Навчання школярів аудіювання та читання у процесі вивчення української мови

7. Переставши читати, люди  перестають мислити (Д. Дідро).

8. Читаючи добре написані книжки, навчаються гарно говорити (Вольтер).

9. Немає розваги дешевшої за читання книг, і не існує задоволення більш тривалого (М. Монтегю).

10. Поки ти маєш можливість  читати, не можеш вважати себе  повністю нещасним (П. Буаст).

11. Очі читача — значно  вимогливіші судді за вуха  слухача (Вольтер).

►   Об’єднайтеся в групи («аудіали» досліджують аудіювання, а «візуали» — процес читання). 

 

Завдання для груп

►   Які з наведених афоризмів стосуються виду мовленнєвої діяльності, що ви досліджуєте? Поясніть, як ви розумієте зміст поданих афоризмів (групова робота з відповідними афоризмами методом «Прес»).

►   Як ви гадаєте, яким видом мовленнєвої діяльності люди найчастіше послуговуються в житті і чому? (метод «Займи позицію»).

►   Пригадайте, що вам відомо про аудіювання/читання та їх різновиди. В яких сферах сучасного життя і з якою метою застосовують кожен різновид аудіювання/читання? (актуалізація особистісного досвіду кожного учня методом «Асоціативний кущ», з’ясування практичної значущості теми уроку, уточнення мети і завдань уроку).  

II. Інформаційний етап

Актуалізація опорних знань учнів (відомостей про мовленнєву діяльність, аудіювання/читання).

Довідкова інформація

Види мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).

Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45%, говоріння — 30%, читання — 16%, письмо 9% (див. діаграму). 

Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.

Читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті і розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. Розрізняють читання вголос і мовчки. Основною ознакою читання вголос є використання позамовних засобів (інтонації, сили та темпу, тембру голосу, міміки), дотримання орфоепічних, акцентуаційних норм на відміну від читання мовчки, що передбачає безшумне сприймання в оптимальному темпі писемної інформації та її розуміння. У школі до читання вголос вдаються у процесі колективної роботи, навчання й удосконалення виразного читання, проведення переказів та диктантів. Під час індивідуальної роботи з текстом вдаються до читання мовчки. Сприймати писемну інформацію можна глобально, детально й вибірково.

Різновиди читання

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (леурналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Для навчання найдоцільнішим вважається поглиблене (вивчальне, критичне, творче) читання. У процесі такого читання не просто сприймається інформація, читач з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, що передбачає якомога повніше охоплення змісту тексту з метою максимально повного і точного розуміння інформації. Це уможливлює ефективне запам’ятовування сприйнятого. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, фіксує увагу тільки на потрібних йому аспектах, одержує якусь конкретну інформацію. Його здебільшого застосовують для повторного читання книжки після попереднього перегляду. Сторінки перегортають, доки відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання — вивчальне (поглиблене).

►   Сформулюйте висновки щодо сприйнятого. 

III. Процесуально-діяльнісний етап

Актуалізація знань учнів щодо технології аудіювання (читання)

Групова робота

►   Читання тексту, розробка тестових завдань до нього.

Зазвичай на уроках вам пропонується виконати тестові завдання після сприймання тексту. Сьогодні спробуйте виступити в ролі вчителя-методиста і самостійно розробити такі завдання до запропонованих вам текстів.

ГАРНА КНИГА — АБЕТКА ДЛЯ ДУШІ

Як не прикро визнавати, але в нинішньому житті чи не весь вільний час заполонив домашній телевізор із бойовиками, детективами і трилерами, а книги залишилися в минулому, як і книжковий бум, який спостерігали 20-30 років тому. Тоді люди не уявляли жодного дня без книги і з рук у руки передавали збірки поезій Василя Симоненка і Ліни Костенко, романи Михайла Булгакова та повісті Василя Бикова. Інтелігентна людина не могла собі дозволити не прочитати твори Василя Земляка, Павла Загребельного, Юрія Мушкетика... Сьогодні ж більшість людей тамує інформаційний голод і забезпечує емоційні потрясіння з допомогою телевізійного екрана, а в газетах вишукує кримінальні страхіття і скандали.

