Культура збереження здоров’я студентів у навчально-виховному процесі та під час дозвілля

Ходьба - природний рух, фізична вправа, доступна всім, один з ефективних засобів зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей, підвищення працездатності.

Під час ходьби в роботі беруть участь майже всі м'язи тіла, при цьому особливо розвиваються і зміцнюються м'язи ніг, тазу, живота, рук і спини. Зміцнюються кістки і зв'язки. Поліпшується постава і хода, в результаті чого створюються оптимальні умови для правильної роботи внутрішніх органів.

У результаті проведеного анкетування, було виявлено, що переважна більшість (55,1%) опитаних люблять повертатися з навчального закладу додому пішки, 39,1% студентів не люблять повертатися пішки з навчання і 5,8% осіб не могли визначитися з відповіддю, але не варто поспішати з висновками щодо цього питання, адже багато студентів просто далеко живуть від місця навчання і тому змушені користуватися транспортом, а не прогулюватися пішки, але є й такі, яким важко пройтися пішки навіть 200 метрів.

За даними спеціалістів [27] фізичне виховання у режимі навчальної діяльності студентів значно підвищує розумову працездатність. В умовах інтенсифікації навчальної діяльності успішне вирішення задач навчання неможливо досягти тільки одними педагогічними методами. Так, доведено, що фізичні вправи активно впливають на ефективність навчання, на елементи розумової працездатності, використовуються для попередження та ліквідації розумової стомленості [13]. На запитання чи  сприяють фізичні вправи при втомі відновленню розумової працездатності 50% студентів відповіли «Так», 27% – «Ні» і 23% – «Важко відповісти».

Сьогодні більшість молоді не хоче займатися фізичною культурою, інтернет, а саме соціальні мережі, комп’ютерні ігри, шкідливі звички заполонили весь вільний простір студентів. Багато студентів намагаються «відкосити» від занять фізичною культурою, а є й такі, які і зовсім пропускають заняття з фізичної культури з неповажних причин, таких 23%, 70,7% опитаних не пропускають занять фізичної культури з неповажних причин і 6,3%м студентам важко відповісти на це запитання.

У всіх навчальних закладах зазвичай проводяться змагання з різних видів спорту, веселі старти та інші змагання і дуже важливо щоб студенти із задоволенням приймали у цьому участь, але, як бачимо на діаграмі (рис. 3.7 ), таких дуже мало.

Рис. 3.7. Розподіл відповідей на питання: «Ви берете активну участь у спортивно-оздоровчих заходах, що проводяться у навчальному закладі?»

Для того, щоб швидше перейти від сну у стан бадьорості і підвищити працездатність необхідно виконувати ранкову гімнастику, систематичне виконання якої самодисциплінує, зміцнює волю та впевненість у власних силах. Заняття ранковою гімнастикою також виховують дисциплінованість, організованість, привчають дотримуватись режиму дня, сприяють виробленню й інших корисних звичок. Те, як студенти виконують ранкову гімнастику, ми можемо подивитися на рис. 3.8.

Рис. 3.8. Розподіл відповідей на питання: «Як часто Ви робите фізичні вправи/ранкову гімнастику?»

Як бачимо, 30% студентів не виконують ранкову гімнастику взагалі, це може бути причиною швидкої стомленості на протязі дня, зниження працездатності, адже ранкова гімнастика допомагає не тільки пробудитись після сну, а й підвищити розумову працездатність, створити готовність до наступної, в тому числі інтелектуальної праці, а також стимулювати розвиток м’язів, що забезпечують правильну поставу, розвивають органи дихання, кровообігу, поліпшують обмін речовин [48]. Тому, для того щоб мати добре самопочуття на протязі всього дня, необхідно виконувати ранкову гімнастику.

Важливим також є вміння самостійно складати та підбирати комплекс вправ для ранкової гімнастики, адже всі люди дуже різні і для кожного необхідний індивідуальний комплекс вправ. Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м'язових груп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс РГГ потрібно також включати вправи як на дихання, так і на гнучкість. Потрібно уникати виконання вправ статичного характеру, із значним обтяженням, на витривалість (наприклад, тривалий біг до втоми). [73]. Отже, ми визначили, що 43% студентів вміють складати комплекс фізичних вправ для ранкової гімнастики з урахуванням особистого рівня фізичної підготовленості, 57% опитаних не вміють цього робити.

