Зчеплення призначене для тимчасового від’єднання колінчастого вала двигуна від коробки передач при гальмуванні і зупинці автомобіля і при переключанні передач, а також для плавного з’єднання їх під час рушання автомобіля з місця або після переключення передач. На сучасних автомобілях застосовують фрикційні дискові зчеплення, принцип роботи яких грунтується на використанні сили тертя, що виникає між робочими поверхнями ведучих і ведених дисків. Ведучий диск зчеплення з’єднаний з маховиком і обертається разом з ним. Ведені диски з’єднані з ведучим валом коробки передач. Якщо ведучий і ведені диски притиснути, то крутний момент від колінчастого вала двигуна передаватиметься через маховик і притиснуті до нього диски на ведучий вал коробки передач. За кількістю ведених дисків зчеплення бувають одно-, дво — і багатодискові. Притискуються диски до маховика натискними пружинами. Зчеплення мають або кілька пружин, або одну центральну пружину. Найпоширенішими є одно — дискові зчеплення (рис. 99). Вони простої конструкції і дешеві.

Однодискове зчеплення монтується на маховику. Ведуча частина його складається із стального штампованого кожуха і чавунного натискного ведучого диска. Кожух болтами кріпиться до маховика . Усередині до нього болтами прикріплено три опорні вилки. До вилок середньою частиною шарнірно прикріплено три важільця виключання, які за допомогою пальців з’єднуються з трьома при — ливками на натискному диску, для чого в приливках висвердлено отвори. У кожусі є три прорізи, в які входять приливки натискного диска. Між кожухом і натискним диском встановлено натискні пружини. Пружини одним кінцем насаджено на виступи натиск — . ного диска, а другим —на виштамповані з внутрішнього боку кожуха буртики. Під пружини з боку натискного диска встановлюють теплоізолюючі прокладки, які запобігають нагріванню "пружин. За допомогою регулювальних болтів внутрішні кінці важільців можна відрегулювати в одній площині.

Ведена частина зчеплення складається з веденого диска і первинного вала коробки передач. Ведений диск має маточину з внутрішніми шліцами і тонкий стальний диск з радіальними розрізами.

Механізм керування зчеплення автомобіля «Москвич-412» має гідравлічний привод, який складається з педалі, головного циліндра з бачком для рідини, трубопроводу і робочого циліндра із штоком, який з’єднується з вилкою виключення зчеплення (рис. 101). Всередині головного циліндра знаходиться поршень з ущільнюючою манжетою, відтискна пружина і ущільнююча манжета циліндра. Бачок головного циліндра зверху закритий кришкою, під якою розміщено сітчастий фільтр. У заглиблення поршня входить штовхач поршня з наконечником, за допомогою якого штов — хач з’єднується з педаллю. Робочий циліндр привода кріпиться на картері зчеплення і з’єднується трубопроводом з головним циліндром. Робочий циліндр складається з корпусу, всередині якого знаходиться пружина, розпірний грибок, ущільнююча манжета і поршень. У заглиблення поршня заходить штовхач з наконечником, який з’єднує штовхач з вилкою виключення зчеплення. Під час виключення зчеплення водій натискує на педаль, яка через шток переміщує поршень головного циліндра. Коли поршень перекриє отвір, що сполучає циліндр з бачком, рідина почне нагнітатись у робочий циліндр і тиснути на поршень. Під тиском рідини поршень робочого циліндра переміститься і через штовхач з наконечником приведе в дію вилку виключення зчеплення, яка, повертаючись навколо своєї осі, другим кінцем переміщує обойму з натискним підшипником і упирає її в п’яту. Дальше переміщення п’яти разом з підшипником викликає повертання відтискних важелів і зчеплення виключається. Для включення зчеплення водій відпускає педаль, і всі деталі зчеплення і привода під дією зворотних пружин повертаються у вихідне положення.