Культура збереження здоров’я студентів у навчально-виховному процесі та під час дозвілля

Домінантною складовою процесу формування культури здоров'я студента є заняття фізичними вправами в різних формах, оскільки саме вони формують фізичну культуру особистості, складова частина якої – культура здоров'я [21].

Отже, основою концепції формування особистісної культури здоров'я є формування ціннісних орієнтирів студентів на здоров'язбереження.

Все різноманіття чинників, які пов’язані з проявами культури здоров'я, може бути поділено на дві умовні групи: 

1. Суб’єктивні (самопочуття, самосвідомість, задоволеність життям, місцем в суспільстві), тобто чинники, що визначають особистісне ставлення  до членів суспільства.

2. Об’єктивні (стан фізичного, психічного і соціального здоров'я, уміння управляти своїм станом), тобто чинники, що лежать в основі гарного суб’єктивного самопочуття [20]. 

Людський організм у ході еволюційного розвитку запрограмований природою для руху, причому активна рухова діяльність необхідна не в якийсь період життя, а на всьому її протязі з раннього дитинства до глибокої старості [5]

Сама людина, всі її органи й системи тисячоріччями формувалися в результаті руху. Однак за останні сто років умови життя людини кардинально змінилися. Технічний прогрес призвів до того, що енергію, яку людина затрачала на трудову діяльність, зараз на 90 % виконують машини. Нині втрачає свої позиції такий природній спосіб пересування людини, як ходьба [5].

Рухова діяльність у формі фізичних вправ дозволяє ефективно формувати необхідні вміння й навички, фізичні здібності, оптимізувати тренувальний процес, поліпшити стан здоров'я, підвищити працездатність [47]. 

Дійсно, щоб людина могла вистояти в сучасних умовах, вона повинна бути тренованою і загартованою. Якщо існує якась панацея від хвороб, то вона значною мірою полягає в здоровому способі життя та обов'язковому прилученню до фізичних вправ. Якщо студент буде володіти та активно використовувати різноманітні фізичні вправи, то поліпшить свій фізичний стан і рівень фізичної підготовленості, показники фізичного здоров'я [5].

Роль рухової активності в  зміцненні здоров'я правомірно розглядати як прагнення особистості до гармонічного розвитку за допомогою обраного виду спорту або фізкультурно-спортивної діяльності.

Рухова активність проявляється у використанні в повсякденному житті різних засобів фізичної культури й спорту. У зв'язку з тим, що спорт вищих досягнень носить професійний характер, основна увага в навчальних закладах повинна приділятися оздоровчій фізичній культурі особистості студента [31]. 

Фізичне виховання студентів – складова частина вищої школи гуманітарної освіти, що сприяє формуванню особистості майбутнього спеціаліста в процесі становлення його професійної компетенції.

Мета фізичного виховання у вищих навчальних закладах – сприяти підготовці гармонійно розвинутих висококваліфікованих спеціалістів.

Основними завданнями фізичного виховання є:

• Збереження і зміцнення здоров’я студента як необхідної бази для підтримання розумової працездатності;
• Знання основ організації і методики впровадження найбільш ефективних видів рухової активності;
• Досягнення загальної фізичної підготовленості в об’ємі вимог і норм, які відповідають обов’язковій програмі ВНЗ;
• Забезпечення професійно-прикладної фізичної підготовленості з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності;
• Формування спортивної майстерності [62].

Програмою виділяють три основні форми фізкультурної діяльності студентів:

Перша форма – реалізується на академічних заняттях в навчальний час і передбачає вирішення освітніх, виховних і оздоровчих завдань;

Другп форма – передбачає активні заняття спортом в позаурочний час;

Третя форма – передбачає організацію самостійних занять в позаурочний час в якості активного відпочинку [62].

Фізична культура особистості проявляється в трьох основних напрямках. По-перше, визначає здатність до саморозвитку, відображає спрямованість особистості «на себе», що обумовлено її соціальним і духовним  досвідом,  забезпечує  її  прагнення до  творчого самовдосконалення.

По-друге, фізична культура є основою самодіяльного, ініціативного самовираження майбутнього фахівця, проявом його творчості у використанні засобів фізичної культури, спрямованих на предмет і процес його професійної праці. 

По-третє, вона відображає творчість особистості, спрямовану на відносини, що виникають в процесі фізкультурно-оздоровчої, суспільної та професійної діяльності, тобто спрямованість «на інших» [ 55].

За допомогою підібраних і організованих заходів з використанням фізичних вправ з різних видів спорту, раціонального харчування, режиму праці й відпочинку можна змінювати й поліпшувати показники фізичного розвитку та функціональної підготовленості організму. Саме тому оздоровча фізична культура широко використовується для зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, підвищення енергопотенціалу людини, являючись важливим засобом його всебічного та гармонічного розвитку. Звідси зростає значимість фізичної культури в структурі освітньої і професійної підготовки студентів, яка виступає не тільки в ролі навчальної дисципліни, але і як засіб направленого розвитку цілісності особистості, здатної виробляти шляхи збереження і зміцнення здоров'я [31].

При складанні комплексів вправ особлива увага приділяється загальноосвітньому моменту, який дозволяє студентам збагачувати свій руховий досвід, здобувати вміння управляти своїми  рухами  в  будь-якому  ритмі, з різною швидкістю та ступенем напруги, формувати і удосконалювати навички виконання окремих компонентів або закінчених рухових дій, розвивати координацію. Студенти повинні добре освоїти техніку рухів при виконанні  вправ,  підвищити  рівень  гнучкості,  зміцнити  м'язову систему, створити базовий рівень витривалості й т.п. Необхідно орієнтуватися на відносно прості вправи, не використовувати надвисокого темпу їх виконання, паузи між вправами повинні забезпечувати повноцінне відновлення [31].

