Культура збереження здоров’я студентів у навчально-виховному процесі та під час дозвілля

Надмірне захоплення комп'ютером порушує фізичне здоров'я, "забирає" сон, розвивається надмірна вага. Соціально-активна, домашня та професійна діяльність відходять на другий план, поступаючись грі. Серйозне втягування у гру відбувається за кілька тижнів, а іноді годин.

27,2% опитаних у будні  грають у комп’ютерні ігри 30-60 хв на день, 14,9% - 2-3 години на  день, 10,3% - весь вільний час, і 47,6% студентів не грають у комп’ютерні  ігри у будні дні. У вихідні  дні ці показники значно підвищуються: 30-60 хв на день – 20,8%, 2-3 години  – 24,5%, весь вільний час – 14,7% і  тільки 40% не грають у комп’ютерні  ігри. 

До ряду факторів, що є проявом аддиктивної поведінки та наносять вкрай негативний вплив на здоров’я, відносяться шкідливі звички.

Суттєву шкоду здоров’ю нанасить паління. Так, за прогнозними даними ВООЗ до 2020 року куріння обумовить біля 20% всіх смертей в Україні. Разом з тим більшість людей починають курити в дитячому та підлітковому віці. На формування ранньої залежності від тютюну вказує і те, що більше 90% підлітків знають про негативний вплив тютюнопаління на здоров’я, але продовжують палити [22].

Найбільше від тютюгнопаління страждає репродуктивна функція людини. Вживання тютюну відбувається через органи дихання. Тому перш за все страждає легенева система: повітряні шляхи і легенева тканина. Легені у 80% курців чорного кольору. Деякі інгредієнти тютюнового диму розчиняються в слині і з нею потрапляють у шлунок, цим самим викликаючи виразку шлунка. Особливо негативно систематичне отруєння впливає на серцево-судинну систему. У всіх хто палить частота скорочень частіша у 2-2,5 рази, таким чином скорочується час відпочинку для серця і воно скоріш зношується. Паління призводить до руйнування головного структурного елементу шкіри – колагену. Втрачає свою еластичність шкіра та слизові оболонки. З'являються зморшки лице набуває вигляду вижатого лимону, голос стає низьким та хриплим.  Негативно впливає пасивне тютюнопаління на здоров’я оточуючих. В приміщенні з курцем протягом лише 1 години людина, яка не палить, кожного разу спалює по половині сигарети. Тютюновий дим у таких випадках спричиняє головний біль, нездужання, зниження працездатності, швидку втому, загострення верхніх дихальних шляхів. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей [40]. Отже, ті люди, які палять, шкодять не тільки собі, а й тим людям, які їх оточують. Відповіді на питання: «Як ви відноситесь до паління?» можна подивитися на Рис. 3.10.

Рис. 3.10.  Відношення студентів до паління

Отже, на діаграмі видно, що половина опитаних студентів палять, і не тільки поза навчальним закладом, а й навіть на перервах, це можна навіть спостерігати майже у всіх НЗ. Та найприкріше, що це не тільки хлопці, а й дівчата – майбутні матері, мабуть вони не розуміють того, які наслідки чекають на них у майбутньому, і не тільки на них, а й на їхніх майбутніх дітей, якщо вони вчасно не зрозуміють цього і не кинуть палити.

Ведучими причинами алкоголізації молоді служать засвоєння алкогольних звичаїв в сім’ї, виховання у нездоровій та неповноцінній сім’ї, зловживання батьків алкоголем, перенесена сексуальна агресія, орієнтація на вживання алкоголю як реальне по дорослішання, «маскулінізація» поведінки дівчат, низькі цінності орієнтації мікросоціуму, велика кількість незайнятого часу, превалювання інформативно-комунікативного хобі, дефіцитність мотиваційно-установчої сфери, соціальна пасивність, недостатня впевненість впоратися з життєвими труднощами без етанолової та нікотинової «підпитки», емоційна нестійкість [22].