Водні процедури після виконання комплексу вправ сприяють загартуванню організму. Загартовування організму — це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму, що в остаточному підсумку приводить до зниження «простудних» захворювань. Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій. На запитання: «Як часто Ви загартовуєтесь?», 3,4% студентів відповіли «тільки у вихідні». 42,5% опитаних загартовуються щодня, 28,6% студентів – від 1 до 3 днів на тиждень, і 55,7% взагалі ніколи не загартовуються. Отже, ті хто не загартовуються, частіше хворіють простудними захворюваннями, адже це прекрасний і доступний засіб профілактики захворювань і зміцнення здоров'я, гірше переносять холод, спеку, різні зміни атмосферного тиску та вологості повітря. А для тих, хто загартовується тільки у вихідні або 1-3 рази на тиждень, хочу сказати, що загартовуватися потрібно систематично (щоденно й в будь-яку пору року).

Плавання - унікальний вид спорту, корисний як для дорослих, так і для дітей. Плавання дозволяє не тільки зміцнити здоров'я, а й покращити зовнішній вигляд. Воно позитивно впливає на основні показники фізичного розвитку людини: ріст, вагу, зміцнення серцево-судинної й нервової системи, розвиток дихального апарату та м'язової системи. Плавання також є прекрасним засобом профілактики та виправлення порушень постави, сколіозів, плоскостопості.

Психологами встановлено, що заняття плаванням розвивають такі риси особистості, як цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, рішучість, сміливість, дисциплінованість, уміння співпрацювати в колективі. Саме тому плавання сприятливо впливає не тільки на фізичний розвиток людини, а й на формування її особистості [74]. У літні дні можна скупатися в річці, озері або в морі. А взимку в нашому розпорядженні закриті басейни, які можна відвідувати у зручний для себе час. 4,2% студентів відвідують басейн тільки у вихідні дні, 1,7% опитаних відвідують басейн щодня, 7,2% - 1-3 рази на тиждень у будні дні, 90,8% студентів взагалі не відвідують басейн. Це дуже низькі показники, адже плавання – це не тільки вид спорту, а й засіб для покращення самопочуття, настрою, профілактика багатьох захворювань, також водні вправи сприяють підвищенню витривалості та гнучкості, оптимізують м'язовий баланс, роблять фігуру стрункою та граціозною, активізують кровообіг, застосовуються як реабілітаційна терапія при м'язових і суглобових травмах, служать прекрасним засобом зняття напруги, підвищують працездатність [75]. Але причиною чому студенти не відвідують басейн може бути те, що на це необхідно багато коштів, а оскільки більшість студентів приїзжі з інших міст або сел, вони не можуть виділити кошти на басейн.

Сучасне життя насичена швидкими темпами, безліччю змінюючих один одного подій, все це вимагає великої напруги від людини. Вихідні дні необхідні кожній людині, оскільки закладений в нас природою біоритм розрахований на 5-6 днів плідної діяльності. Вже на шостий день продуктивність праці різко падає, а на сьомій стає зовсім малою. Отож відпочинок не просто потрібен, а необхідний кожній людині. Розрізняють відпочинок пасивний і активний – пов'язаний із руховою діяльністю. Фізіологічне обстеження активного відпочинку пов’язане з ім’ям І.М. Сеченова, що вперше показав, що зміна роботи одних м’язів роботою інших краще сприяє відновленню сил, ніж повна бездіяльність.

Цей принцип став основою організації відпочинку і у сфері розумової діяльності, де підібрані відповідним чином фізичні навантаження до початку розумової праці, в процесі і після її закінчення надають високий ефект в збереженні і підвищенні розумової працездатності [36]. Активний відпочинок тимчасово відволікає від повсякденної рутини, приводить тіло в тонус, а думки в порядок. До активного відпочинку відносяться різноманітні рухливі та спортивні ігри, катання на велосипеді, роликах, ковзанах і т.п., просто піші прогулянки і т.п. У результаті проведеного анкетування, було виявлено, що 34,2% студентів активно відпочивають тільки у вихідні дні, 18,5% опитаних – щодня, 36,2% - 1-3 рази на добу, і 11% ніколи активно не відпочивають. Це звичайно дуже погано, не всі студенти мають активний відпочинок, адже коли людина працює весь тиждень без відпочинку і при цьому прагне підтримувати однаковий рівень віддачі, він піддає себе колосальним навантаженням, що зношують організм і що розхитує нервову систему.

3.3. Аддиктивна поведінка, як основний чинник відхилення від культури здоров’язбереження

Аддиктивна поведінка - одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або активностях (видах діяльності), що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій [16].

Бажання змінити настрій за аддиктивном механізмом досягається за допомогою різних аддиктивних агентів. До таких агентів відносяться речовини, що змінюють психічні стани: алкоголь, наркотики, лікарські препарати, токсичні речовини. Штучній зміні настрою сприяє також і залучення в якісь види активності: азартні ігри, гральні автомати (гемблінг), комп'ютер, секс, переїдання або голодування, робота, тривале прослуховування ритмічної музики.