Як тут не згадати відомого булгаковського професора ГІре- ображенського, який застерігав: «Боже вас бережи, не читайте до обіду радянських газет... Я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, які не читали газет, почували себе чудово, Ті ж, яких я спеціально змушував читати «Правду», втрачали у вазі. Мало цього. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу...» Автор цих рядків був лікарем, і він, як і сьогоднішні ескулапи, обстоював думку, що постійне читання негативної інформації може призвести до пригніченого стану, та й до хвороби недалеко. Цим матеріалом хочемо привернути увагу читачів до цікавої теми лікувальні властивості книги, посилаючись на досвід лікаря-психотерапевта В. Клешича.

Дивовижний лікувальний вплив книг відомий здавна. Ще Нестор у Лаврентіївському літописі (1037 р.) зазначав: «...книги є глибина, бо самі в печалі втішаємося». Відгомоном цього твердження стала фраза відомого київського бібліотекаря П. Должикова: «...кабінет для читання — аптека для душі».

Можна було б обійтися без цих сентенцій, оскільки ми, самі того не підозрюючи, під час хвороби наближали одужання саме завдяки читанню. «Читаючи, я почував себе здоровішим, сильнішим... Позбавлений книг, я став в’ялим, мене почала поборювати незнайома мені раніше забудькуватість»,— писав у свій час М. Коцюбинський. Не потребує доведення думка, що дуже часто пацієнту більше необхідна бесіда з лікарем, ніж ліки. Але набереться чимало випадків, коли «спілкування» з письмовим джерелом стає більш дієвим, ніж усна розмова.

Наприклад, відомий професор І. Вельвовський лікував пацієнта від неврозу. Бесіди не давали ефекту, але оскільки лікар і хворий не могли якийсь час бачитися, між ними зав’язалося листування. Воно несподівано й викликало сильнішу дію, ніж усі попередні зустрічі. Так буває у людей, в яких зорове сприйняття більш розвинуте, ніж слухове. Друковане слово на них діє сильніше, ніж розмова.

Не завжди корисно читати книги, в яких описується аналогічна хвороба пацієнта, іноді потрібно відволікти від конкретного діагнозу, переключити його думки в інше річище. Хоча підбір літератури проводиться психотерапевтом індивідуально в кожному конкретному випадку, однак існують також загальні принципи. Наприклад, той же І. Дядьковський стверджував, що різна за формою та змістом література впливає на організм по-різному. Серйозний художній твір збуджує розумову діяльність і пригнічує емоції та пристрасті, які дуже сильно впливають на функціонування внутрішніх органів. Під час читання розважальної літератури отримуємо зворотний ефект. Здавна говориться про цілющі властивості сміху, а значить і гумористичної літератури. Особливо цінними є сміх і радість, яхеі приносять веселі книги хворим дітям. Відоме свідчення К. Чуковського про благотворний вплив книги P. Е. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена на дітей, які лікувалися в кістково-туберкульозному санаторії.

Бібліотерапія ефективна в багатьох випадках, коли необхідний вплив на особистість хворого. Ще у 60-ті роки співробітники кафедри психотерапії під керівництвом професора І. Вельвовського склали перелік книг, які можна рекомендувати в конкретних випадках.

Метод бібліотераиії психотерапевти використовують дуже зрідка. Сьогодні активно порушуються питання про здорове харчування, а про розумове і духовне «живлення» говорити якось не прийнято. Але оскільки надто гостра їжа може викликати порушення у травленні, то й захоплення негативною інформацією може призвести до сумних наслідків. Треба читати і прислухатися до себе: після якої літератури ми почуваємо себе бадьорими і сповненими сил, яка пригнічує нас і вносить душевний дискомфорт. Можна порадитися у виборі літератури з психотерапевтом, щоб і справді читалося на здоров’я (з газети «Буковина»), 

Орієнтовні тестові завдання

1. Про лікувальний вплив книг зазначав Неетор у літописі:

А. Київському;

Б. Лаврентїівському,

В. Видубецькому;

Г. Галицько-Волинському. 

