Розробка програми інспекційної перевірки повноти та якості надання послуг шиномонтажу

В Україні відсутня державна підтримка  розвитку незалежного тестування продукції  в інтересах широкого кола споживачів.

На сьогоднішній день в Україні  випускається тільки одне видання, що спеціалізується на публікації результатів  порівняльних випробувань для споживачів, не розміщує рекламу й повністю відповідає принципам світового і європейського споживчого руху. Це – журнал "Довідник Споживача", що видається Науково-дослідним Центром Незалежних Споживчих Експертиз "ТЕСТ". Основною діяльністю Центру є  проведення освітніх програм для споживачів, у тому числі і проведення різного роду тестувань, дослідження якості і безпеки товарів і послуг. Результати порівняльних випробувань доступні споживачам також на сайті цієї організації – www.test.org.ua .

Науково-дослідний Центр Незалежних Споживчих Експертиз "ТЕСТ" є  членом таких відомих організацій  як International Consumers Research and Testing ( ICRT ) і Міжнародної  Конфедерації споживчих товариства (Конфоп), що є визнанням української  організації на міжнародному рівні.

У попередні роки вживали спроби активізувати в Україні сферу  споживчої інформації й випускати  спеціалізовані видання для споживачів з публікацією результатів тестувань. Так, на початку дев'яностих років  був виданий перший номер журналу "Наш совет", підготовлений  спільними зусиллями Інституту  по проведенню споживчих випробувань“Stiftung Warentest” (Німеччина) і Державним комітетом України з питань захисту прав споживачів.  В 90-ті роки видавалися газета "Контракти" і журнал "Споживач" («Споживач»), які друкували результати порівняльних випробувань. На жаль, проект не одержав продовження, у тому числі через нестабільність економічної й соціальної ситуації в Україні того періоду й недорозуміння державними службовцями необхідності такого видання для споживачів.

 

 

3.2. Порівняльні тестування послуг  шиномонтажу

В умовах глобалізації економічних процесів споживачам бракує якісної та своєчасної інформації, вони недостатньо поінформовані  щодо існуючих механізмів захисту своїх  прав. Створити в Україні ефективну систему інформування про безпечність товарів та послуг, захисту прав споживачів можна лише шляхом підвищення споживчої свідомості українців. Адже добре інформований споживач набуває впевненості у своїх силах і діє свідомо. Інформування споживачів про дійсний стан на споживчому ринку, про ймовірні ризики та небезпеку споживання – головна мета порівняльних тестувань.

На сьогодні на даний вид інформації є дуже великий попит серед споживачів, адже для споживача проблема вибору на ринку товарів та послуг напряму пов’язана з дефіцитом інформації про реальну якість товарів. Правила тестування дозволяють вказувати в тесті конкретну продукцію, оцінюючи при цьому не тільки показники безпечності, але і споживні властивості товарів, тобто те, задля чого споживачі здійснюють покупку.

Порівняльне тестування товарів та послуг є одним  із засобів інформування споживачів, який широко використовується в міжнародній  практиці. Тому розвиток в Україні  порівняльних тестувань із врахуванням  кращих європейських практик має  стати ефективним інструментом інформування спільноти споживачів, підвищення авторитету і впливу споживача на рішення та дії влади і бізнесу, дотримання державою важливого принципу ринкової економіки: інтереси споживачів повинні бути пріоритетом порівняно з будь-якими корпоративними інтересами.

Порівняльне тестування товарів та послуг надають  можливість споживачу вибирати товар або послугу більш усвідомлено. Завдяки всебічній об'єктивній інформації, одержаній в результаті проведених порівняльних тестувань, споживачі мають таку можливість, що в свою чергу сприяє підвищенню рівня їх вимог до товарів та послуг, а також накладає на виробників відповідальність за свої товари.

Необхідність  широкого впровадження системи порівняльних тестувань товарів та послуг зумовлено непрозорістю, нечіткістю та неузгодженістю законодавства про захист прав споживачів з європейським.

Порівняльне тестування товарів та послуг - це дослідження аналогічної продукції різних виробників, мета якого надати споживачу необхідну інформацію про товари на ринку.

