Культура збереження здоров’я студентів у навчально-виховному процесі та під час дозвілля

 

 

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА

 

Факультет фізичного виховання

 

 

Кафедра  педагогіки,  психології

і  методики фізичного  виховання

 

 

На правах рукопису

Допустити до захисту

                                                                            ___________завідувач кафедри «____» ________________  2013 р.

 

 

 Куздоб Аліна Юріївна

КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

 

 

 

 

Магістерська робота

студентки V курсу

Денної форми навчання за спеціальністю 8.010201  «Фізичне виховання», Спеціалізація «Виховання дітей дошкільного віку»

 

 

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Гаркуша Сергій Васильович

 

 

 

 

 

Чернігів – 2013

ЗМІСТ     ВСТУП……………………………………………………………………….. РОЗДІЛ 1. КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК ФАКТОР СТАНОВЛЕННЯ ЗДОРОВОЇ ОСОБИСТОСТІ…………..…………….… 1.1. Детермінанти здоров’я та здорового способу життя студентської молоді………………………………………………………………..…. 1.2. Загальні основи оздоровчої спрямованості фізичного виховання……………………………………………………………….. 1.3. Характеристика та класифікація здоровя’збережувальних технологій…………………………………………………………….... 1.4. Використання технологій збереження здоров’я в освіті як критерій формування здоров’язбережувальної культури особистості………... РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ………………... 2.1. Методи дослідження……………………………………………………. 2.1.1. Аналіз та узагальнення  спеціальної і методичної літератури... 2.1.2. Аналіз навчальної  та медичної документації………………….. 2.1.3. Опитування……………………………………………………..... 2.1.4. Методи математичної  статистики……………………………… 2.2. Організація дослідження……………………………………………….. РОЗДІЛ 3. СФОРМОВАНІСТЬ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ У СТУДЕНТІВ ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ…………………………. 3.1. Стан і основні тенденції здоров’я студентської молоді у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації………………………………………………………. 3.2.  Мотиваційна складова виховання культури збереження здоров’я студентів технікумів і училищ...……………………….……………… 3.3.  Аддиктивна поведінка, як основний чинник відхилення від культури здоров’язбереження…………………………………………. 3.4. Шляхи впровадження культури здоров’язбереження в освітній простір як результат процесу реалізації функції зміцнення та збереження здоров’я студентів………………………………………........ ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………

4   9   9   16   25   28 38 38 38 38 38 40 41   42   42   49   62     69 73 75

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Проблема збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління була й залишається однією з найважливіших проблем людського суспільства. На сьогоднішній день лише лунають заклики бути здоровим, а соціальне середовище та реальна практика свідчать про погіршення здоров’я молоді. Сучасний рівень урбанізації, науково-технічного прогресу, комфорту є причиною хронічного «рухового голоду» [46].

Актуальність цієї проблеми визначається погіршенням стану здоров’я студентської молоді. Такий стан асоціюється з низкою об’єктивних і суб’єктивних причин: низьким економічним рівнем життя значної частини студентів, умовами навчальної діяльності, відсутністю механізму стимулювання культури здоров’я та здорового способу життя студентів, низькою активністю щодо свого здоров’я, зниженням інтересу до гармонії духовного і фізичного розвитку особистості. Вочевидь це зумовлено і тим, що існуюча система освіти не розглядає збереження і підтримку стану здоров’я молоді як один із визначальних напрямів своєї діяльності, в результаті чого організація і зміст освіти призводить до значного погіршення здоров’я всіх учасників освітнього процесу [49, с. 3].

Проблема збереження здоров’я студентської молоді у процесі професійної підготовки набуває особливої актуальності у світлі реалізації загальнодержавної цільової соціальної програми “Здорова нація” на 2009– 2013 рр., в якій наголошується на необхідності “формування нових цінностей та орієнтацій суспільства на збереження і зміцнення здоров’я дітей та молоді… Національні інтереси потребують нагального вжиття ефективних заходів для розв’язання соціально значущої проблеми запобігання захворюваності шляхом зміцнення здоров’я людей як найвищої соціальної цінності [38, с. 5].