2. «...кабінет для читання  — аптека для душі» — це  вислів:

А. І. Дядьковського;

Б. І. Вельвовського;

В. П. Должикова;

Г. М. Коцюбинського. 

3. Термін «бібліотерапія» почали вживати у:

А. 20-ті роки XIX cт.;

Б. 30-ті роки XIX ст.;

В .20-ті роки XX ст.;

Г. 30-ті роки XX ст. 

4. Текст належить до:

А. художнього стилю;

Б. публіцистичного стилю;

В. наукового стилі;

Г. розмовного стилю. 

Учні продовжують формулювання тестових питань у групах.

IV. Контрольно-рефлексивний  етап

1. Презентація роботи  груп (кожна група представляє  сформульовані тестові завдання  і пропонує іншій відповісти  на них та оцінити свій рівень рецептивних умінь і навичок).

2. Конкурс на краще  тестове запитання до тексту (чи  відповідає програмним вимогам, містить варіанти відповідей, викликає інтерес і певні утруднення в учнів тощо).

3. Підсумки уроку (колективне складання пам’ятки «Як ефективно сприймати усний/писемний текст»). 

V. Домашнє завдання (на  вибір)

►  Доберіть цікавий текст для аудіювання/читання і сформулюйте запитання до нього.

►  Запропонуйте ситуації, в яких людина змушена використовувати той чи інший різновид аудіювання/читання.

► Запропонуйте однокласникам завдання, що передбачають використання певного різновиду аудіювання/читання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

План-конспект уроку з української мови для 11 класу

Тема: Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Види читання. Навчальне читання мовчки  

Мета: ознайомити учнів із різними видами читання; формувати відповідні комунікативно-мовленнєві уміння, повправляти у читанні мовчки.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих  умінь і навичок.

Обладнання: тексти для читання мовчки.

Структура уроку

№		Етап уроку	К-сть хвилин	Методи та прийоми
I		Перевірка домашнього завдання	5 хв	Слово вчителя, метод бесіди, робота в групах
II		Повідомлення теми та мети уроку.	1 хв	Слово вчителя
III		Вивчення нового матеріалу.	12 хв	Метод пояснення
IV		Виконання вправ на закріплення вивченого.	20 хв	Читання мовчки, тестування, метод бесіди
V	Підведення підсумків уроку		5 хв	Метод бесіди
VI	Домашнє завдання		2 хв	Пояснення вчителя

ХІД УРОКУ

І. Перевірка домашнього завдання.

Бесіда.

1) В якому співвідношенні перебувають мова та мовлення?

2) Які існують види  мовленнєвої діяльності?

3) Які з них є продуктивними, які репродуктивними?

4) У чому полягає мета  усного мовлення? Писемного?

5) Яким чином розподіляється  час, що витрачається людиною  на чотири види мовленнєвої  діяльності?

6) Чому терміни «аудіювання» та «слухання» не є адекватними?

7) Які є види аудіювання?

8) Яка роль аудіювання у процесі спілкування?

9) Від чого залежить  сприймання усного мовлення?

10) Якими вміннями необхідно  оволодіти для такого сприймання?

II. Повідомлення теми та мети уроку.

III. Вивчення нового матеріалу.

v Пояснення вчителя.

Надзвичайно важливим є вміння читати. У процесі читання вирішуються різні комунікативні завдання. Перед тим як розпочати читання, слід вибрати певний режим відповідно до комунікативного завдання (мети), а також бюджету часу.

Зазвичай інформація опрацьовується такими основними видами читання: ознайомлювальне читання (читання-перегляд), вивчальне (поглиблене., аналітичне, критичне, творче), вибіркове, читання-сканування.

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зрозумівши зі змісту найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Для навчання найдоцільнішим вважається такий вид читання, як поглиблене (вивчальне). У процесі такого читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання — швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце — його читають, застосовуючи інший вид читання — вивчальне (поглиблене).