Таким чином 44,6% вживають алкогольні напої не регулярно (1-2 рази не місяць), 9,7% вживають регулярно (1-2 рази не тиждень), 17,9% студентів негативно відносяться до алкоголю і навіть ніколи не пробували, 27,6% пробували, але не сподобалось.

У зв’язку з цим, основними шляхами профілактики алкоголізму серед молоді є:

• виховання етикетної поведінки;
• підвищення рівня культурних потреб;
• поглиблення соціальних контактів;
• формування більш складної системи діяльності;
• підвищення ціннісних орієнтацій;
• попередження соціально-педагогічної запущеності;
• нормалізація відносин між батьками та з батьками;
• розширення психологічних освітніх заходів;
• вироблення навичок протистояння про алкогольному та протабачному тиску з боку макро- і мікросоціуму [22].

В останні роки значно знизився вік першого прилучення до наркотиків. Ведучими факторами, формуючими пристрасть до наркотиків і токсичних речовин відносяться: зловживання батьків алкоголем, девіантна поведінка в дитинстві, низький культурно-освітній рівень сім’ї, соціально-педагогічна запущеність, високий рівень конфліктності в сім’ї та в мікросоціумі, недостача внутрішньо сімейної прив’язаності. У підлітків та молоді значно інтенсивніше відбувається перехід від психічної залежності (потреба відчути за допомогою психотропних засобів незвичайний приємний стан) до фізичної залежності (потреба позбутися від відчуття дискомфорту і напруги) [22].

За результатами анкетування 87% студентів негативно відносяться до наркотичних препаратів, 9,5% пробували наркотики і 3,5% опитаних вживають наркотичні препарати. Хоча це і не великий відсоток, але він є, а як ми знаємо вживання наркотиків наносить дуже велику шкоду здоров’ю, людина деградує як особистість, а в кінцевому результаті це взагалі призводить до смерті.

3.4. Шляхи впровадження культури здоров’язбереження в освітній простір як результат процесу реалізації функції зміцнення та збереження здоров’я студентів

Сучасна людина знає про здоров'я досить багато, як і про те, що треба робити для його підтримки та досягнення. Для того, щоб ці накопичені людством знання почали давати результат, необхідно врахувати й усунути цілий ряд негативних обставин, що перешкоджають їх реалізації. Вкажемо на деякі:

1. У країні не існує послідовної і безперервної системи навчання здоров'ю. На різних етапах вікового розвитку людина отримує інформаціюпро здоров'я в сім'ї, в школі, в лікарні із засобів масової інформації і т.д.Інформація ця уривчаста, випадкова, не носить системного характеру,найчастіше суперечлива і виходить іноді навіть від не компетентних людей, ачасом і шарлатанів. Звідси постає позив важливості проблеми розробкисистеми безперервної валеологічної освіти, що озброює людину від моментународження до глибокої старості і методологією здоров'я, і засобами, іметодами його формування. З огляду на тенденцію катастрофічного падіннярівня здоров'я людей (і перш за все дітей і підлітків) і нездатність органівздоровозбереження впоратися не тільки з профілактикою, але і з самимобвалом патології, розробка системи безперервної Валелогічної освітиповинна стати справою державної ваги. Така система може і повиннамати своїм основним завданням спільну роботу валеологів, педагогів,лікарів, психологів та інших фахівців за збереження та зміцнення здоров'ялюдей. Для цього повинні бути розроблені концепція, програма, а звідси - іорганізація валеологічної освіти на різних рівнях основної та додатковоїосвіти.