Здоров’я населення є національним багатством, важливою передумовою розвитку суспільства. Проблема збереження здоров’я населення є однією з найактуальніших у сучасному світі. Належний стан здоров’я допомагає людині плідно навчатись, повноцінно працювати, займатись спортом, робити свої внески в різні галузі науки. Порушення у сфері здоров’я істотно позначається на благополуччі, як окремих індивідів, так і всієї країни вцілому [4] .

Загальновідомо, що ступінь вищої освіти є базисом будь якої цілісної освітньої системи. На цьому рівні закладаються основи інтелектуального, фізичного, духовно-морального, а, в цілому, й культурного становлення і вдосконалення особистості. Якість освіти не може розглядатися поза контекстом здоров’я суб’єктів освітнього процесу. Немає сенсу в освіті, якщо система завдає шкоди здоров’ю людини. Тим часом, чисельні результати досліджень демонструють, що лише близько 15 % випускників шкіл можна вважати практично здоровими [43; 51].

Зниження рівня здоров’я студентської молоді актуалізує пошук нових форм здоров’язберігаючої освіти. Актуальною є і проблема виявлення теоретико-методологічних підходів у проектуванні здоров’язберігаючих технологій в процесі фізичного виховання студентської молоді.

Збереження здоров’я студентської молоді в сучасній соціо-культурній ситуації є пріоритетним завданням системи загальної вищої освіти в галузі фізичного виховання. Сьогодні головною проблемою залишається відсутність пріоритету культури здоров’я в суспільстві, в структурі підготовки студентів до їх майбутньої професійної діяльності [10; 66].

У зв’язку з цим актуальним стає виховання культури здоров’я у студентів вищих навчальних закладів, формування в них прагнення до здоров’ятворення. Культура здоров’я у студентської молоді повинна формуватися протягом усього навчання в навчальному закладі і розуміти вироблення ціннісних, смислових, діяльнісно-практичних підстав збереження та зміцнення здоров’я [34; 66].

Недостатня розробленість проблеми формування культури здоров’язбереження та здоров’ятворення у теорії та практиці роботи вузів, різноманітні відхилення у фізичному та психічному здоров’ї студентів, їхній моральній поведінці зумовили вибір теми дослідження “Культура здоров’язбереження сучасних студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації”. Особливість нашого підходу до проблеми полягає у тому, що здоровий спосіб життя розглядається нами як явище загальнолюдське й загальнопедагогічне, що є складником загальної культури особистості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами‚ темами. Робота  виконується згідно з напрямком держбюджетної теми Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка: “Педагогічні шляхи формування здорового способу життя школярів різних вікових груп” (№0112U001072 від 18 січня 2012 р.).

Мета дослідження – формування культури збереження здоров’я студентів у навчально-виховному процесі та під час дозвілля.

Задачі дослідження:

1. Вивчити стан проблеми в педагогічній теорії  та практиці.

2. Уточнити зміст понятть “здоров’я”, “здоровий спосіб життя”, “культура здоров’язбереження”, “здоров’язбережувальні технології”, їхні компоненти та фактори, що їх зумовлюють.

3.  Провести аналіз стану сформованості культури збереження здоров’я студентів та узагальнити досвід здоров’язбережувальної й оздоровчої роботи в системі освіти.

4. Узагальнити основні проблеми та намітити шляхи вирішення завдання формування культури здоров’язбереження у студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Об’єкт дослідження – процес формування способу життя студентів в умовах навчальної діяльності  та дозвілля.

Предмет дослідження – діагностика сформованості культури здоров’язбереження  студентів ВНЗ І-І рівнів акредитації.

Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз – для вивчення навчально-нормативної документації, педагогічної, психологічної, методичної та спеціальної літератури, навчальних програм і навчальних планів, дисертацій та авторефератів, матеріалів конференцій і періодичних фахових видань з метою визначення стану розробки та перспектив досліджуваної проблеми; зіставлення – для порівняння різних поглядів учених на досліджувану проблему, визначення напрямів дослідження та понятійно-категорійного апарату; синтез, порівняння, узагальнення;

емпіричні: спостереження за навчальним процесом, анкетування, методи самооцінки, бесіди зі студентами та викладачами вищих навчальних закладів з метою визначення реального стану проблеми сформованості культури здоров’язбереження; виявлення чинників асоціальної поведінки та її профілактика в системі освіти та фізичного виховання студентів; методи математичної статистики – для обробки результатів наукового експерименту.