Руйнівний характер аддикції виявляється в тому, що спосіб аддиктивної реалізації із засобу поступово перетворюється на мету. Відволікання від сумнівів і переживань у важких ситуаціях періодично необхідне всім, але у разі аддиктивної поведінки воно стає стилем життя, в процесі якого людина опиняється в пастці постійного відходу від реальної дійсності.

Аддиктивна реалізація замінює дружбу, любов, інші види активності. Вона поглинає час, сили, енергію і емоції до такого ступеня, що аддикт виявляється нездатним підтримувати рівновагу в житті, включатися в інші форми активності, одержувати задоволення від спілкування з людьми, захоплюватися, розлаблятися, розвивати інші сторони особистості, проявляти симпатії, співчуття, емоційну підтримку навіть найближчим людям [70].

В наш час все більше уваги громадськості та науковців привертають актуальні і болючі для українського суспільства проблеми, зокрема посилення негативного впливу на людей засобів масової інформації (і в першу чергу Інтернету та телебачення).

Основні різновиди діяльності, які здійснюються за допомогою Інтернет, а саме, спілкування, пізнання та гра (розвага) – мають властивість захоплювати людину цілком та повністю, не залишаючи їй інший раз ні часу, ні сил на інші види діяльності.

В зв'язку з цим в даний час інтенсивно обговорюється феномен (захворювання, або синдром) "залежності від Інтернету", або "Інтернет-аддикції" (Internet Addiction Disorder,або IAD). Це чи не єдина область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім клінічних психологів. Дослідники виходять з положення про можливість розвитку залежності (аддикціі) не тільки від введення в організм матеріальних речей, але й від продукованих суб'єктом дій та супроводжуючих ці дії емоцій [16].

Нинішню молодь захоплюють соціальні мережі. В Інтернеті вони знаходять те, чого, на жаль, дедалі менше залишається в традиційних засобах інформації і спілкування. В наш час соціальні мережі для молоді – це невід'ємна частина  часу проведення за комп'ютером без якої вже ніяк не обходиться. На рис. 3.9. ми можемо побачити скільки часу студенти проводять в інтернеті.

Рис. 3.9. Розподіл відповідей на запитання: «Скільки годин на день Ви зазвичай витрачаєте на спілкування в соціальних мережах або розваги в інтернеті у вільний час?»

Як на мене соціальні мережі це в якійсь мірі добре, оскільки всі ми розуміємо, що живемо в епоху інформаційного суспільства, за допомогою них ми можемо спілкуватися з людьми, які живуть далеко і ми не маємо можливості з ними зустрітися, а в іншій не дуже. Це віднімає багато часу, навіть коли ти хочеш зайти на свою сторінку на декілька хвилин то так воно ніколи не виходить. За цей час який ти віддаєш соціальним мережам на мою думку краще сходити з друзями по гуляти, побачити їх вживу, а не через екран комп’ютера, адже спілкування через інтернет не може замінити живого, емоційного спілкування.

На сьогоднішній день в нашій країні дуже гостро стоїть питання ігроманії, оскільки все більше кількості молоді захоплює дана залежність. Ігроманія - це хворобливий стан, при якому людина не може самостійно позбавитися від сильного бажання грати.

Азартні ігри не пов'язані з прийомом змінюючих стан свідомості речовин, але відрізняються характерними ознаками: постійним залученням, збільшенням часу, який проводиться в ситуації гри; витісненням колишніх інтересів, постійними думками про процес гри; втратою контролю (нездатністю вчасно припинити гру); фізичним нездужанням, дискомфортом; поступовим почастішанням ритму ігрової активності, прагненням до ризику; зниженням здатності чинити опір фатальній пристрасті. Разом з цим може відбуватися зловживання алкоголем, наркотичними речовинами і т.д. в цілях стимуляції активності і загострення відчуттів. Сприяти ризику розвитку пристрасті до азартних ігор можуть дефекти виховання в сім'ї: гіпоопіка, емоційна нестабільність, зайва вимогливість, прагнення до престижності і переоцінка значущості матеріальних благ [54].

Про небезпечні аспекти надмірного захоплення комп'ютерними іграми говорять психологи та педагоги. Комп'ютерні ігри витісняють традиційну гру (колективну). В активних геймерів відзначається неадекватність поведінки, відсутність контролю за часом, бажання збільшити час гри ("дозу"), постійна роздратованість, агресивність, виникають проблеми у стосунках з оточуючими (батьками, співробітниками, друзями).