Особливості порушення читання в учнів початкових класів з ТПМ

Ланкою, яка поєднує чуттєве пізнання зовнішнього світу із психічними процесами вищого порядку, слугують уявлення, які зберігаються в пам’яті у вигляді узагальнених наочних образів, що виникають у свідомості при відсутності безпосередніх подразників. Образна форма уявлень наближує їх до образів пам’яті, відображення та наочно-образного мислення. Що стосується узагальнення образів, то, на думку Б. Г. Ананьєва, значущу роль відіграє вербалізація, словесна форма, у якій перебуває та фіксується уявлення [3].

Виходячи з вищезазначеного, уявлення та слово – єдине ціле, яке реалізується безпосередньо в мовленнєвій діяльності людини. Неможливість викликати уявлення, наприклад, під час читання складного чи малознайомого слова, веде до нерозуміння цього слова, адже воно, окрім індивідуального, особистісного змісту для тих, хто його сприймає, має ще і досить реальний, конкретний, реалізований шляхом уявлень зміст [4].

Необхідним компонентом читання є процеси пам’яті, починаючи від безпосереднього відображення та закінчуючи свідомим запам’ятовуванням, а звідси – точним відтворенням.

Особливо важливе значення для читання має довготривала пам’ять, активна робота якої забезпечує таке необхідне для цього вміння як володіння мовним матеріалом. Вона містить певні сприйняті уявні еталони, відсутність яких унеможливлює їхнє впізнавання, і відповідно, визначення їхнього значення.

Окрім довготривалої пам’яті в процесі читання задіяна оперативна пам’ять, яка утримує протягом невеликого проміжку часу ті частини речення (або синтагми), унаслідок об’єднання яких відбувається розуміння прочитаного. Окрім, утримання в оперативній пам’яті загального змісту тексту та окремих елементів попередніх частин, читач також може прогнозувати подальший розвиток мовленнєвого повідомлення.

Б. Ф. Ломов [55] звертає увагу на те, що семантична організація довготривалої пам’яті доводить до таких висновків, що будь-яке поняття (слово) не зберігається ізольовано у пам’яті, а припускає наявність певного оточення – семантичного гнізда (понятійний еталон.

У процесах пам’яті антиципація проявляється у вигляді вірогідного прогнозування, яке, на думку І. М. Фейгенберга, є попереднім налаштуванням до дій в майбутній ситуації, яке спирається на вірогідну структуру минулого досвіду.

Ю. В. Новікова зазначає, що процеси зорових сприймань завжди містять елемент здогадки, передбачення подальшої думки автора. Основу змістової здогадки становить чітке розуміння прочитаного. Навіть заголовок тексту є установкою на розуміння матеріалу. Автор звертає увагу на те, що значна роль у з’ясуванні змістової здогадки належить тій частині розповіді, яка щойно прочитана, але вирішальне значення належить щойно прочитаній частині фрази.

Наявність розвинутої здатності прогнозувати є вкрай важливим для читання, оскільки вона дає змогу синтезувати текст, виражений у конкретній мовній формі, у єдине змістове ціле. За її відсутності текст розпадається на окремі елементи, а читання перетворюється у повільний та виснажливий процес їх поєднання та розшифровки.

Під розвитком вмінь прогнозувати на мовному та змістовому рівнях під час читання розуміється проведення цілеспрямованої роботи з повідомлення учням закономірностей, які визначають передбачуваність елементів тексту, тренування у використанні цих закономірностей. Отже, становлення та розвиток прогностичних вмінь на ранніх етапах навчання читанню, та вдосконалення цих вмінь на більш пізніх етапах, є досить важливим, оскільки така робота веде до розвитку перцептивно-мисленнєвої діяльності. Вона не лише сприяє швидкому оволодінню словниковою та граматичною будовою мови, а і прищеплює учню «відчуття мови», здатність адекватно оцінювати семантичну сумісність елементів фрази.

Велике значення для розвитку вміння прогнозувати має опора на довготривалу та оперативну пам’ять під час читання, а також процеси запам’ятовування та подальшого відтворення. На перший план, у зв’язку з цим, виступає установка, яка відповідно концепції Д. М. Узнадзе, є ціліснийм станом змобілізованості індивіда на певну дію, зумовлену потребою суб’єкта та відповідною об’єктивною ситуацією, а також усвідомленість мнемічних дій, які проявляються у використанні раціональних прийомів запам’ятовування [96]. Ще однією необхідною умовою ефективності протікання процесу читання є увага, під якою розуміють спрямованість та зосередженість свідомості на будь-якому реальному або ідеальному об’єкті, яка вимагає підвищеного рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда. Увага означає зв’язок свідомості з певним об’єктом, його зосередженість на ньому. Наприклад, під час сприймання писемного мовлення увагу зосереджено на змісті. Спрямованість уваги на мовну форму, на думку З. І. Кличнікової, виникає по-перше, за умов спеціальної настанови на її визначення; по-друге, у разі невідповідності мовних особливостей мовлення її змісту; по-третє, у разі відхилення від встановленої в мові норми, і по-четверте, при особливій експресивній виразності мовлення. Особливості цієї зосередженості визначають основні якості уваги, до яких належать стійкість, концентрація (ступінь зосередження).