Названі методи взаємно доповнювали один одного і забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

– вперше, використовуючи діагностичні методи дослідження, комплексно вивчено стан та основні тенденції здоров’я студентів технікумів і училищ;

– вивчено  мотиваційну складову та негативні чинники відхилення від культури збереження здоров’я;

– визначено стан підготовки студентів технікумів і училищ щодо питань здоров’язбереження;

– розкрито сутність процесу формування основ культури збереження здоров’я студентської молоді;

– обґрунтовано педагогічні шляхи підвищення ефективності навчальної та пізанавчальної діяльності з формування мотиваційно-смислової основи здорового способу життя молоді і вироблення у них індивідуальної здоров’язбережувальної культури поведінки.

Практичне значення роботи обумовлено можливістю використання отриманих даних викладачами технікумів, училищ та університетів для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців, учителями загальноосвітніх навчальний закладів для підвищення ефективності занять з фізичної культури, попередження та профілактики негативних проявів, оптимізації рухової активності студентів.

Апробація результатів наукової роботи здійснювалась шляхом публікації праць на Міжнародній науковій конференції.

Публікації. Основні результати роботи відображені у публікації «Компоненти професійної майстерності майбутніх учителів фізичної культури» на 17-й Міжнародній науковій конференції «Современные проблемы теории и практики физической культуры» (15-16 травня 2013 р., м. Кишинів, Республіка Молдова).

Структура та обсяг наукової роботи. Атестаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, практичних рекомендацій. Робота викладена українською мовою на 83 сторінках машинописного тексту. Робота містить 10 рисунків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ЗДОРОВОЇ ОСОБИСТОСТІ

 

 

1.1. Детермінанти здоров’я та здорового способу життя студентської молоді

Охорона власного здоров'я - це безпосередній обов'язок кожного, і він не має права перекладати його на навколишніх, адже нерідко буває, що здоров’я  людини погіршене неправильним способом життя, шкідливими звичками, гіподинамією, переїданням уже до 20-30 років доводить себе до катастрофічного стану й лише тоді згадує про медицину. Якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожну людину від усіх хвороб. Людина - сам творець свого здоров'я, за яке треба боротися. З раннього віку необхідно вести активний спосіб життя, гартуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни, - словом, домагатися розумними шляхами справжньої гармонії здоров'я [39].

Здоров'я – це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає здатність його до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Воно є найважливішою передумовою до пізнання навколишнього світу, до самоствердження і щастя людини. Активне довге життя - це важлива складова людського фактора. 

За визначенням ВООЗ термін "здоров'я – це стан фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів".

Науково доведено, що здоров’я людини тільки на 10-15% залежить діяльності органів охорони здоров’я, на 15-20% - від генетичних факторів, на 20-25% - від стану оточуючого середовища і на 50-55% - від умов та способу життя [62].

Багато фактів вказують на те, що участь людини в освітньому процесі є досить виснажливим, що може призвести до погіршення стану здоров’я. Тому  досить актуальним є застосуванні здоровя’зберігаючих технологій у ВНЗ [35].

Студентство, особливо на початковому етапі навчання, є найбільш вразливою частиною молоді, тому що стикається з низкою труднощів, пов’язаних зі збільшенням навчального навантаження, невисокою руховою активністю, відносною свободою студентського життя, проблемами в соціальному і міжособистісному спілкуванні. Нинішні студенти – це основний трудовий резерв нашої країни, це майбутні батьки, і їх здоров’я та благополуччя є запорукою здоров’я та благополуччя всієї нації. У зв’язку з цим величезну роль відіграє вивчення мотивів, інтересів і потреб сучасної молоді в заняттях фізичними вправами [15].