Порівняльне тестування – випробування товарів та послуг, яке проводиться незалежними організаціями споживачів з метою вивчення споживних властивостей продукції  даного сегменту ринку шляхом їх порівняння між собою і інформування споживачів про отримані результати.

Володіючи такою інформацією, споживач не лише реалізує своє право на отримання  незалежної, достовірної і компетентної інформації про якість продукції, але також отримує можливість використовувати своє право на вибір, яке здійснюється свідомо та раціонально на основі наданої йому інформації.

Мета  тестування – інформувати спільноту споживачів про реальний стан споживних властивостей і безпеки товарів та послуг на ринку. Тобто, продемонструвати споживачу зріз ринкових пропозицій по конкретному виду продукції у відповідності з програмою тестування, тобто забезпечити прозорість ринку. При цьому шкала оцінок дозволяє полегшити розуміння споживачем результатів тестування.

Задачі  порівняльного тестування:

• визначення тематики тестів з урахуванням інтересів споживачів;
• формування програми тестування;
• підготовка та проведення тестування;
• інформування споживачів про результати тестування.

Очікувані результати проведення порівняльних тестувань  товарів та послуг:

• підвищена ступінь інформування споживачів;
• сильна (посилена) позиція споживача на ринку;

• усунення асиметрії (встановлення рівноваги) між представниками бізнесу та споживачами;

• можливість для споживача зробити правильний вибір.

Принципи  порівняльного тестування:

1.Незалежність від виробників, продавців, реклами;

2.Компетентність і професіоналізм виконання всіх етапів дослідження;

3.Об’єктивність і прозорість критеріїв і результатів тестування;

4. Доступність доведення інформації до споживачів.

Кожний автомобіліст знає, що стати щасливим володарем засобу пересування – це лише половина справи.

Експлуатація цього засобу на наших  дорогах вимагає постійного технічного обслуговування і ремонту. У цьому  водіям допомагають численні суб’єкти підприємницької діяльності, котрі надають послуги автосервісу.

Для здійснення діяльності з ремонту  і техобслуговування транспортних засобів, що належать громадянам, суб’єкту підприємницької діяльності необхідно  придбати торговельний патент, що передбачено ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [13] та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню» [14].

Вартість торговельного патенту  на здійснення діяльності з надання  побутових послуг установлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об’єкта з надання побутових послуг і виду побутових послуг.

Термін дії торговельного патенту  на здійснення діяльності з надання  побутових послуг становить 12 календарних  місяців.

Ця вимога не стосується платників  єдиного податку.

Діяльність з ремонту та техобслуговування  автотранспортних засобів ліцензуванню і сертифікації не підлягає.

Що стосується порядку приймання  та оформлення, виконання і видачі замовлень на послуги, то його врегульовано Правилами побутового обслуговування населення (Правила) [15].

Порядком документального оформлення є:

- заповнення форми № ПО-Д1 (замовлення, квитанція) – при виконанні  дрібного ремонту та інших  послуг невиробничого характеру;

- заповнення форми № ПО-Д2 (квитанція,  копія квитанції) – при виконанні  послуг, які надаються у присутності  замовника;

- заповнення форми № ПО-Р1 (замовлення, квитанція, копія квитанції) –  при оформленні замовлення на  ремонт транспортних засобів.

Згідно з пп. 1.4 Інструкції по використанню форм документів суворої звітності [16], що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги бланки цих форм виготовляються друкарським способом з друкарською номерацією. Порядок оформлення та заповнення документів суворої звітності визначено у п. 2 Інструкції.

Оскільки у п. 8.7 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» [17] передбачено особливий порядок віднесення до валових витрат будь-яких витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів, то «при оформленні замовлення, яке виконується для замовників – суб’єктів підприємницької діяльності (платників податків за загальною системою оподаткування), необхідно правильно класифікувати вид послуг, які надаються СТО». Для цього слід звернутися до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, де «міститься приблизний перелік операцій, передбачених при наданні різних видів послуг», перелік базових агрегатів ДТЗ а також нормативи трудомісткості робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту.