Однак не всі рухові дії, що виконуються в побуті і процесі роботи, є фізичними вправами. Ними можуть бути тільки рухи, які спеціально підбираються для впливу на різні органи і системи організму,  розвитку фізичних якостей, корекції дефектів статури. Фізичні вправи нададуть позитивний вплив, якщо при заняттях дотримуватися певних правил. Необхідно стежити за станом здоров'я – і в першу чергу це потрібно, щоб не завдати собі шкоди, займаючись фізичними вправами. Наприклад, якщо є порушення з боку серцево-судинної системи то  вправи, що вимагають істотного напруги, можуть привести до погіршення діяльності серця [39].

При виконанні фізичних вправ організм людини реагує на задане навантаження відповідними реакціями. Активізується діяльність всіх органів і систем, в результаті чого витрачаються енергетичні ресурси, підвищується рухливість нервових процесів, зміцнюються м'язова і кістково-зв'язкова системи. Таким чином, поліпшується фізична підготовленість займаючихся і в результаті цього досягається такий стан організму, коли навантаження переносяться легко, а колишні раніше недоступними результати в різних видах фізичних вправ стають нормою. У вас завжди добре самопочуття, бажання займатися, піднесений настрій і хороший сон. При правильних і регулярних заняттях фізичними вправами тренованість поліпшується з року в рік, і ви будете в гарній формі протягом тривалого часу.  

Говорячи про гігієну фізичних вправ, не можна не згадати про ранкову гімнастику і  фізкультурні паузи. Метою ранкової гімнастики є прискорення переходу організму від сну до активного дня, до майбутньої роботи і надання загального оздоровчого впливу. Гімнастичні вправи повинні виконуватися в добре провітрюваному кімнаті, при відкритому вікні або кватирці, а при можливості - і на відкритому повітрі.

Фізичне виховання - органічна частина загального виховання і тому воно характеризується всіма загальними ознаками, що притаманні педагогічному процесу, який спрямований на вирішення певних конкретних завдань. Головним напрямком фізичного виховання є формування здорової, розумово підготовленої, соціально-активної, морально стійкої, фізично вдосконаленої і підготовленої до майбутньої професії людини [60].

Основними завданнями фізичного виховання є:

— підвищення функціональних можливостей організму студентів засобами фізичної культури; 

— сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращання розумової і фізичної працездатності; 

— формування у студентів думки про систематичні заняття фізичними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої професії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя; 

— отримання студентами необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;

— використання засобів фізичної культури в лікувально-профілактичній діяльності; 
— оволодіння методами визначення фізичного стану та самоконтролю;

— виховання організаторських навичків, особистої гігієни та загартовування організму;

— уміння складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;

— виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якосте

— удосконалення спортивної майстерності студентів, що займаються обраними видами спорту [33].

Уроки фізичної культури є основною формою фізичного виховання студентів. Вони обов’язкові для всіх студентів (за винятком тих, хто за станом здоров’я віднесений до спеціальної медичної групи). Заняття повинні активно сприяти успішному здійсненню позавузівської роботи з фізичного виховання, формуванню в студентів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток студентів недостатній. Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності студента. У зв’язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми фізичного виховання студентів і фізкультурно-оздоровчої роботи [3].

Особливо велика увага повинна приділятись в вузі оздоровчій роботі з ослабленими та хворими студентами. У позаурочний час з ними повинні проводитись спеціальні заняття з лікувальної фізкультури. 

Спрямованість навчальної і позавузівської роботи з фізичної культури на масове охоплення студентів систематичними заняттями фізичною культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров’я студентів, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності. 

Лише за умови масового залучення студентів до повсякденного виконання ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями. 

Фізкультхвилинки під час занять сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності студентів. Видатний російський вчений-педагог К,Д.Ушинський зазначив: “Дайте дитині трохи порухатися, і вона знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять”.

У зв’язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному занятті, особливо третьому і наступних, 1-2 хв. для проведення фізькультхвилинки. Перед її початком провітрюється удиторія. Потім під керівництвом викладача студенти виконують ряд фізичних вправ. Особлива увага приділяється тим вправам, які допомагають запобігти негативному впливу сидячого способу життя на фізичний розвиток студента (порушенню постави і деформації будови тіла), сприяють більшому насиченню організму киснем [33].

Позавузівська оздоровча робота і спортивно-масова робота в вузі. У позаурочний час у вузі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:

а) більш глибоке засвоєння студентами програмного матеріалу, що вивчається на уроках фізкультури;

б) виконання відстаючими студентами нормативних вимог програми з фізкультури та з державних тестів;

в) організація систематичних занять з різних видів спорту, за інтересами студентів;

г) проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.

Головна мета фізкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного студента до самостійного, щоденного виконання фізичних вправ на свіжому повітрі [60].

Всі форми фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять, які проводяться в процесі навчальної і позавузівської роботи, повинні відповідати головній вимозі – всемірно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостійних занять фізкультурою і спортом.

Здоров’я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров’я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в студентів протягом усіх років навчання шляхом роз’яснюванням, переконанням, організації їх практичної діяльності [3].

Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Сюди відносяться твердий режим дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розприділення часу праці і відпочинку, сну і харчування.