Навчання школярів аудіювання та читання у процесі вивчення української мови

Програма з української мови передбачає цілеспрямоване формування умінь, необхідних мовцеві, щоб він міг побудувати розгорнуте висловлювання (текст). З цією метою до програми в кожному класі включено певну систему роботи з розвитку зв’язного мовлення. У 6 класі відводиться 1 – 2 уроки на різні види робіт: перекази, твори, замітки тощо.

Для активізації мовленнєвої діяльності школярів серед тем творів слід надавати перевагу таким, які були б пов’язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали прагнення поділитися думками.

Робота над текстом належить до наскрізних завдань шкільного курсу мови, і здійснюється вона в багатьох напрямах. Повторюючи вивчене про текст, його структуру, види зв’язку речень у тексті доцільно розпочати роботу з бесіди, в процесі якої учні зможуть пригадати основні відомості про текст. Основним видом роботи у 6 класі стає навчальне редагування. У колективній роботі класу виявляються і виправляються недоліки у змісті і побудові тексту, у вживанні мовних засобів текстового зв’язку.

Працюючи над темами "Простий план власного висловлювання" та "Складний план готового тексту", необхідно з’ясувати, що означає кожен з цих видів плану, у чому відмінність між їхніми структурами. Важливо звернути увагу школярів на те, що для цього документа характерна рубрикація – правильний поділ плану на співмірні частини, додержання однотипного способу викладу всіх пунктів, точність і чіткість формулювання.

Уміння самостійно створювати тексти не може бути сформоване в учнів без наслідування готових зразків. Такими зразками і служать тексти, пропоновані для відтворення.

Виконання будь-якого переказу починається аналізом тексту з погляду його змісту, побудови, мовного оформлення. Подальша робота проходить по-різному, залежно від навчальної мети.

Частіше за все практикують докладні перекази. Найпростішим видом докладного переказу є так званий вільний диктант. Після загального ознайомлення з текстом учитель зачитує невеликі уривки (по 2-4 речения), учні відтворюють зміст кожного прослуханого уривка. Процес переказування розчленовується на окремі етапи, внаслідок чого робота учнів є своєрідним переходом від диктанту до переказу. Оскільки при такому cnoco6i виконання діти запам’ятовують не лише зміст, а значною мipoю i способи його вираження, учнівські тексти виявляються досить близькими до оригіналу. Мета застосування вільного диктанту може бути piзнa: навчити послідовно викладати зміст, показати закономірність членування тексту на абзаци, сприяти активному оволодінню конкретними мовними засобами, наприклад антонімами, словами іншомовного походження, порівняльними зворотами, уточнювальними членами речення.

Різновидом докладного переказу є й переказ, близький до тексту, який передбачає максимальне збереження використаних мовних засобів, а отже, й збагачення ними учнівського мовлення. При підготовці до роботи тут вже не можна обмежитись бесідою за змістом i композицією тексту; необхідний грунтовний мовний аналіз з особливим зосередженням уваги на мовних явищах.

Вибіркові перекази вимагають відтворення не всього змісту, а лише тих фактів, що стосуються певного персонажа, певної проблеми чи події. Основою роботи також служить аналіз ycix елементів змісту, але вже за тематичним принципом: зберегти потрібно буде навіть деталі, якщо вони мають відношення до вказаної теми. Отже, робота передусім учить вибирати необхідний матеріал.

Серед робіт з розвитку зв'язного мовлення чільне мicцe посідають твори. Це ніби завершальна ланка в підготовці учнів до самостійного письма, до вироблення вмінь i навичок мислити з пером у руці, що потрібне кожній людині нашого суспльства.

Велике значення мають творчі роботи за опорними словами. Виконуючи іх, учні складають за поданими словами (чи словосполученнями) окремі речення, в цьому випадку в першу чергу переслідується граматико-орфографічна мета, або добираються опорні слова без настанови на те, щоб на їx основі можна було скласти цілий текст.

За програмою учням 6 класу пропонується написати твір-роздум та твіp-опис.

Опис – це твір, у якому подається впорядкований перелік ознак предмета чи предметів. Тематика описів дуже різноманітна: пейзажі, портрет людини, предмети, тварини i т. д. Опис може бути звичайним, логічним i образним. Останній дає можливість створити яскравіше, зриміше уявлення про предмет.

