0,6	+8,9	+19,7
Витрати на оплату праці	639,4	8,5	783,1	8,7	+143,7	+22,4
Відрахування на соціальні заходи	165,5	2,2	225,0	2,5	+60,0	+36,2
Інші витрати	82,7	1,1	72,0	0,8	-10,7	-12,9
Усього витрат на виробництво	7523,0	100	9001,0	100	+1478,0	+19,6

 

Дані таблиці 2.7, складеної  на підставі даних кошторису витрат (план) та звітної форми 2 свідчать, що матеріаломісткість продукції є  високою. Більшу частину витрат у загальній їх сукупності складають витрати на сировину і матеріали (89,4%). Збільшення загальних матеріальних витрат на 22,1% відбулося за рахунок збільшення закупівельних цін на  м’ясну сировину, харчові добавки.

Витрати на оплату праці і відрахування на соціальні заходи зросли у зв’язку зі зміною  чисельності працівників у 2009 році на 5 чоловік в порівнянні із 2008 роком. Хоча питома вага цих витрат у загальній їх сумі змінилась в сторону збільшення лише на 0,2 пункта (8,7% - 8,5%).

На 19,7% зросла сума амортизаційних відрахувань у 2009р., хоча їх питома вага  у загальних витратах практично не змінилась і становила 0,6%. Збільшення суми амортизації пов’язане із придбанням в кінці 2008р. нового  потужного кутера для приготування м’ясного фаршу і взяттям  його на баланс.   Отже, порівняно з 2008р. витрати на виробництво ковбасних виробів зросли у 2009 р. на  1478,0 тис.грн. або на 19,6%.

Реально вплинути на зниження собівартості продукції можна лише за рахунок  скорочення тих витрат, які становлять найбільшу питому вагу у собівартості продукції. 

Виходячи із наведеної структури витрат за економічними елементами та їх зміни протягом останнього року, можемо зробити висновок про те, що для підприємства на сьогодні найгострішою є проблема зниження матеріаломісткості продукції. Це пов’язано із високим процентом матеріальних витрат в їх загальній сумі і тенденцією до зростання їх частки (+1,9% у 2009р.). 

Комплексне використання сировини – це основний показник технічного рівня і техніко-економічної культури підприємства. Саме тому перед виробником постають питання раціонального використання м’ясних ресурсів, зменшення втрат сировини і браку, ефективна переробка відходів виробництва.

Зростання витрат на оплату праці  та відрахувань на соціальні заходи неможливо обмежити будь-якими технічними чи організаційними заходами, однак відносну економію витрат за цими елементами можна одержати за рахунок росту продуктивності праці через скорочення втрат робочого часу,  покращення організації  виробництва і праці та ін.

Розглянемо структуру собівартості за статтями калькуляції на прикладі ковбаси Московської в/г (табл. 2.8).

 

 

 

 

 

Таблиця 2.8

Собівартість товарної продукції: ковбаса Московська в/г

Статті	Витрати на виробництво  1 кг продукції, грн.
Сировина і основні  матеріали	34,79
Транспортно-заготівельні витрати	1,26
Паливо, енергія на технологічні цілі	0,10
Основна заробітна плата  виробничих робітників	2,85
Додаткова зарплата	0,72
Відрахування на соціальні заходи	1,14
Витрати на підготовку і  освоєння виробництва	0,12
Цехові витрати	0,02
Загально виробничі витрати	0,31
Повна собівартість	41,31

 

Як бачимо з таблиці 2.8 статті «Сировина і основні матеріали», «Транспортно-заготівельні витрати»,  «Основна заробітна плата виробничих робітників» та «Відрахування на соціальні заходи» становлять значну частку в структурі собівартості м’ясної продукції. Це пов’язано з тими ж чинниками, про які йшлося вище при аналізі структури витрат за економічними елементами.

Калькулювання собівартості ковбасних виробів здійснюють в 2 етапи:

1. Калькуляція собівартості розділення м’яса по видах, в яких визначають собівартість жилованого м’яса, сала та  іншої сировини.
2. Калькуляція собівартості готових виробів по кожному виду і найменуванню.

Вартість сировини розраховують на основі  рецептурних норм і  собівартості жилованого м’яса та іншої сировини.

Калькуляцію собівартості ковбасних виробів на підприємстві проводять щоденно (на початку кожної нової робочої зміни) по кожному  виду і найменуванню. Крім отримання  інформації про суму витрат на даний  вид ковбаси на весь обсяг і про собівартість одиниці продукції, це дає можливість вивести залишок на складах сировини і харчових добавок, що є дуже важливим елментом обліку витрат та розрахунку потреби в сировинно-матеріальних ресурсах.

Розглянемо калькуляцію  собівартості виробництва ковбаси Московської в/г (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Калькуляція собівартості виробництва ковбаси Московської  в/г

від 20 вересня 2009 року

№	Назва статті витрат	Одиниця	Кількість	Сума, грн.
	Яловичина вищий сорт	кг	40,0	1580,20
	Конина вищий сорт	кг	45,0	1250,62
	Сало хребтове	кг	25,0	413,65
	Приправа „Московська”	кг	1,0	61,00
	Триполіфосфат	кг	0,30	27,41
	Цукор	кг	0,20	1,48
	Оболонка N35 „Московська”	м	140,0	211,22
	Шпагат	кг	0,1	3,00
	Всього по матеріалах	-		3548,58