Вартість послуг з ремонту і  технічного обслуговування транспортних засобів державою не регулюється, отже, ціна на ці послуги – договірна. Згідно з Правилами (п. 16) вартість послуг і матеріалів виконавця оплачується  замовником за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено  умовами угоди, а в разі надання  на прохання замовника додаткових послуг, не передбачених замовленням, їх вартість оплачується за цінами, що діяли на час оформлення замовлення на ці послуги.

При формуванні ціни на замовлення виконавець керується прейскурантом, затвердженим наказом по підприємству. Усі витрати  на надання послуг фіксуються в кошторисі  витрат, який підписується виконавцем і замовником та є невід'ємною  частиною договору.

З огляду на останні зміни, внесені  до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» [18], «при проведенні розрахунків за послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які сплачують єдиний податок, а також ті, які придбали спеціальний торговельний патент (п. 6, п. 7 ст. 9 Закону), та юридичні особи (п. 1 і п. 7 ст. 9 Закону) можуть не застосовувати реєстратори розрахункових операцій».

Порядок оплати послуг установлюється договором. Оплачувати послуги замовник може повністю або частково: при  оформленні замовлення або після  його виконання.

Остаточний розрахунок за послуги  СТО проводиться у момент прийняття замовником роботи, при цьому в розрахункових документах, які використовуються, указується дата видачі замовлення. Крім того, заповнюється і завіряється печаткою (штампом) господарюючого суб’єкта гарантійний талон до квитанції.

Об’єктом обліку є окреме замовлення: оформивши його, виконавець відкриває  виробниче замовлення, якому присвоюється код. Надалі код буде вказуватися  у всіх документах, які підтверджують  витрати на виконання цього замовлення; номер замовлення містять і ярлики, які прикріпляються до агрегатів, вузлів, деталей і матеріалів, наданих  замовником.

Запасні частини і матеріали, прийняті від замовника, у бухгалтерському  обліку враховуються на субрахунку 026 «Матеріальні цінності, отримані від замовника для виконання робіт» забалансового рахунка 02 «Активи на відповідальному зберіганні» за договірною вартістю.

Узгодження із замовником вартості запасів посвідчується його підписом у формі № ПО-Р1. Аналітичний облік запасів ведеться за замовленнями, у яких зазначають їх вид і місце зберігання при виконанні робіт.

Згідно з п. 17 П(С)БО 9 запаси, які  відпускаються, тобто запаси виконавця (матеріали, вузли, запчастини тощо), оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Відповідно до п. 24 Правил замовник протягом гарантійного терміну має  право вимагати усунення недоліків  на підставі касового (товарного) чека, договору, квитанції чи гарантійного талону.

СТО проводять кілька видів гарантійного ремонту транспортних засобів, зокрема, унаслідок неякісно виконаних раніше робіт або установки неякісних запчастин (за умови, що вони належали виконавцеві). Крім того, СТО (за домовленістю з виробником транспортних засобів або продавцем) усуває недоліки проданого товару, виявлені протягом гарантійного терміну.

Якщо ремонт проводиться до закінчення гарантійного терміну через неякісно виконані раніше роботи, такий ремонт здійснюється за рахунок коштів СТО. Якщо гарантійний ремонт проводиться у цілях усунення недоліків проданого товару, відшкодування витрат СТО здійснюється на умовах, обумовлених договором з виробником або продавцем транспортних засобів.

Гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування транспортних засобів забезпечуються створенням на підприємстві резервного фонду (п. 13 П(С)БО 11 «Зобов’язання»).

Суми створеного забезпечення гарантійного ремонту (субрахунок 473 «Забезпечення  гарантійних зобов’язань») визнаються витратами на збут (рахунок 93 «Витрати на збут») і належать до витрат періоду, у якому створюється резервний  фонд. Суми фактичних витрат на гарантійний  ремонт, які перевищують зарезервовані, згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій належать до втрат від браку і відображаються на рахунку 24 «Брак у виробництві». Подальше списання втрат від браку залежить від того, чи виявлений винний у допущенні браку. Якщо ця особа не встановлена, суми втрат включають до загальновиробничих витрат, у складі яких вони підлягають розподілу на змінні та постійні. У випадку якщо резервний фонд на підприємстві не створюється, усі фактичні витрати на гарантійний ремонт (за винятком тих, які відшкодовуються за рахунок коштів винної особи) включаються до витрат на збут.