Культура збереження здоров’я студентів у навчально-виховному процесі та під час дозвілля

Студенти – це майбутня еліта суспільства, його розумовий потенціал. Студенти – це також майбутні творці матеріальних і духовних придбань країни, а в теперішній час – це лице нації, її краса, енергія, активність, творчість. Крім того, студенти – це майбутні батьки й матері дітей, і тому вони несуть потенціал здоров’я майбутніх поколінь. І тому збереження й поліпшення здоров’я студентської молоді є найважливішим завданням сучасності [12].

Але в теперішній час здоров’я студентів перетворилося в справжню проблему, що пов’язано з рядом зовнішніх і внутрішніх факторів – погіршенням екологічного середовища, збільшенням різних залежностей, таких, як паління, вживання алкоголю, наркоманія, ігроманія, інтернет – залежності, підвищенням розумових та психічних навантажень, зменшення фізичної активності, появою нових інфекційних захворювань, таких, як СНІД, зменшенням вольового контролю поведінки [2].

Вирішення цих проблем пов’язане, в першу чергу, із підвищенням свідомого відношення студентів до свого здоров’я. І велика роль в цій справі належить саме інформаційним та здоров’язберігаючим технологіям, які комплексно впливають на різні сторони сприйняття і сприяють швидкому формуванню поглядів, способу мислення і навіть потреб. 

Саме тому створення відеофільмів, сайтів, відео кліпів із застосуванням інтерактивних технологій, які висвітлюють негативні фактори здоров’я та формують потребу здорового способу життя, є важливим завданням сучасності [12].

Студенти формують особливу соціальну групу, об’єднану специфічними умовами навчання і проживання. Як зазначають ряд авторів [14; 19;. 20; 41], це одна з найчисленніших груп населення з підвищеним рівнем ризику захворювань. Зниження рівня здоров'я і фізичної працездатності у молодих людей є наслідком значного психоемоційного навантаження, порушень гігієнічно обґрунтованого режиму дня і харчування. У більшості студентів вищезазначене загострюється необхідністю адаптації до нових умов існування і спілкування з оточуючими [28].

У студентському віці завершується фізичне дозрівання організму. Цей період характеризується розвитком фізіологічних потенціалів (максимальна реактивність організму, оптимальні рівні артеріального тиску та ін.). До 17-18 років процес всебічного вдосконалення рухової функції близький до завершення. Одночасно спостерігається збільшення максимальних показників сили, швидкості рухів та інших показників, що свідчить про розвиток рухового апарату [18].

З першого дня навчання студенти поставлені в надзвичайні умови: з одного боку, вони стикаються з інтенсивним навчальним процесом, до якого ні психологічно, ні фізично не підготовлені, з іншого – випускники школи, сьогоднішні студенти, не мають знань, навичок здорового способу життя. Інтенсифікація навчального процесу, зростаючі темпи життя, нераціональний режим роботи та відпочинку, інформаційні, психоемоційні перевантаження і процесі навчальної діяльності, відсутність елементарних відомостей про свій фізичний стан, потенційних можливостях організму призводять до перевантажень, нервово-психічним зривам і виникненню на цьому фоні соматичних захворювань. Крім того, в умовах вузу посилюється вплив гіподинамії та гіпокінезії на здоров’я молодого покоління [11]. Студенти-першокурсники нерідко стикаються з проблемою невідповідності обраної професії їх уявленню про неї, що породжує психологічний дискомфорт [67]. На стан здоров’я студентів впливає ряд причин:

- емоційний дискомфорт, спричинений труднощами навчання;

- складність стосунків  у системі «студенти – викладачі  – батьки»;

- інтенсивний негативний  вплив середовища існування;

- зростання почуття невпевненості, невдоволення собою і світом [38].

Останнім часом постійно говорять про здоров’я, як про найважливішу вищу цінність людини, яка формується під впливом низки соціальних чинників, що іменуються як «здоровий спосіб життя». На сьогоднішній день фахівці охорони здоров’я вважають, що здоров’я людини на 50 % залежить від здорового способу життя, тому першочерговим завданням є збереження і зміцнення здоров’я [43; 66].

Нажаль, особистісна роль молодих людей у підтриманні та зміцненні свого здоров'я практично зведена до мінімуму. Поступово формується зовсім не обґрунтована впевненість у тому, що здоров'я гарантоване саме по собі молодим віком, що будь-які навантаження, грубі порушення харчування, режим праці, відпочинку, стрес, гіподинамія, інші фактори ризику  молодий організм спроможний подолати самостійно [7].

Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Збереження і зміцнення здоров'я студентської молоді потребує усвідомлення ними ролі рухової діяльності, що проявляється у формі фізичних вправ, ходьби, її впливу на формування необхідних вміннь та навичок, на розвиток фізичних здібностей, поліпшення стану здоров'я, підвищення працездатності. Людський організм у ході еволюційного розвитку запрограмований природою для руху, причому активна рухова діяльність необхідна не в якийсь період життя, а на всьому її протязі з раннього дитинства до глибокої старості [5]. 

Здоровий спосіб життя – це комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток, зміцнення здоров'я, підвищують продуктивність праці. Це такі форми і способи щодення, відмови від шкідливих звичок, загартування, оптимальний руховий режим. За таких умов стан здоров'я студентів змінюється і однозначно покращується. Стан здоров'я визначають впливом багатьох факторів. Але до умов, що дозволяють зберегти здоров'я, без сумніву, необхідно віднести і фізичну культуру. Не слід вважати, що заняття фізичною культурою і спортом автономно гарантують відмінне здоров'я. Обов'язковою умовою здорового способу життя студента є відмова від вживання алкоголю, паління, наркотиків. [9].

У наш час поняття про здоровий спосіб життя набуло специфічного сенсу, так як вважається, що це не лише пробіжки вранці, обливання водою, зарядка і тому подібне, але й організацію режиму праці і відпочинку, режим і якість харчування, організація фізичної активності, особиста гігієна, відмова від шкідливих звичок, культура сексуальної поведінки.

Ю. Лісіцин зазначає, що здоровий спосіб життя – це насамперед діяльність, активність особистості, групи людей, суспільства, що використовують матеріальні і духовні умови і можливості в інтересах здоров’я, гармонійного фізичного і духовного розвитку людини [59, с.5].

До основних складових здорового способу життя належать:

1. Спосіб життя має велике значення для здоров’я людини і складається з чотирьох категорій:

• економічної (рівень життя); 

• соціологічної (якість життя);

• соціально-психологічної (стиль життя);

• соціально-економічної (устрій життя).

2. Рівень культури.

Слід пам’ятати, що людина – суб’єкт і одночасно – головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору – це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров’ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму, переїдають, курять. Тому для здоров’я потрібні знання, які б увійшли у повсякденну звичку людини.

3. Здоров’я в ієрархії  потреб.

Здоров’я у ієрархії потреб людини займає не завжди перше місце, яке часто відведене іншим речам і матеріальним благам життя, кар’єрі, успіху. У результаті це приводить до шкоди не лише своєму здоров’ю, а й здоров’ю майбутніх поколінь. Отже, здоров’я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.

4. Мотивування.

Для збереження і відновлення здоров’я не достатньо пасивного очікування, коли природа рано чи пізно зробить свою справу. Людина має сама здійснювати якісь дії. Для кожної дії потрібен мотив – усвідомлене спонукання, яке обумовлює дію для задоволення якої-небудь потреби людини. Сукупність мотивів – мотивація , у великій мірі визначає спосіб життя людини. Тобто для збереження здоров’я дуже важлива мотивація здорового способу життя. Цінність здоров’я більшістю людей усвідомлюється тоді, коли воно під загрозою або втрачене. Тільки тоді і виникає мотивація – вилікувати хворобу, стати здоровим. Людина не відчуває свого здоров’я не знає величини його резервів, його якості і турботу по здоров’я відкладає на потім.

5. Зворотні зв’язки –  нерозумне і довге випробовування  стійкості свого організму (неправильне  харчування, алкоголь, паління). Через  певний час спрацьовують зворотні  зв’язки – наслідки нездорового  способу життя. Часто людина відмовляється  від шкідливих звичок, коли це  запізно.

6. Настанова на довге  життя. У повсякденному житті  треба вміло мобілізувати резерви  свого організму на подолання  негараздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю. Таким чином, поняття здорового способу життя  набагато ширше, ніж відсутність  шкідливих звичок, режим праці  і відпочинку, система харчування, різні вправи, що гартують і  розвивають; у нього також входить  система відносин до себе, до  іншої людини, до життя в цілому, а також свідомість буття, життєві  цілі і цінності і т.д. [71].

Здоровий спосіб життя включає в себе такі основні елементи: плідна праця, раціональний режим праці і відпочинку, викорінювання шкідливих звичок, оптимальний руховий режим, особисту гігієну, загартовування, раціональне харчування [24].

Плідна праця - важливий елемент здорового способу життя. На здоров'я людини впливають біологічні та соціальні фактори, головним з яких є праця.

Раціональний режим праці та відпочинку - необхідний елемент здорового способу життя. При правильному і суворому дотриманню режиму, виробляється чіткий і необхідний ритм функціонування організму, що створює оптимальні умови для роботи та відпочинку і тим самим сприяє зміцненню здоров'я, поліпшенню працездатності і підвищенню продуктивності праці.