Уміння зосередитись, не відволікатись у процесі читання, підвищує його ефективність; розподіл – індивідуальна здатність людини виконувати та утримувати в полі уваги два та більше види діяльності. Так, у процесі читання – це синхронний розподіл уваги між сприйманням, усвідомленням та запам’ятовуванням текстової інформації, переключення та об’єм уваги.

Від концентрації уваги залежить розуміння письмового матеріалу, який сприймається під час читання. Так, З. І. Кличнікова експериментально підтвердила, що концентрація уваги відбувається на тих реченнях або частинах, які мають основну думку.

Таким чином, аналіз названих джерел з психології, психолінгвістики дозволяє стверджувати, що для здійснення процесу читання необхідне активне функціонування таких психічних процесів як відчуття, сприймання, уява, увага, пам’ять та мислення. Усвідомленість сприймання повідомлення – це одна з найважливіших особливостей процесу читання, що є проявом його внутрішнього механізму, який забезпечує рецептивні види мовленнєвої діяльності. Було встановлено, що писемне мовлення – це складна усвідомлена форма мовленнєвої діяльності, яка містить такий важливий компонент, як читання. Для глибшого розуміння порушень читання, для побудови відповідної діагностичної та корекційної методики, спрямованої на запобігання та подолання стійких помилок у читанні молодших школярів з ТПМ, ми вважаємо за потрібне звернути увагу на формування передумов читання в онтогенезі.

1.2. Формування навички читання в умовах нормального мовленнєвого розвитку

Читання – це складний психофізіологічний процес, що відбувається за допомогою аналітико-синтетичної діяльності. Розглянемо детальніше яким чином відбувається опанування навички читання дітьми.

Як відомо, формування будь-якої з автоматизованих навичок – це досить тривалий, поетапний процес, який передбачає просування за певною системою. Так, становлення навички читання в учнів молодших класів відбувається в межах традиційного аналітико-синтетичного методу і полягає у поступовому переході від поскладового читання до читання цілими словами та словосполученнями.

Як зазначають вітчизняні психологи, у процесі формування будь-якої навички можна виділити в основному три етапи:

• аналітичний;
• синтетичний;
• автоматизація.

На першому етапі учні оволодівають усвідомленим об’єднанням частинами цілого. У цей період оволодіння навичкою виникають специфічні завдання, які розв’язуються особливими прийомами. На аналітичному рівні розвитку навички читання його механізми перебувають на початковому етапі утворення.

Другому етапу властиве те, що він спирається на попередньо здобутий на першому етапі досвід, що забезпечує можливість глибшого синтезу. Ціле виступає зі своїми специфічними ознаками, а не є лише сумою його складових частин.

Третій етап – етап автоматизації – виправляє, уточнює та закріплює зв’язки, які вже сформувались на перших двох етапах оволодіння навичкою.

Ці етапи не мають чітких меж і психологи виділяють їх умовно. Як будь-яка навичка, читання у процесі формування проходить декілька етапів, якісно своєрідних ступенів. Кожен з них тісно пов’язаний  із попереднім та наступним, поступово переходять із однієї якості в іншу. Формування навички читання відбувається у процесі довготривалого та цілеспрямованого навчання.

Виходячи з цього, Т. Г. Єгоров виділив такі етапи формування навички читання. На аналітичному етапі він виділяє два особливих ступені:

• ступінь оволодіння буквеними позначеннями;
• ступінь складо-аналітичного (складового) читання.

Головним моментом ступеня оволодіння буквеними позначеннями є перебудова в дітей фонематичного слуху, утворення нових фонематичних уявлень, оволодіння буквами, об’єднання букв у слова та співвіднесення слів і

фраз друкованого тексту відповідними словами та фразами усного мовлення. У цьому ступені розрізняють два етапи: початкове оволодіння буквою та оволодіння буквою у процесі читання. Типовим для цього ступеня є те, що одиницею читання тут є буква. Цьому ступеню притаманне формуванням зорового впізнавання букв слова та прочитанням складу після злиття букв.

Складо-аналітичному читанню властива різко виражена уповільненість. Це пояснюють відсутністю цілісних форм сприймання та необхідністю читати слова за принципом з’єднування складових частин. Тут ступінь оволодіння буквами замінюється складовим аналітичним ступенем. На складо-аналітичному ступені склад читається легко, проте наявні труднощі злиття складів у слова. Читання складами стає основним прийомом.