2. Формування знань людини про здоров'я ще не гарантує, що він буде, дотримуючись їх, вести здоровий спосіб життя. Для цього необхіднестворення у людини стійкої мотивації на здоров'я. Народжуючись здоровим,саме здоров'я людини по-справжньому розкріпачує до тих пір, поки невиникнуть серйозні ознаки його порушення. Тепер, відчувши хворобу іотримавши тимчасове покращення після допомоги лікаря, він все більшесхиляється до переконання про залежність свого здоров'я саме від медицини.Тим більше, що такий підхід звільняє саму людину від необхідності«працювати над собою», жити в постійному режимі обмежень і навантажень.Культурна людина, як зазначав І.І. Брехман, «не повинен допускати хвороби,особливо хронічні, так як у переважній кількості випадків вони є наслідкомспособу життя протягом досить тривалого часу: атеросклероз, ішемічна хвороба серця, діабет, ожиріння, алкоголізм»

3. В даний час існуюча  санітарна робота, яка проводиться  через засоби масової інформації  безпосередньо під контролем  Міністерства охорони здоров'я , орієнтує населення переважно  на лікування, а не на попередження  захворювань. При цьому не розкриваються  фактори ризику і, головне, шляхи  їх подолання, не показуються  функціональні можливості організму  у протидії несприятливим впливам  і в усуненні вже початкових  ознак захворювання. Замість цього  упор робиться на фармакологію  та попередження будь-яких оригінальних  дій людини навіть функціонального  характеру без лікаря. Однак останній  не підготовлений до того, щоб  давати ефективні рекомендації  з цих питань, тому частіше  за все стає категорична заборона  з призначенням фармакологічного  лікування на фоні функціонального  і психологічного спокою.

4. Протягом десятиліть в нашій країні не існувало пріоритету здоров'я. Більш того, соціальний державний захист гарантує насамперед хворим, навіть незважаючи на те, що в переважній кількості випадків наявної патології винна, як показує аналіз, сама людина.

В даний час ситуація змінилася мало. Мабуть, необхідна розробка таких правових актів, які б підвищили відповідальність людини за своє здоров'я і встановили б його матеріальну залежність від рівня здоров'я так само, як і від рівня професійної підготовки.

5. Як наслідок попереднього положення, в країні відсутня мода на здоров'я. Засоби масової інформації тиражують шкідливі звички, неконтрольований і небезпечний секс, насилля, але мало уваги звертають на формування гармонійно розвиненої людини фізично і духовно .
6. У країні недостатньо уваги приділяється питанням формування культури відпочинку, де б особливий акцент робився на його активних формах. Відсутність такої культури робить людину заручником непродуманого дозвілля, штовхає до прагнення «вбити час» біля телевізора, алкоголем, байдикування й пр. У результаті наявний у людини час для рекреації, для зняття наслідків професійного стомлення та підготовки до наступного етапу діяльності з малою ефективністю і часто з негативним результатом.

Неважко побачити, що основне значення у формуванні культури здоров'я повинна мати система освіти, охоплючи всі її можливі ланки - від дошкільної до післявузівської, від сімейної до клубної.

Для підвищення ефективності фізичного виховання, рухової активності, зміцнення здоров’я й формування культури здоров’язбереження  студентської молоді необхідно:

• Вжити невідкладних заходів щодо оптимізації режиму навчально-виховного процесу, неухильного дотримання санітарно-гігієнічних норм у навчальних закладах, спрямованих на збереження й зміцнення здоров’я студентів;
• Не допускати перевантаження студентів та завищення обсягу домашніх завдань;
• Для забезпечення необхідного рухового режиму студентів, підвищення їхньої фізичної активності й попередження статичних і психоемоційних напружень та захворювань організувати проведення фізкультурних хвилинок на навчальних заняттях;
• Не допускати порушень тривалості перерв і передбачити можливість перебування студентів під час перерв на відкритому повітрі;
• Забезпечити поєднання різних видів розумової діяльності з руховою активністю на відкритому повітрі;
• Забезпечити оптимальний режим роботи спортивних залів, плавальних басейнів, спортивних майданчиків, що сприятиме залученню студентів до занять фізичною культурою і спортом у поза навчальний час;
• Сприяти проведенню у вищих навчальних закладах туристської роботи оздоровчого напряму;
• Збільшити кількість годин на викладання курсу з фізичної культури у ВНЗ;
• Увести у всіх навчальних закладах посаду лікаря, заборонивши виконувати обов’язки лікаря медичним сестрам;
• Заборонити проведення занять з фізичної культури у непристосованих для занять приміщеннях;
• Посилити роботу із санітарно-гігієнічного контролю за станом спортивних споруд та приміщень;
• Вжити заходів щодо збереження життя й здоров’я студентів під час проведення навчальних занять, поза навчальної спортивно-масової роботи у НЗ, гуртожитках та за місцем проживання;