Оцінка предмета чи особи завжди дається в опиci, проте в образному описі проходитиме через увесь виклад.

Твори за матеріалом власних спостережень пишуться на основі влаштованих екскурсій, походів, прогулянок чи в результаті проведених самостійних спостережень учнів за спеціальним завданням за участю чи без участі вчителя. В останньому випадку вчитель дає учням докладно розроблений план, за яким вестимуться спостереження i писатиметься твір.  

Робота зі зв’язного мовлення повинна забезпечити розвиток вмінь i навичок, потрібних у майбутній мовленнєвій діяльності учнів. Учитель, безумовно, є тією людиною, яка показує правильний шлях у досягненнi поставлених завдань.

Основне завдання при проведенні бесід за картиною на уроках розвитку мовлення полягає в тому, щоб навчити школярів бачити й правильно сприймати твір мистецтва в єдності змісту й форми. Дуже важливо, організовуючи роботу з картиною, створити таку ситуацію, яка допоможе дітям зрозуміти й пережити те, що вони бачать на полотні, а потім те, що вони самі висловлюють усно або письмово. Картина лише тоді впливає на мислення й мовлення учнів, коли вона охоплює емоційну сферу. Емоційний напрям у роботі з картиною є основним стимулом творчої активності учнів.

Під час роботи з картиною дотримуються такої послідовності:

• підготовка учнів до сприйняття твору мистецтва;
• розглядання картини;
• аналіз художнього полотна;
• словниково-стилістична робота;
• складання плану твору;
• усна розповідь і письмовий твір;
• аналіз твору.

Підготовка учнів до сприйняття твору образотворчого мистецтва здійснюється в процесі вступної бесіди. Зміст її – відомості про художника, історія створення картини.

Можна доручити учням підготувати повідомлення, доповідь. Це приносить неоціниму користь у процесі розвитку навичок монологічного мовлення, привчає зв’язно викладати свої думки.

Аналіз живописного полотна – одна з основних проблем у вирішенні завдань виховання образного мислення, культури усного й писемного мовлення, естетичних смаків учня. Аналіз проводиться методом бесіди або розповіді вчителя.

Зв’язна усна розповідь за картиною – важлива ланка системи розвитку навичок монологічного мовлення.

Показуючи шестикласникам репродукції творів живопису, потрібно звернути увагу на те, що художники не тільки зображують картини природи, вони виразно передають власне ставлення до зображеного: захоплення, зачарування, здивування.

Ставлення до описаного куточка природи чи якоїсь оселі, а також певний настрій передають і письменники. Якщо живописці увиразнюють свої почуття з приводу зображуваного за допомогою детально продуманого колориту полотна, то митці слова з цією метою використовують відповідним чином дібрані художні засоби.

Тому шестикласників слід відразу зорієнтувати на те, що, складаючи твір-опис за картиною, вони мають не просто відтворити зображене на полотні словом, а й знову-таки словом увиразнити власне ставлення до картини природи та передати відповідний настрій.

Підготовку до твору – опису природи за картиною можна провести у такій послідовності:

1. визначення теми майбутнього твору (відповідно до змісту картини);
2. визначення основної думки майбутнього твору (захоплення, розчарування);
3. добір художніх засобів, які варто використати в тексті твору;
4. складання плану майбутнього твору.

Варто усно колективно скласти твір за планом. У процесі "проговорювання" твору вчитель виправляє мовленнєві помилки, дає поради. Після цього учні приступають до письмової роботи на чернетках. Завершивши твір, удосконаливши його текст, вони перепишуть твір у зошити.

У 5 – 6 класах складання плану відбувається під керівництвом учителя. Після колективного обговорення всі пункти записуються на дошці і в зошитах. При систематичній роботі над планом самостійність учнів поступово зростає. Усне мовлення – головний засіб спілкування між людьми. Тому зараз програма націлює вчителів на організацію навчання мови по-новому. Школа повинна готувати освічених людей, які вміють практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

Учням потрібно нагадати, що у творі-описі за власним спостереженням вони мають не тільки засобами художньому слова відтворити улюблену картину природи, а й передати ставлення до описуваного. І зробити це можна за допомогою відповідним чином дібраних художніх засобів та оцінних слів.