Наступним етапом розвитку навички читання Т.Г. Єгоров називає ступінь становлення цілісних прийомів сприймання, який є новою фазою в розвитку читання – фазу переходу читача до цілісного акту сприймання. Слова перестають бути відокремленими від тексту і стають частинками фрази. Однак синтез у процесі сприймання ще недостатньо зрілий. Слова знайомі, прості за структурою, читаються цілісно, складні – за складами. Дитина синтезує слова в речення і в межах речення проявляється змістова здогадка.

Останній етап – ступінь синтетичного читання, для якого властиве характерно виникнення в більшій або меншій мірі повного синтезу не лише букв в ціле слово і відповідне цьому артикуляційне злиття звуків у склади та слова, але й синтез слів у систему фрази. У зв’язку з цим різко покращується розуміння тексту. Основне завдання читання – розуміння прочитаного – вирішується крізь цілісні процеси сприймання. На цьому етапі для читання стають доступними не лише слова і фрази, а й розповіді.

Отже, аналітико-синтетичне читання проявляється переважно на ранніх етапах розвитку його у дитини, яка спочатку аналізує букви, переводить їх у звуки, які поєднує у склади, а із складів синтезує слово. На пізніших етапах формування навички читання цей процес ускладнюється. На думку Д. Б. Ельконіна, Т. Г. Єгорова та ін., досвідчений читач вже не аналізує та синтезує всі елементи слова, він лише схоплює обмежений комплекс букв, який несе основну інформацію (найчастіше – кореневу частину слова) [28; 29]. Для досягнення правильного розуміння сприйнятого під час читання слова, читач нерідко повертається до прочитаного та зіставляє гіпотезу з реальним словом. Під час читання достатньо знайомих слів читач впізнає відоме йому слово відразу, адже побуквений аналіз вже не є потрібним.

Така стратегія читання, що виявляється в забіганні вперед (антиципація) та в поверненні назад (зіставлення, контроль), забезпечується складним актом руху очей. Відомо, що обмеження рухливості очей вперед та назад по тексту дезорганізує процес читання на всіх етапах його розвитку. Рухи очима як компонент структури читання досліджували вчені раннього періоду. Дослідники з’ясували, що під час читання відбувається закономірна зміна пауз та рухів очима, а оптичне сприйняття знаків, що їх читають, відбувається саме в момент фіксації очей, а не під час їхнього руху. Учені встановили, що одиницею читання є слово, а не буква. Цей напрям розвинули Т. Г. Єгоров, та Л. І. Румянцева. Вони детально вивчили рух очей під час читання та особливу увагу приділили вивченню регресивного руху очей, а також його значенню для читання. Було встановлено, що відсутність можливості повернення очима назад за рядком значно уповільнює процес читання та зазвичай збільшує кількість помилок. Також встановлено, що більш значні утруднення виникають при уповільненні руху очей вперед за строчкою, оскільки ці рухи забезпечують так звану «зону прогнозу». Ці автори також вважають, що читання відбувається в момент фіксації очей, і що одиницею читання є слово, а букви виконують лише роль орієнтирів у ньому. Око сприймає в процесі швидкого читання не всі букви, а лише ті, що мають найбільше інформації про слово. Ці букви отримали назву панівних або домінантних.

Таким чином, науковці доходять висновку про те, що рухи очей є однією із необхідних умов читання, однак воно не обмежується цим.

Безпосередній будові процесу читання, на думку психолінгвістів, властива взаємодія двох рівнів – сенсомоторного та семантичного, які перебувають у тісному зв’язку. Сенсомоторний рівень складається із таких взаємопов’язаних процесів:

• звуко-буквений аналіз;
• утримання інформації;
• змістові здогадки, які виникають на основі отриманої інформації;
• зіставлення, тобто контроль гіпотез, що виникають, із письмовим матеріалом.

Сенсомоторний рівень забезпечує технічну сторону читання – швидкість сприйняття та його точність. Семантичний рівень на основі отриманих даних сенсомоторного рівня веде до розуміння значення та усвідомлення інформації. Складна взаємодія цих рівнів забезпечує читання як з боку швидкості та точності сприйняття знаків, так і з боку адекватного розуміння значення, яке мають ці знаки. Під час формування читання в дітей зорове сприйняття буквених знаків обов’язково супроводжується вимовлянням вголос.

Основне завдання читання – це розуміння письмового повідомлення. Тому розвиток розуміння прочитаного в процесі формування читання в дітей проходить в тісному зв’язку з розвитком процесу сприймання. На перших етапах формування читання розуміння відбувається винятково після сприймання, і за умов аналізу та синтезу прочитаних слів. Поступово в процесі вдосконалення    та   автоматизації    навички   читання   розуміння   починає