Наступною ланкою здорового способу життя є викорінення шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики). Ці порушники здоров'я є причиною багатьох захворювань, різко скорочують тривалість життя, знижують працездатність, згубно позначаються на здоров'ї підростаючого покоління і на здоров'я майбутніх дітей.  

Оптимальний руховий режим - найважливіша умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами і спортом. Звісно, що  при цьому фізична культура і спорт виступають як найважливіший засіб виховання.

Спосіб досягнення гармонії людини один - систематичне виконання фізичних вправ. Крім того, експериментально доведено, що регулярні заняття фізкультурою, які раціонально входять в режим праці та відпочинку, сприяють не тільки зміцненню здоров'я, але й істотно підвищують ефективність виробничої діяльності.

Важливий елемент здорового способу життя - особиста гігієна. Він включає в себе раціональний добовий режим, догляд за тілом, гігієну одягу та взуття. Особливе значення має і режим дня. При правильному і строгому його дотриманні виробляється чіткий ритм функціонування організму, а це, в свою чергу, створює найкращі умови для роботи і відновлення [24].

Неоднакові умови життя, праці і побуту, індивідуальні відмінності людей не дозволяють рекомендувати один варіант добового режиму для всіх. Проте його основні положення повинні дотримуватися всі це – виконання різних видів діяльності в суворо визначений час, правильне чергування роботи і відпочинку, регулярне харчування. Особливу увагу потрібно приділяти сну - основному і нічим не замінимим виду відпочинку. Постійне недосипання небезпечне тим, що може викликати виснаження нервової системи, ослаблення захисних сил організму, зниження працездатності, погіршення самопочуття [39]. 

В. О. Кашуба та співавт. вважають, що виражене погіршення здоров’я студентів вимагає пошуку нових, дієвих засобів і методів для вирішення проблеми зміцнення фізичного та духовного здоров’я молоді, формування здорового способу життя [34].

Зростання потреби суспільства у формуванні здорового і фізично активного покоління знайшло відображення в учбовиз планах та програмах, діючих у ВНЗ: обов’язковими стали курси валеології, велику увагу приділяють екологічній і санітарно-гігієнічній освіті студентів, до базової навчальної програми включено складний комплекс завдень щодо сприяння різнобічному розвитку майбутніх фахівців, дисципліні «Фізичне виховання» відводиться найбільша кількість годин. Але, як показує досвід, результативність цих заходів досить низька і має тенденцію до зниження.

1.2. Роль фізичної культури у формуванні здоров’я студентів

Відомо, що одним з визначальних чинників здоров’я людини є його рухова активність. Однак, як відзначають деякі дослідники, спостерігається повсюдне зниження фізичної активності, найбільш різке її падіння простежується в період від 15 до 25 років [22].

Сьогодні студенти мають менше можливостей для заняття фізкультурою та спортом у зв’язку зі зменшенням кількості діючих спортивних споруд, спортивних гуртків та секцій, з необхідністю оплачувати заняття в цих секціях, все більша кількість студентів працює в позаурочний час. Студенти не мають достатньо часу на фізичне оновлення, погіршуються якісні показники життя, зростають стресові ситуації, спостерігається недбале ставлення до свого здоров’я, розповсюдження шкідливих звичок, зниження рухової активності. Як наслідок, з кожним роком збільшується кількість студентів, яким рекомендовані заняття в спеціальних медичних групах, рівень фізичного зроров’я та фізичного розвитку знижеється від курсу до курсу, що призводить до відчутних порушень психічного та фізичного стану молоді та зростання кількості хронічних захворювань серед студентів [23].

Безумовно важливим чинником, що впливає на становлення особистості, на формування відношення її до здоров’я, є безпосередньо навчально-виховний процес, що відбувається у вузі. З одного боку в університеті підвищується і ускладнюється навчальна програма і не залишається часу на фізичні вправи, які повинні сприяти гармонійному розвитку, нормальному життю та оптимальному функціонуванню організму, з іншого боку не надається послуг із заняття спортом, не ведеться активна агітація за здоровий спосіб життя і не відбувається належного контролю за станом здоров’я студентів [23] 

На думку Т. Є. Труфанової та співавт., процес фізичного виховання у вищому навчальному закладі, реалізація його здоров’ябудівної функції повинні бути спрямовані не стільки на підвищення фізичної підготовленості, скільки на формування знань в галузі фізичного виховання як основи появи усвідомлених мотивів і потрібностей у власному здоров’ябудівництві, в тілесно-руховому самовдосконаленні [65].