Дотримуватися цілеспрямованого використання у ВНЗ виділених коштів на фізкультурно-оздоровчу і спортивно-масову роботу протягом навчального року. 
ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел та результати власних досліджень вказують на те, що стан здоров’я та рівень рухової активності студентів знаходяться на досить низькому рівні. Проблема збереження здоров’я дітей в Україні є на сьогодні проблемою збереження нації. Це зумовлено як погіршенням стану здоров’я дітей під впливом несприятливої екологічної ситуації, так і поширенням негативних соціальних явищ, що є характерним для нестабільного суспільства.

Головним завданням сучасної національної освіти є формування високорозвиненої, духовно багатої та фізично здорової і фізично підготовленої особистості, здатної до творчого мислення та тривалої активної життєдіяльності.

Виявлено, що між об’єктивними показниками здоров’я дітей, фізичною підготовленістю, функціональними можливостями і руховою підготовленістю та суб’єктивним ставленням учнів до свого здоров’я існує тісний взаємозв”язок. Організаційною передумовою здорового способу життя особистості є фізичний розвиток дитини та якісні зміни, що відбуваються у зміцненні й вдосконаленні фізичних сил людини під впливом середовища та спеціально організованого виховання і регулятивної діяльності, і розглядаються нами як сукупність антропометричних показників і функціональних можливостей основних систем організму, які забезпечують рухову активність.

2. У результаті проведеного нами моніторингового дослідження розподілу студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації на медичні групи, було виявлено, що тільки 54% студентів займаються в основній медичній групі, 20% - у підготовчій, 17% - у спеціальній і 9% звільнені від занять фізичною культурою. Також було встановлено, на основі аналізу результатів поглибленого огляду студентів, загальну кількість захворювань. Таким чином 22% студентів мають захворювання шлунково-кишкового тракту, 21,8% - серцево-судинні захворювання, 16,5% - ендокринної системи, 12,8% - опорно рухового апарату, захворювання зору мають 11,1% студентів, органів дихання – 6,6%, ЦНС – 4,7%, сечовидільної системи – 3,5% і органів слуху – 1,3%.

Результати дослідження свідчать про те, що зараз значна кількість хворих студентів і з кожним роком стан здоров’я погіршується.

3. Останні спостереження за станом здоров’я студентської молоді та результати нашого дослідження дозволяють зробити висновок про те, що у студентів недостатньо вироблені установки і ціннісні орієнтації на самовдосконалення в галузі фізичної культури. Результати нашого дослідження вказують на погіршення стану здоров’ябудівної функції, що заняття з фізичного виховання не забезпечують міцної бази для формування здоров’я студента, дуже мала кількість студентів (25%) відвідують спортивні гуртки або секції, а переважна частина (75%) не відвідують жодного спортивного гуртка чи секцію.
4. Також з’ясовано, що прояви аддиктивної поведінки мають місце серед багатьох студентів, таким чином, 43,4% студентів палять, 54% - вживають алкогольні напої, 3,5% - вживають наркотичні препарати і 37% опитаних весь вільний час проводять в соціальних мережах, що може бути проявом інтернет-залежності. Всі ці фактори не тільки наносять велику шкоду здоров’ю, а й є причинами деградації особистості.
5. Разом з тим проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Так вимагають подальшого вивчення питання індивідуалізації процесу фізичного розвитку школярів, взаємозв’язку соціально-виховної роботи в школі і позашкільних закладах з проблем формування здорового способу життя, пошуку механізмів педагогічного впливу на підвищення рівнів фізичної підготовленості школярів різних вікових груп.