Згідно із зазначеним, учитель, перед тим, як проводити експеримент, виявив рівень знань учнів та комунікативних навичок за допомогою аналітико-синтетичної бесіди та методу підготовчих вправ у вигляді гри "Ланцюжок". Цей вид вправи був проведений у двох класах майже з однаковою кількістю учнів і ставив за мету дослідити рівень монологічного та діалогічного мовлення учнів через порєднання інноваційної гри та ситуативного завдання. Умовами такої вправи було розпочати монологічне мовлення ланцюжком за темою "Що таке осінь?". Перший учень розповідав 1 – 2 речення за пропонованою темою, другий учень робив те саме, але за умовою, щоб речення не повторювалися і т.д. Після того, як цілісний текст був готовий, учні ставили один одному питання щодо змісту даного тексту. Таким чином у шестикласників розвивалося діалогічне мовлення. Вирішальною ланкою цієї вправи було завдання графічно зафіксувати звуковий текст. За допомогою такого завдання учитель мав змогу ще виявити рівень граматико-орфографічних умінь школярів.

На жаль, рівень мовленнєвих навичок учнів, їхньої культури мовлення не відповідає сучасним вимогам. Одна з причин цього полягає в тому, що вчителі часто перебільшують роль формально-граматичного підходу до навчання мови і надають перевагу окремим методам навчання (текстам, диктантам, граматичному розбору), не враховуючи можливості застосування системи методів і технологій формування мовно-мовленнєвих компетенцій.

Після того, як учитель перевірив рівень знань учнів та їхніх комунікативних умінь та навичок, було обрано два експериментальних класа з достатнім рівнем знань, загальна кількість яких, складала 27 учня 6-х класів загальноосвітньої школи № 50 м. Макіївки і було складено два урока різних за типами та формою проведення, але однакових за темою.

Далі з учнями була проведена підготовча робота, що включала пошук та виготовлення ілюстрацій, фотографій, картин на тему "Інтер’єр" табличок із написами для ідентифікації "осель", реквізиту (скатертини, вази, букети, фрукти тощо) для оформлення "осель"; пошук словників (тлумачні, перекладні, іншомовних слів), фонової музики, рольових костюмів; виготовлення довідок "Словникова робота". Також був проведений розподіл ролей між учнями та створення груп. Таким чином, учитель використовував на даному етапі проблемний метод, що залучав учнів до активної діяльності – брати безпосередню участь у підготовці до проведення уроків з розвитку зв’язного мовлення.

Отже, перший урок, який є частиною експерименту, проводився в 6 – а класі при кількості учнів 13 осіб. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, що був своєрідною підготовкою до написання твору-опису приміщення на основі особистих спостережень, які ґрунтувалися на роботі з картиною, ілюстраціями та фотографіями.

Перед початком уроку учитель записав на дошці епіграф, який попередньо учні разом із учителем обговорювали за допомогою евристичної бесіди.

Організаційна частина була проведена досить цікаво і зайняла доволі мало часу. Учитель запропонував дітям подивитись на годинник і прослідкувати як швидко йде стрілка, акцентувавши на тому, що час іде дуже швидко, а зробити треба буде багато. Отже, учитель використав педагогічний прийом, який підготував учнів до сприйняття нового матеріалу.

Актуалізація опорних знань учнів виявилася досить цікавою. Заздалегідь було створено різноманітні групи, які допомагали вчителеві при проведенні уроку. Вони були утворені за бажанням учнів взяти участь у тій чи іншій групі, кожна з яких обирала свою сферу діяльності.

1. Робота в групах.

1) Група лексикологів з’ясовує значення слів.

Матеріал для групи

Опис — особливий вид зображення якої-небудь статичної картини чи обстановки, в якій відбуваються події (пейзаж, інтер'єр, портрет, опис окремих речей). Завдання опису — зобразити предмет так, щоб він став знайомий читачеві тією самою мipoю, якою відомий автору-спостерігачеві.

Інтер’єр — внутрішній npocтіp будівлі, якесь приміщення; жанр образотворчого мистецтва, який відіграє значну роль у картинах на побутові та історичні теми.

Дизайн — вид діяльності, пов’язаний з проектуванням предметного світу. Фахівці дизайну розробляють зразки раціональної побудови предметного середовища, вивчають естетичні властивості промислових виробів. Замість терміна "дизайн" можна вжити "художнє конструювання", "технічна естетика".